Гарен Гверін де Монтегю фр Garin de Montaigu д н 1227 1228 13 й великий магістр ордену госпітальєрів в 1207 1227 1228 ро

Гарен (Гверін) де Монтегю (фр. Garin de Montaigu; д/н — 1227/1228) — 13-й великий магістр ордену госпітальєрів в 1207—1227/1228 роках. Тривалий час помилково вважався братом Педро де Монтеагудо.

Гарен де Монтегю
фр. Garin de Montaigu

Народився	12 століття
Помер	1230 Палестина
Країна	Франція
Діяльність	чернець-вояк
Знання мов	французька
Учасник	П’ятий хрестовий похід
Посада	superior^[d]
Конфесія	католицтво
Брати, сестри	Педро де Монтеагудо
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з пуатуського (за іншими відомостями — овернського) шляхетського роду. Замолоду став членом ордену госпітальєрів. Перед обранням великим магістром 1207 року обіймав посаду маршала ордену. Брав участь у війнах Кілікійського царства проти конійських султанатів сулейман-шаха і Кей-Кавуса I.

Також у 1207—1219 роках підтримував Раймунда-Рубену в боротьбі за Антіохійське князівство. За це орден отримав місто Бібл, замок ла-В'єй та 200 безантів ренти. Водночас госпітальєри забрали значного впливу в Кілікії, де отримано землі й створено командорство Вірменії. Але було втрачено усі володіння у графстві Триполійському.

Проте завдяки підтримці Папського престолу орден госпітальєрів компенсував собі володіннями, отриманими в королівстві Кіпр, в графства Яффа і Едесса, містами в Священній Римській імперії — , Зехау, Аспах, Фельдкірх, Морбах, землями в Каринтії і Славонії (королівство Угорщина), Лангедоці, Бургундії, Беарні.

У 1217—1221 роках Гарен де Монтегю брав участь у П'ятому хрестовому поході. 1218 року активно сприяв відновленню укріплень Кесарії. 1219 року був при облозі та захопленні фортеці Дам'єтти.

У 1223 році рушив до Європи з метою дістати фінансову й військову допомогу, але марно. Повернувшись 1225 року до Акри, виявив зіткнення між госпітальєрами і тамплієрами, марно намагався примирити їх.

1226 року Костянтин Пайл викупив командорство Вірменія для свого сина Хетума I. До 1 березня 1228 року (втім висувається версія, що це сталося 1230 року) помер у Сидоні під час спорудження укріплень. Його наступником став Бертран де Тессі.

Джерела

Bertrand Galimard Flavigny, Histoire de l'ordre de Malte, Paris, Perrin, 2006
Jochen Burgtorf, The Central Convent of Hospitallers and Templars: History, Organization, and Personnel (1099/1120-1310), Leyde/Boston, Brill, 2008, 761 p.