Гансонре Ганна-Міріам Адамівна

Ганна-Міріам Адамівна Гансонре (16 березня 1982, Донецьк, Українська РСР, СРСР) — українська і російська волейболістка. Переможниця Кубка виклику Європейської конфедерації волейболу. Майстер спорту Росії.

Ганна-Міріам ГансонреЗагальна інформаціяГромадянство УкраїнаНародження16 березня 1982(1982-03-16) (42 роки)
Донецьк, Українська РСР, СРСРЗріст187 смСпортКраїнаУкраїна → РосіяВид спортуволейболЗавершення виступів2017Участь і здобутки

Біографія

Народилася і виросла в Донецьку. Виховувалась мамою Наталією Пилипівною, оскільки батько спортсменки, уродженець Буркіна-Фасо, пішов із сім'ї, коли дівчинка була ще зовсім маленькою. У волейбол почала грати у 9-річному віці у донецькій ДЮСШ № 2 під керівництвом тренера-викладача Надії Дмитрівни Салахутдінової. У 15 років переїхала до Білої Церкви, де вступила до спортивного ліцею-інтернату та увійшла до складу місцевої команди вищої ліги «Рось», яка була базовим колективом юніорської збірної України. У липні 1998 року Анна-Міріам захищала її кольори на Всесвітніх юнацьких іграх у Москві .

У 2000 керівництво Балаківської АЕС запропонували продовження кар'єри у їхньому клубові, у 2004 році прийняла російське громадянство. У Балакові темношкіра догравачка провела сім сезонів і була улюбленицею місцевих уболівальників, які називали її Сніжинкою. У складі команди вона здобула три бронзові медалі ^[ru] та тричі грала у «Фіналах чотирьох» Кубка Європейської конфедерації волейболу (2002, 2004 і 2005). У сезоні 2005/06 травма Гансонре та низки інших гравців значно послабили «Балаківську АЕС», яка вкотре дійшла до вирішальних матчів єврокубка, але невдало виступила в національному чемпіонаті.

У 2007 році перейшла до омського «Спартака», з 2011 року виступала за краснодарське «Динамо». У сезоні 2012/13 її команда здобула перемогу в Кубку виклику. У фінальних матчах цього турніру Гансонре підсилювала гру свого клубу виходами на заміну, а найціннішим гравцем фіналу було визнано ще одну випускницю білоцерківського ліцею-інтернату у складі «Динамо» — Марину Марюхнич.

У травні 2014 року Анна-Міріам Гансонре підписала річний контракт із «Автодором-Метаром». Коментуючи її запрошення, тренер челябінок Дмитро Дьяков зазначив: «Ганна наша надія і опора. Вона чудово приймає подачу суперниць — на блюдечку викладає м'яч своїм партнеркам. Вона і в блоці дуже гарна. Може й атакувати так, що під її удар краще не потрапляти…»

Після сезону в Челябінську підписала контракт з «Протоном», через 8 років повернувшись до команди із Саратовської області. 2017 року завершила ігрову кар'єру.

Клуби

Роки	Команди
1997—2000	«Рось» (Біла Церква)
2000—2007	«Балаківська АЕС» (Балаково)
2007—2011	«Омичка» (Омськ)
2011—2014	«Динамо» (Краснодар)
2014—2015	«Автодор-Метар» (Челябінськ)
2015—2017	«Протон» (Балаково)

Досягнення

• Володар Кубка виклику (1): 2013.
• Срібний призер Кубка CEV (1): 2005
• Бронзовий призер Кубка CEV (1): 2002
• Бронзовий призер чемпіонату Росії (3): 2003, 2004, 2005.
• Бронзовий призер Кубка Росії (4); 2009, 2011, 2013, 2016.

Примітки

1. . «Спорт-Экспресс». 6 березня 2004. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
2. . . 24 березня 2013. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 10 грудня 2014.
3. . «Комсомольская правда». 10 октября 2014. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
4. . «Спорт-Экспресс». 4 июля 2015. Архів оригіналу за 31 грудня 2016. Процитовано 2015-7-31.

Джерела

• Профіль та статистика на сайті агентства «Волей Сервіс» [ 24 листопада 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
• (англ.)
• . SportUrala.ru. 9 октября 2014. Архів оригіналу за 3 грудня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
• (англійська) . women.volleybox.net. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 24 листопада 2021. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
• (англійська) . WorldofVolley. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
• Anna Miriam Gansonre (англійська) . CEV. Процитовано 23 липня 2022. {{}}: Недійсний |url-status=no ()