Ганс Вайнрайх

Ганс Вайнрайх (нім. Hans Weinreich; 5 вересня 1896, Мерзебург — 23 грудня 1963, Дюссельдорф) — один з керівників поліції, группенфюрер СА (1932), группенфюрер СС (1 березня 1933), генерал-лейтенант поліції (1 червня 1942).

Ганс Вайнрайх
нім. Hans Weinreich
Народився	5 вересня 1896(1896-09-05) Мерзебург, Німеччина
Помер	23 грудня 1963(1963-12-23) (67 років) Дюссельдорф, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	політик
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Членство	СА
Посада	^d і ^d
Військове звання	Группенфюрер СС,  генерал-лейтенант поліції (1 червня 1942)
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини^[1]
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Медаль «За відвагу» (Саксен-Альтенбург) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Золотий партійний знак НСДАП Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років у СС» (8 років) Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Кільце «Мертва голова»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Після закінчення гімназії в серпні 1914 року пішов добровольцем на фронт. Служив в 153-му і 29-му піхотних полках. Відзначався великою хоробрістю, був тричі поранений. У 1917 році отримав звання лейтенанта. У жовтні 1917 року взятий у полон англійцями. 23 жовтня 1919 року звільнений. Після повернення до Німеччини в 1919 році вступив на службу в поліцію Берліна, у 1920 році звільнений. У 1920-21 роках — член «Сталевого шолома». У 1922 році вступив в НСДАП (партквиток № 5 920), ортсгруппенляйтер і пропагандаляйтер. 15 березня 1932 року вступив в СА, де займався в основному питаннями технічного забезпечення у Вищому керівництві СА. Одночасно працював на підприємстві «Лойна» концерну «IG Farben». У 1932 році обраний депутатом прусського ландтагу. З 1933 року — начальник штабу інспектора СА. 1 березня 1933 року перейшов з СА в СС (посвідчення № 278 160). 12 листопада 1933 року обраний депутатом Рейхстагу від Мерзебургу. 26 квітня 1934 року призначений імперським керівником Технічної взаємодопомоги, яка в 1936 року перейшла в підпорядкування Головного управління поліції порядку, яке очолював Курт Далюге. Технічна взаємодопомога складалася з 17 земельних груп, районних груп і 1800 ортсгруп. З червня 1937 року — шеф Технічної допомоги, з грудня 1941 року — одночасно начальник управління Технічної допомоги Головного управління поліції порядку. 29 вересня 1942 службовці Вайнрайха отримали уніформу охоронної поліції. 15 жовтня 1943 року, під час чергового «перетрушування» командних кадрів поліції, замінений Віллі Шмельхером. 1 листопада 1944 вийшов у відставку.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Медаль «За відвагу» (Саксен-Альтенбург)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі — за 3 поранення.
• Знак гау Галле-Мерзебург (1923)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Золотий партійний знак НСДАП
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Кільце «Мертва голова»
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го і 3-го ступеня (8 років)

Література

• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930
• Erich Stockhorst: 5000 Köpfe. Wer war was im Dritten Reich, Arndt, Kiel 2000,

Посилання

• Біографія [ 8 грудня 2019 у Wayback Machine.]

1. Flechtmann F. Technische Nothilfe, Luftschutz und Zwangsarbeiter — С. 141–153, hier 143 f.