Гамбурзька міська залізниця

Гамбурзька міська електричка (нім. S-Bahn Hamburg) — S-Bahn, один із видів громадського транспорту Гамбурга та його агломерації. Разом з метрополітеном та регіональними залізницями становить основу рейкового міського транспорту в Гамбурзі та околицях. На відміну від аналогічних примісько-міських транспортних систем S-Bahn в інших містах Німеччини та Австрії, міська електричка Гамбурга грає невелику роль у приміському сполученні, оскільки її лінії проходять в основному в межах міста.

Гамбурзька міська електричка

53°33′ пн. ш. 10°00′ сх. д. / 53.550° пн. ш. 10.000° сх. д. / 53.550; 10.000Координати: 53°33′ пн. ш. 10°00′ сх. д. / 53.550° пн. ш. 10.000° сх. д. / 53.550; 10.000
Тип	S-Bahn
Засновано	1907
Штаб-квартира	Гамбург  Німеччина
Сайт	s-bahn-hamburg.de
Гамбурзька міська електричка у Вікісховищі

Мережа S-Bahn працює в Гамбурзі з грудня 1906 року і зараз налічує 68 станцій на чотирьох основних та двох додаткових, що використовуються в години пік, лініях загальною довжиною 144 км. У мережі 11 підземних станцій та 4 станції, поєднаних зі станціями залізниць Німеччини. Поїзди різних ліній при збігу маршрутів використовують одні й самі колії. Використовується як постійний, так і змінний струм. Міська електричка працює з 04:30 до 01:00, у ніч із п'ятниці на суботу, з суботи на неділю та перед святами — цілодобово. Вдень інтервал між поїздами становить 10 хвилин, а з 23:00 до 6:00 — 20 хвилин.

У 2007 році середній пасажиропотік становив 590 тис. чол. на день, за рік послугами міської електрички скористалося понад 190 млн пасажирів.

Історія

Залізнична лінія, що сполучає Альтону та Бланкенезе з Гамбургом, була відкрита 5 грудня 1906 і працювала на паровій тязі. У 1907 році лінія була електрифікована, перший електропоїзд пройшов по ній 1 жовтня 1907, а з 29 січня 1908 лінія Бланкенезе — Ольсдорф працює виключно на електричній тязі.

Ці дати зазвичай і згадуються як дати появи гамбурзької міської електрички, проте сама назва S-Bahn мережа отримала в 1934 за аналогією з мережею берлінської міської залізниці, що працює з 1930 року.

З 2002 року лінії, що обслуговуються не електропоїздами, перестали вважатися лініями S-Bahn і були віднесені до регіональних залізниць. Цим лініям було присвоєно префікс R замість S, що позначає лінії міської електрички.

11 грудня 2008 року було відкрито нову дистанцію лінії S1, що сполучила місто з аеропортом.

Лінії

У мережі S-Bahn діє 4 основні та дві додаткові лінії S11 та S2, що працюють у години пік. Оплата проїзду позонна. Всі лінії S-Bahn і метро перетинаються на станції Гамбург-Головний.

 — Аеропорт Гамбург/

 — (— Поппенбюттель)

Гамбург-Альтона —

 —

 —

Гамбург-Альтона — Берлінська брама/Гарбурзька Ратуша (—Нойграбен)

Гамбург-Головний та Гамбург-Альтона — вузлові станції S-Bahn. Кожна з шести ліній проходить через обидві станції, крім S21, що минає Альтону. Обидві ці станції чотириколійні, при цьому станція Центральний вокзал дворівнева — поїзди, що йдуть на північ, зупиняються під землею. Центральний вокзал і Альтон з'єднують дві траси S-Bahn: основна (S1, S2, S3) проходить під землею під центром міста, сильно наближаючись до річки, друга проходить вздовж залізниці, обходячи центр із півночі (S11, S21, S31). Таким чином є сім підземних станцій (включаючи Альтону та половину Центрального вокзалу), що більше ніж у Берліні (шість) та у всіх інших системах S-Bahn у Німеччині.

Перспективи

Найближчі плани розвитку мережі міської електрички стосуються з'єднання Гамбурга з містом Калтьонкірхен . Планується відкрити нову лінію S4, яка зв'яже Альтону на заході з Аренсбургом і Бад-Ольдеслое на північному сході. Передбачається, що нову лінію буде створено на базі існуючої лінії R10 регіональної залізниці.

Рухомий склад

У Гамбурзі працюють тривагонні електропоїзди серій ^[en] та ^[en]. Часто поїзди використовуються в зчіпці з двох або трьох поїздів. Використовується нижнє струмознімання — від контактної рейки з постійною напругою 1200 В. Конструкція струмоприймача незвичайна — він ковзає збоку рейки, а не по нижній як в інших сучасних системах. Частина поїздів також використовує складний струмознімач-пантограф для живлення від верхньої контактної мережі змінного струму 15 кВ, 16.7 Гц.

Посилання

• Офіційний сайт
• Die Hamburger S-Bahn by Martin Heimann (нім.)
• (нім.)
• Hamburg Network Visions by R. Arndt, L. Gilliard and C. Luschnat [ у Wayback Machine (арх. 24 березня 2009)]
• Interactive Panorama of the inside of an S-Bahn Trainset ET 474
• Interactive Panorama of new Airport Station
• Homepage of the Historische S-Bahn Hamburg e.V. (нім.)