Галактики з низькою поверхневою яскравістю англ low surface brightness galaxy чи англ LSB galaxy дифузні галактики з яск

Галактики з низькою поверхневою яскравістю (англ. low-surface-brightness galaxy чи англ. LSB galaxy) — дифузні галактики з яскравістю поверхні, яка при спостереженні з Землі, принаймні на одну зоряну величину нижча за яскравість звичайного нічного неба. Прийнято, але не жорстко, вважати, що до них належать галактики, яскравість яких становить менше +23 абсолютної зоряної величини на квадратну кутову секунду в системі UBV.

Зображення NGC 45, спіральної галактики із низькою поверхневою яскравістю, зроблене GALEX.

розташована на відстані понад 110 мільйонів світлових років у сузір'ї Риби.

Характеристики

Більшість відомих таких галактик мають такі характеристики:

це карликові галактики;
більшість їх баріонної матерії є нейтральним водневим газом, а не зорями;
понад 95 % їх маси може становити небаріонна темна матерія;
у таких галактиках не спостерігалися наднові.

Виміри кривої обертання вказують на надзвичайно високе співвідношення маси до світності, тобто зорі та газ, що випромінюють, становлять лише невелику частину маси такої галактики. У центрах галактик із низькою поверхневою яскравістю не помічено великих ущільнень зір, на відміну від, наприклад, балджів звичайних спіральних галактик. Тому припускається, що навіть в їх центрах домінує темна матерія, і це робить їх дуже цікавими для досліджень темної матерії^[].

На відміну від галактик із високою поверхневою яскравістю, галактики з низькою поверхневою яскравістю є ізольованими галактиками поля, розташованими на ділянках, де відсутні інші галактики. Відповідно, у своєму минулому, вони мали менше припливних взаємодій чи злиттів з іншими галактиками, що могло б спричинити збільшення зореутворення. Це вважається одним з пояснень малої кількості зір.

Теоретичне припущення про існування галактик із низькою поверхневою яскравістю було висловлено 1976 року Майком Діснеєм^[].

Першою підтвердженою галактикою з низькою поверхневою яскравістю стала ^[en], відкрита 1986 року. Вона ж стала першою підтвердженою гігантською галактикою з низькою поверхневою яскравістю. На час відкриття, вона була найбільшою відомою спіральною галактикою (за вимірами перетину).

Гігантські галактики з низькою поверхневою яскравістю

Гігантські галактики з низькою поверхневою яскравістю є одними з найбільш масивних відомих спіральних галактик у Всесвіті Вони мають дуже тьмяні зоряні диски, які багаті на нейтральний водень, але бідні на зореутворення, а тому мають низьку поверхневу яскравість. Такі галактики часто мають яскраві балджі, в яких можуть розташовуватись активні ядра галактик низької яскравості. Гігантські галактики з низькою поверхневою яскравістю, як правило, є ізольованими системами, які рідко контактують з іншими галактиками.

Приклади

IC 10
NGC 45
, прототип цього виду галактик
Карликова неправильна галактика Стрільця
Секстант A
галактика
спочатку вважалась еліптичною галактикою, але пізніше в ній було виявлено рукави з низькою поверхневою яскравістю. Ця галактика розташована значно ближче до Землі, ніж прототип — Малін 1.

Див. також

Джерела

. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016.
Scientific American, «The Ghostliest Galaxies», GD Bothun, Vol. 276, No. 2, February 1997, pp.40-45, Bibcode: 1997SciAm.276b..40B
Ken Crosswell, «Malin 1: A Bizarre Galaxy Gets Slightly Less So» [ 26 листопада 2017 у Wayback Machine.], 22 January 2007
Mousumi Das (March 2013). Giant Low Surface Brightness Galaxies: Evolution in Isolation. Journal of Astrophysics and Astronomy. arXiv:1310.6495. Bibcode:2013JApA...34...19D. doi:10.1007/s12036-013-9166-8. {{}}: |access-date= вимагає |url= ()
. 11 липня 2016. Архів оригіналу за 12 липня 2016. Процитовано 12 липня 2016.

K. O'Neil, The HI Content and Extent of Low Surface Brightness Galaxies — Could LSB Galaxies be Responsible for Damped Ly-alpha Absorption? [ 14 квітня 2012 у Wayback Machine.]. For publication in Extragalactic Gas at Low Redshift, by Mulchaey, et al., eds (2001).
S.D. Rosenbaum and D.J. Bomans, The environment of Low Surface Brightness Galaxies. Astronomy & Astrophysics Letters, 422, 5-8 (2004).
A.J. Barth, A normal stellar disk in the galaxy Malin 1. Astronomical Journal 133, 1085—1091 (2007).

[1] . Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016.

[SciAm-1997-02-2] Scientific American, «The Ghostliest Galaxies», GD Bothun, Vol. 276, No. 2, February 1997, pp.40-45, Bibcode: 1997SciAm.276b..40B

[Crosswell-2007-01-22-3] Ken Crosswell, «Malin 1: A Bizarre Galaxy Gets Slightly Less So» [ 26 листопада 2017 у Wayback Machine.], 22 January 2007

[Das-4] Mousumi Das (March 2013). Giant Low Surface Brightness Galaxies: Evolution in Isolation. Journal of Astrophysics and Astronomy. arXiv:1310.6495. Bibcode:2013JApA...34...19D. doi:10.1007/s12036-013-9166-8. {{}}: |access-date= вимагає |url= ()

[5] . 11 липня 2016. Архів оригіналу за 12 липня 2016. Процитовано 12 липня 2016.