Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Городище «Гайдари» — пам'ятка археології національного значення, охоронний № 200020-Н, взятий під охорону держави Постановою КМУ № 928 від 03.09.2009.
| Гайдари | |
|---|---|
 Городище «Гайдари» | |
| Статус | пам'ятка археології національного значення |
| Країна |  Україна |
| Регіон | Харківська область, Зміївський район |
| Населений пункт | Гайдари |
| Тип | городище |
| Історія | |
| Датування | кінець ХІ — І чверть ХІІІ ст. |
Датування
Кінець ХІ — І чверть ХІІІ ст.
Площа
Розташування
На північний схід від с. Гайдари Зміївського району Харківської області, праворуч від дороги із м. Зміїв на с. Задонецьке в ур. Провалля на високому мисі, який утворено схилами та вузькою долиною «Раклячого Яру», глибиною 11—13 м на заході та крутим правим берегом р. Сіверський Донець (прит. Дону) на сході.
Історія дослідження
Вперше згадується і деякою мірою описується в XVII ст. у «Книге Большому чертежу» як Зміїв курган. В 1901 році під час досліджень в Ізюмському повіті Василя Городцов відкрив курган і поселення Гайдари. В 1927 р. М. К. Фуксом і Олександром Федоровським, було вперше оглянуто давньоруське городище, але результати досліджень не знайшли відображення в тогочасній літературі.
І лише у 1953 р., в межах роботи археологічної експедиції Борис Шрамко першим детально описав поселення. А в 1955 р. вчений зібрав на пам'ятці кераміку давньоруського періоду IX—XIII ст. і закінчив зйомку інструментального плану. 1975 р. Світлана Плетньова висунула свої припущення щодо городища Гайдари, яке могло бути половецьким містом Балін. В 70-х роках рятувальні розкопки на городищі Гайдари проводив О. Г. Дьяченко. В 1988 р. на території археологічного комплексу Гайдари В. В. Дідик проводив невеличкі розвідувальні роботи.
Опис
В структурі пам'ятника виділяється фортеця, неукріплене селище-супутник, яке прилягає до неї, і ґрунтовий могильник.
Відносно рельєфу місцевості давньоруська фортеця мала форму вузенького трикутника, який повільно понижувався в північно-східному напрямку. Відносна висота фортеці щодо заплави Дінця складає 25 — 27 м, із західної і східної сторін городище мало гарний природний захист. Північно-східна сторона острогу має чіткі сліди чотирьох підрізок схилу. Ширина майданчиків ескарпів становить 1,5 — 2 м, висота приблизно 1 м. Другий, треті і четвертий майданчик від підошви були посилені ровами шириною 2 — 3 м. З напільного сторони городище захищає невеликий вал і рів. А там, де схил мису більш-менш пологий, його було посилено двома невисокими валами і трьома ровами.
В ході протиерозійних заходів укріплення зазнало значних техногенних змін — вал і рів з південного (напільного) боку майже повністю знівелювали. Лише в південно-східній частині городища зберігся 2-х метровий фрагмент валу із піску. Розміри території фортеці, яка збереглася, становить в довжину приблизно 27 м по лінії північ — південь і найбільшу ширину — 8 м.
Селище-супутник починається одразу за ровом укріплення, західний та східний краї майданчику злегка підняті і мають висоту над заплавою 35 — 37 м. Розміри селища становили 130 х 40 м.
Ґрунтовий могильник біля селища займає високу, повністю вкриту лісом частину платоподібного узвишшя, яке примикає із півдня та південного заходу до вершини Раклячого яру. Територія могильника займає площу приблизно 150×80 м, витягнута в напрямку північний захід — південний схід. Південний кордон селища знаходиться за 60 — 100 м від могильника. Територія, яка відокремлює селище від могильника, є підйомом рельєфу на південь. Було виявлено 4 поховання домонгольського часу. В основному всі поховання розташовані у витягнутому положенні, руки покладені на живіт (груди), головою на захід. Супроводжений матеріал представлений уламками кераміки, кістками, вуглями.
Незначна насиченість культурного шару на поселенні (потужність 0,3—0,4 м) речовими артефактами дозволяють визначити його оборонне призначення у вигляді укріпленої схованки для навколишнього населення на випадок військової небезпеки.
Сучасне використання
Частково під лісом.
Примітки
- Книга Большому чертежу. [подготовка к печати и редакция К. Н. Сербиной] М-Л.: Акад. Наук СССР. 1950. - С. 74.
- Городцов В. А. Раскопки В. А. Городцова в Изюмском уезде в 1901 году / Василий Алексеевич Городцов // Записки Императорского Харьковского университета. — 1903. — Кн. 2. — С. 76–78.
- Дьяченко А. Г., Михеев В. К. Древнерусский археологический комплекс XII—XIII вв. У с. Гайдары (Змеев курган) / Александр Григорьевич Дьяченко, Владимир Константинович Михеев // Хазарский альманах. − 2004. — Т 2. − Киев–Харьков–Москва, — С. 145.
- Нові дослідження на Донецькому городищі: Матеріали V Міжнародної наукової конференції, присвяченої 350 — річчю Харкова і 200 — річчю Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна ["Проблеми історії та археології України"], (Харків, 4 — 6 листопада 2004 р.) / Харківський національний університет ім.. В. Н. Каразіна. — Харків: НМЦ «СД», 2004. — С. 81.
- Дьяченко А. Г., Михеев В. К. Древнерусский археологический комплекс XII—XIII вв. У с. Гайдары (Змеев курган) / Александр Григорьевич Дьяченко, Владимир Константинович Михеев // Хазарский альманах. − 2004. — Т 2. − Киев–Харьков–Москва, — С. 155.
- Дьяченко А. Г., Михеев В. К. Древнерусский археологический комплекс XII—XIII вв. У с. Гайдары (Змеев курган) / Александр Григорьевич Дьяченко, Владимир Константинович Михеев // Хазарский альманах. − 2004. — Т 2. − Киев–Харьков–Москва, — С. 146.
- Дьяченко А. Г., Михеев В. К. Древнерусский археологический комплекс XII—XIII вв. У с. Гайдары (Змеев курган) / Александр Григорьевич Дьяченко, Владимир Константинович Михеев // Хазарский альманах. − 2004. — Т 2. − Киев–Харьков–Москва, — С. 149—150.
- Дьяченко А. Г., Михеев В. К. Древнерусский археологический комплекс XII—XIII вв. У с. Гайдары (Змеев курган) / Александр Григорьевич Дьяченко, Владимир Константинович Михеев // Хазарский альманах. − 2004. — Т 2. − Киев–Харьков–Москва, — С. 150—157.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gorodishe Gajdari pam yatka arheologiyi nacionalnogo znachennya ohoronnij 200020 N vzyatij pid ohoronu derzhavi Postanovoyu KMU 928 vid 03 09 2009 GajdariGorodishe Gajdari Statuspam yatka arheologiyi nacionalnogo znachennyaKrayina UkrayinaRegionHarkivska oblast Zmiyivskij rajonNaselenij punktGajdariTipgorodisheIstoriyaDatuvannyakinec HI I chvert HIII st DatuvannyaKinec HI I chvert HIII st PloshaRoztashuvannyaNa pivnichnij shid vid s Gajdari Zmiyivskogo rajonu Harkivskoyi oblasti pravoruch vid dorogi iz m Zmiyiv na s Zadonecke v ur Provallya na visokomu misi yakij utvoreno shilami ta vuzkoyu dolinoyu Raklyachogo Yaru glibinoyu 11 13 m na zahodi ta krutim pravim beregom r Siverskij Donec prit Donu na shodi Istoriya doslidzhennyaVpershe zgaduyetsya i deyakoyu miroyu opisuyetsya v XVII st u Knige Bolshomu chertezhu yak Zmiyiv kurgan V 1901 roci pid chas doslidzhen v Izyumskomu poviti Vasilya Gorodcov vidkriv kurgan i poselennya Gajdari V 1927 r M K Fuksom i Oleksandrom Fedorovskim bulo vpershe oglyanuto davnoruske gorodishe ale rezultati doslidzhen ne znajshli vidobrazhennya v togochasnij literaturi I lishe u 1953 r v mezhah roboti arheologichnoyi ekspediciyi Boris Shramko pershim detalno opisav poselennya A v 1955 r vchenij zibrav na pam yatci keramiku davnoruskogo periodu IX XIII st i zakinchiv zjomku instrumentalnogo planu 1975 r Svitlana Pletnova visunula svoyi pripushennya shodo gorodisha Gajdari yake moglo buti poloveckim mistom Balin V 70 h rokah ryatuvalni rozkopki na gorodishi Gajdari provodiv O G Dyachenko V 1988 r na teritoriyi arheologichnogo kompleksu Gajdari V V Didik provodiv nevelichki rozviduvalni roboti OpisV strukturi pam yatnika vidilyayetsya fortecya neukriplene selishe suputnik yake prilyagaye do neyi i gruntovij mogilnik Vidnosno relyefu miscevosti davnoruska fortecya mala formu vuzenkogo trikutnika yakij povilno ponizhuvavsya v pivnichno shidnomu napryamku Vidnosna visota forteci shodo zaplavi Dincya skladaye 25 27 m iz zahidnoyi i shidnoyi storin gorodishe malo garnij prirodnij zahist Pivnichno shidna storona ostrogu maye chitki slidi chotiroh pidrizok shilu Shirina majdanchikiv eskarpiv stanovit 1 5 2 m visota priblizno 1 m Drugij treti i chetvertij majdanchik vid pidoshvi buli posileni rovami shirinoyu 2 3 m Z napilnogo storoni gorodishe zahishaye nevelikij val i riv A tam de shil misu bilsh mensh pologij jogo bulo posileno dvoma nevisokimi valami i troma rovami V hodi protierozijnih zahodiv ukriplennya zaznalo znachnih tehnogennih zmin val i riv z pivdennogo napilnogo boku majzhe povnistyu znivelyuvali Lishe v pivdenno shidnij chastini gorodisha zberigsya 2 h metrovij fragment valu iz pisku Rozmiri teritoriyi forteci yaka zbereglasya stanovit v dovzhinu priblizno 27 m po liniyi pivnich pivden i najbilshu shirinu 8 m Selishe suputnik pochinayetsya odrazu za rovom ukriplennya zahidnij ta shidnij krayi majdanchiku zlegka pidnyati i mayut visotu nad zaplavoyu 35 37 m Rozmiri selisha stanovili 130 h 40 m Gruntovij mogilnik bilya selisha zajmaye visoku povnistyu vkritu lisom chastinu platopodibnogo uzvishshya yake primikaye iz pivdnya ta pivdennogo zahodu do vershini Raklyachogo yaru Teritoriya mogilnika zajmaye ploshu priblizno 150 80 m vityagnuta v napryamku pivnichnij zahid pivdennij shid Pivdennij kordon selisha znahoditsya za 60 100 m vid mogilnika Teritoriya yaka vidokremlyuye selishe vid mogilnika ye pidjomom relyefu na pivden Bulo viyavleno 4 pohovannya domongolskogo chasu V osnovnomu vsi pohovannya roztashovani u vityagnutomu polozhenni ruki pokladeni na zhivit grudi golovoyu na zahid Suprovodzhenij material predstavlenij ulamkami keramiki kistkami vuglyami Neznachna nasichenist kulturnogo sharu na poselenni potuzhnist 0 3 0 4 m rechovimi artefaktami dozvolyayut viznachiti jogo oboronne priznachennya u viglyadi ukriplenoyi shovanki dlya navkolishnogo naselennya na vipadok vijskovoyi nebezpeki Suchasne vikoristannyaChastkovo pid lisom PrimitkiKniga Bolshomu chertezhu podgotovka k pechati i redakciya K N Serbinoj M L Akad Nauk SSSR 1950 S 74 Gorodcov V A Raskopki V A Gorodcova v Izyumskom uezde v 1901 godu Vasilij Alekseevich Gorodcov Zapiski Imperatorskogo Harkovskogo universiteta 1903 Kn 2 S 76 78 Dyachenko A G Miheev V K Drevnerusskij arheologicheskij kompleks XII XIII vv U s Gajdary Zmeev kurgan Aleksandr Grigorevich Dyachenko Vladimir Konstantinovich Miheev Hazarskij almanah 2004 T 2 Kiev Harkov Moskva S 145 Novi doslidzhennya na Doneckomu gorodishi Materiali V Mizhnarodnoyi naukovoyi konferenciyi prisvyachenoyi 350 richchyu Harkova i 200 richchyu Harkivskogo nacionalnogo universitetu im V N Karazina Problemi istoriyi ta arheologiyi Ukrayini Harkiv 4 6 listopada 2004 r Harkivskij nacionalnij universitet im V N Karazina Harkiv NMC SD 2004 S 81 Dyachenko A G Miheev V K Drevnerusskij arheologicheskij kompleks XII XIII vv U s Gajdary Zmeev kurgan Aleksandr Grigorevich Dyachenko Vladimir Konstantinovich Miheev Hazarskij almanah 2004 T 2 Kiev Harkov Moskva S 155 Dyachenko A G Miheev V K Drevnerusskij arheologicheskij kompleks XII XIII vv U s Gajdary Zmeev kurgan Aleksandr Grigorevich Dyachenko Vladimir Konstantinovich Miheev Hazarskij almanah 2004 T 2 Kiev Harkov Moskva S 146 Dyachenko A G Miheev V K Drevnerusskij arheologicheskij kompleks XII XIII vv U s Gajdary Zmeev kurgan Aleksandr Grigorevich Dyachenko Vladimir Konstantinovich Miheev Hazarskij almanah 2004 T 2 Kiev Harkov Moskva S 149 150 Dyachenko A G Miheev V K Drevnerusskij arheologicheskij kompleks XII XIII vv U s Gajdary Zmeev kurgan Aleksandr Grigorevich Dyachenko Vladimir Konstantinovich Miheev Hazarskij almanah 2004 T 2 Kiev Harkov Moskva S 150 157