Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Тимур Аркадійович Гайдар (нар. 8 грудня 1926, Архангельськ, Російська РФСР, СРСР — пом. 23 грудня 1999, Москва, Росія) — радянський і російський журналіст і письменник. Контр-адмірал. Член Спілки письменників СРСР.
| Гайдар Тимур Аркадійович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 8 грудня 1926 Архангельськ, РСФРР, СРСР |
| Смерть | 23 грудня 1999 (73 роки) Москва, Росія |
| Країна |  Росія СРСР |
| Освіта | d |
| Партія | КПРС |
| Звання | контр-адмірал[d] і контрадмірал |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Діти | Гайдар Єгор Тимурович |
| Нагороди |                     |
Біографія
Син радянського письменника Аркадія Петровича Гайдара (Голікова) та його другої дружини Лії (Рахілі) Лазарівни Солом'янської.
Тимур Гайдар закінчив у 1948 році , у 1954 році — факультет журналістики . Служив на підводному човні на Балтійському та Тихоокеанському флотах.
Пізніше працював у газетах «Радянський флот» і «Червона Зірка», а з 1957 року — в газеті «Правда», де працював у військовому відділі, а з 1972 року став його завідувачем, був власним кореспондентом «Правди» на Кубі, в Югославії і в Афганістані. Публікувався також в «Московських новинах» і в «Известиях», був членом редколегії журналу «Піонер». Працював у Белграді з 1965 по 1971 рік.
Був одружений з донькою відомого письменника Павла Бажова Аріадною Павлівною Бажовою, син — Єгор Гайдар, який виконував обов'язки голови Уряду Росії в 1992 році, прийомний син — Микита Матвійович Бажов.
Тимур Аркадійович Гайдар був Почесним гостем і активним помічником Московського Палацу піонерів і школярів імені А. П. Гайдара, розташованого в московському .
В останні роки Тимур Гайдар жив у письменницькому селищі , там з вертольота розвіяли його прах.
Спогади сучасників
Михайло Полторанін так згадував Тимура Гайдара:
Тимура — батька Єгора я добре знав за спільною роботою в «Правді». Він очолював військовий відділ і тримався від всіх дещо осторонь. Колись служив на флоті, там отримав військове звання і, працюючи пізніше кореспондентом «Правди» на Кубі, в Югославії та інших місцях, отримував нові зірочки офіцера запасу. Відділ він очолював вже в мундирі з погонами капітана першого рангу.
На одну з редакційних нарад Тимур прийшов в новенькій формі контр-адмірала. Сів серед нас на стілець в глибині залу. Нарада йшла як завжди, а коли закінчувалася, хтось голосно сказав головному редактору «Правди» Афанасьєву:
- Вікторе Григоровичу, а Гайдар у нас отримав звання контр-адмірала...
- Так? - вигукнув Афанасьєв і, оглядаючи зал, побачив Гайдара. - Встань, здайся народу, Тимуре!
Гайдар піднявся - низенький, товстенький, лице і лисина - кольору буряка. Нашого колегу, схоже, постійно супроводжував високий тиск.
Афанасьєв довго дивився на нього оцінюючим поглядом, потім єхидно сказав:
- Так, Тимур, на контру ти, звичайно, схожий. А ось на адмірала - анітрохи!
Нагороди і пам'ять
- орден Червоної Зірки
- орден «Знак Пошани»
- Медалі, в тому числі:
- «За бойові заслуги»;
- «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»;
- «Ветеран Збройних Сил СРСР»;
- «За бездоганну службу» 1-го ступеня.
- Почесний громадянин міста Междурєченська (1985).
- Лауреат Гайдарівської премії 1981 року — за велику роботу з військово-патріотичномуго виховання дітей і підлітків.
- Один з притулків популярного туристичного маршруту в районі Піднебесних Зубів названий на честь контр-адмірала Т. А. Гайдара — притулок «Адміральський».
Бібліографія
- Поход из Невы вокруг Европы. М., Воениздат, 1955
- Из Гаваны по телефону. М., Молодая гвардия, 1967.
- Берег, небо, океан. — М.: изд. ДОСААФ, 1982.
- Под афганским небом. Из записок военного корреспондента — М.: Советская Россия, 1981. — 88 с., 50 000 экз.
- Грозы на юге — М.: Воениздат, 1984. — 272 с., 65 000 экз.
- Голиков Аркадий из Арзамаса. Документы. Воспоминания. Размышления. — М.: Политиздат, 1988. — 320 с. — 200 000 экз. — ISBN 5-250-00020-7.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 27 вересня 2020.
- . Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 27 вересня 2020.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Михаил Полторанин. Власть в тротиловом эквиваленте. Наследие царя Бориса. — М.: Эксмо, Алгоритм, 2010. — С. 238-239. — (Политические тайны XXI века). —
- . Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 27 вересня 2020.
- . Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020.
Література
- Барсуков И. И., Йолтуховский В. М., Кондрашов А. Б. Адмиралы и генералы Военно-морского флота. Руководители структур политической и воспитательной работы. Биографические хроники (1917—2013). — М. : «Кучково поле», 2014. — С. 97. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Timur Arkadijovich Gajdar nar 8 grudnya 1926 Arhangelsk Rosijska RFSR SRSR pom 23 grudnya 1999 Moskva Rosiya radyanskij i rosijskij zhurnalist i pismennik Kontr admiral Chlen Spilki pismennikiv SRSR Gajdar Timur ArkadijovichNarodzhennya 8 grudnya 1926 1926 12 08 Arhangelsk RSFRR SRSRSmert 23 grudnya 1999 1999 12 23 73 roki Moskva RosiyaKrayina Rosiya SRSROsvita dPartiya KPRSZvannya kontr admiral d i kontradmiralVijni bitvi nimecko radyanska vijnaDiti Gajdar Yegor TimurovichNagorodi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gajdar BiografiyaSin radyanskogo pismennika Arkadiya Petrovicha Gajdara Golikova ta jogo drugoyi druzhini Liyi Rahili Lazarivni Solom yanskoyi Timur Gajdar zakinchiv u 1948 roci u 1954 roci fakultet zhurnalistiki Sluzhiv na pidvodnomu chovni na Baltijskomu ta Tihookeanskomu flotah Piznishe pracyuvav u gazetah Radyanskij flot i Chervona Zirka a z 1957 roku v gazeti Pravda de pracyuvav u vijskovomu viddili a z 1972 roku stav jogo zaviduvachem buv vlasnim korespondentom Pravdi na Kubi v Yugoslaviyi i v Afganistani Publikuvavsya takozh v Moskovskih novinah i v Izvestiyah buv chlenom redkolegiyi zhurnalu Pioner Pracyuvav u Belgradi z 1965 po 1971 rik Buv odruzhenij z donkoyu vidomogo pismennika Pavla Bazhova Ariadnoyu Pavlivnoyu Bazhovoyu sin Yegor Gajdar yakij vikonuvav obov yazki golovi Uryadu Rosiyi v 1992 roci prijomnij sin Mikita Matvijovich Bazhov Timur Arkadijovich Gajdar buv Pochesnim gostem i aktivnim pomichnikom Moskovskogo Palacu pioneriv i shkolyariv imeni A P Gajdara roztashovanogo v moskovskomu V ostanni roki Timur Gajdar zhiv u pismennickomu selishi tam z vertolota rozviyali jogo prah Spogadi suchasnikivMihajlo Poltoranin tak zgaduvav Timura Gajdara Timura batka Yegora ya dobre znav za spilnoyu robotoyu v Pravdi Vin ocholyuvav vijskovij viddil i trimavsya vid vsih desho ostoron Kolis sluzhiv na floti tam otrimav vijskove zvannya i pracyuyuchi piznishe korespondentom Pravdi na Kubi v Yugoslaviyi ta inshih miscyah otrimuvav novi zirochki oficera zapasu Viddil vin ocholyuvav vzhe v mundiri z pogonami kapitana pershogo rangu Na odnu z redakcijnih narad Timur prijshov v novenkij formi kontr admirala Siv sered nas na stilec v glibini zalu Narada jshla yak zavzhdi a koli zakinchuvalasya htos golosno skazav golovnomu redaktoru Pravdi Afanasyevu Viktore Grigorovichu a Gajdar u nas otrimav zvannya kontr admirala Tak viguknuv Afanasyev i oglyadayuchi zal pobachiv Gajdara Vstan zdajsya narodu Timure Gajdar pidnyavsya nizenkij tovstenkij lice i lisina koloru buryaka Nashogo kolegu shozhe postijno suprovodzhuvav visokij tisk Afanasyev dovgo divivsya na nogo ocinyuyuchim poglyadom potim yehidno skazav Tak Timur na kontru ti zvichajno shozhij A os na admirala anitrohi Nagorodi i pam yatorden Chervonoyi Zirki orden Znak Poshani Medali v tomu chisli Za bojovi zaslugi Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr Veteran Zbrojnih Sil SRSR Za bezdogannu sluzhbu 1 go stupenya Pochesnij gromadyanin mista Mezhduryechenska 1985 Laureat Gajdarivskoyi premiyi 1981 roku za veliku robotu z vijskovo patriotichnomugo vihovannya ditej i pidlitkiv Odin z pritulkiv populyarnogo turistichnogo marshrutu v rajoni Pidnebesnih Zubiv nazvanij na chest kontr admirala T A Gajdara pritulok Admiralskij BibliografiyaPohod iz Nevy vokrug Evropy M Voenizdat 1955 Iz Gavany po telefonu M Molodaya gvardiya 1967 Bereg nebo okean M izd DOSAAF 1982 Pod afganskim nebom Iz zapisok voennogo korrespondenta M Sovetskaya Rossiya 1981 88 s 50 000 ekz Grozy na yuge M Voenizdat 1984 272 s 65 000 ekz Golikov Arkadij iz Arzamasa Dokumenty Vospominaniya Razmyshleniya M Politizdat 1988 320 s 200 000 ekz ISBN 5 250 00020 7 Div takozhBazhov Pavlo Petrovich Gajdar Arkadij Petrovich Gajdar Yegor TimurovichPrimitki Arhiv originalu za 31 sichnya 2020 Procitovano 27 veresnya 2020 Arhiv originalu za 2 sichnya 2020 Procitovano 27 veresnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Mihail Poltoranin Vlast v trotilovom ekvivalente Nasledie carya Borisa M Eksmo Algoritm 2010 S 238 239 Politicheskie tajny XXI veka ISBN 978 5 699 44961 3 Arhiv originalu za 7 listopada 2019 Procitovano 27 veresnya 2020 Arhiv originalu za 20 zhovtnya 2020 Procitovano 27 veresnya 2020 LiteraturaBarsukov I I Joltuhovskij V M Kondrashov A B Admiraly i generaly Voenno morskogo flota Rukovoditeli struktur politicheskoj i vospitatelnoj raboty Biograficheskie hroniki 1917 2013 M Kuchkovo pole 2014 S 97 ISBN 978 5 9950 0408 0