Газети Японії

Історія

Перші японські газети з'явилися у 1860-х роках у найбільших містах країни — Едо (Токіо), Осаці та Кіото, а також міжнародних портах — Наґасакі, Йокогамі та Хьоґо. Ці газети розповідали, переважно, про міжнародні події й поділялися на перекладні, репринтні та англомовні.

Перекладними називалися газети, перекладені з іноземних мов й відредаговані японською. До них належали «Урядова газета Батавія», «Урядова заморська газета», «Заморська газета», «Японська торговельна газета», «Японська газета» і «Міжнародна газета». Перші дві були коментованими перекладами друкованого органу Голладської Ост-Індії «Яванська газета», видані в лютому 1862 року сьоґунату Токуґава. Решта газет випускалися приватиними перекладачами, переважно на основі англомовних газет міста Йокогама.

Репринтними газетами були газети, передруковані з китайських видань в японському урядовому . Китайські газети і журнали проходили перевірку японської цензури на наявність матеріалів пов'язаних із забороненим в Японії християнством. До репринтних газет відносилися «Урядовий світовий вісник», «Урядова всесвітня збірка», «Урядова гонконгська газета», «Новини звідусіль».

Англомовні газети видавалися іноземцями в Японії. Найстарішою з них була «The Nagasaki Shipping List and Advertiser», що виходила з 22 червня 1861 року. З жовтня того ж року її перейменували на «The Japan Herald» і продовжували випускати до вересня 1914 року. Серед інших популярних газет значилися йокогамські «The Japan Commercial News» та «The Japan Times», на основі яких видавалися перекладні газети.

Перші японські газети, що були упорядковані японцями і описували події в Японії, побачили світ 1868 року. Приводом для цього стала громадянська війна Босін 1868 — 1869 років, в якій Імператорські урядові сили та самурайська опозиція використовували пресу для власної пропаганди. В урядовому Кіото виходив «Щоденник Великої державної ради», а в опозиційному Едо — «Світова газета» та «Ріки й озера» . Після захоплення Едо урядовою армією усі місцеві газети були заборонені, однак 1869 року, з вщуханням війни, новий Імператорський уряд видав дозвіл на створення нових і відтворення старих газет.

Примітки

1. Історія газети. Японія // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
2. яп. 官板バタヒヤ新聞, かんぱんばたひあしんぶん, кампан батахія сімбун.
3. яп. 官板海外新聞, かんぱんかいがいしんぶん, кампан кайґай сімбун.
4. яп. 海外新聞, かいがいしんぶん, кайґай сімбун.
5. яп. 日本貿易新聞, にっぽんぼうえきしんぷん, ніппон боекі сімбун.
6. яп. 日本新聞, にっぽんしんぶん, ніппон сімбун.
7. яп. 万国新聞紙, ばんこくしんぶんし, банкоку сімбунсі.
8. нід. Javasche Courant.
9. яп. 官板中外新報, かんぱんちゅうがいしんぽう, кампан тюґай сімпо.
10. яп. 官板六合叢談, かんぱんりくごうそうだん, кампан рікуґо содан.
11. яп. 官板香港新聞, ほんこんしんぶん, хонкон сімбун.
12. яп. 遐邇貫珍, かじかんちん, кадзі кантін.
13. яп. 太政官日誌, だじょうかんにっし, дадзьокан ніссі.
14. яп. 中外新聞,　ちゅうがいしんぶん, тюґай сімбун.
15. яп. 江湖新聞, こうこしんぶん, коко сімбун.

Джерела та література

Газети Японії // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)