Гагаріна Софія Андріївна | |
---|---|
Ім'я при народженні | |
Народилася | 25 червня 1822 Санкт-Петербург |
Померла | 10 грудня 1908 (86 років) Санкт-Петербург |
Alma mater | d |
Батько | d |
Мати | d[1] |
У шлюбі з | d |
Діти | d, d і d |
Нагороди | |
|
Княгиня Софія Андріївна Гагаріна, до шлюбу Дашкова (нар. 25 червня 1822 — пом. 10 грудня 1908) — фрейліна двору (16.04.1841), дружина обер-гофмейстера князя Г. Г. Гагаріна; кавалерственна дама ордену Святої Катерини (16.04.1871) і статс-дама двору (14.05.1896).
Біографія
Дочка сенатора Андрія Васильовича Дашкова (1790—1865) від його шлюбу з Анастасією Петрівною Дмитрієвою-Мамоновою (1801—1834). З 1830 року жила з батьками і зі старшим братом Василем у Рязані, де батько родини виконував посаду губернатора. Після ранньої смерті матері виховувалася в Єкатерининському інституті в Петербурзі, який закінчила в 1841 році з золотим шифром великої величини. Відразу після випуску була призначена фрейліною до цісарівни Марії Олександрівні.
Мила і приємної зовнішності Дашкова користувалася успіхом у світі і була предметом самої палкої пристрасті великого князя Олександра Миколайовича. Втім, ці захоплення майже завжди закінчувалися виключно обожнюванням фрейлінами своєї Государині, так було і з Дашковою. У 1847 році вона супроводжувала цісарівну в поїздці в Дармштадт, звідти на води в Кіссенген, а після в Штутгарт. Під час подорожі Софія зблизилася з вдівцем князем Григорієм Григоровичем Гагаріним (1810—1893), яких приїхав на води з маленькою донькою. При чому їх швидкоплинному союзу сприяла гофмейстерина двору ясновельможна княгиня К. В. Салтикова. Вона добре знала всі позитивні якості Дашкової і вважала, що вона зможе замінити маленької Риті (Катерині) Гагаріній рідну матір.
Отримавши дозвіл імператора, князь Гагарін зробив пропозицію і 17 серпня 1847 року в Дармштадті вінчався з Софією Дашковою. Поет Ф. І. Тютчев повідомляв дружині:
Сьогодні Василь Жуковський присутній на весіллі Григорія Гагаріна, який одружується на самій темнолицій дівчині, яку я коли-небудь бачив.
У 1848 році у званні флігель-ад'ютанта князь Гагарін був відряджений на Кавказ. Через Грецію і Туреччину із заїздом в Москву (де жив А. В. Дашков), Гагаріни прибули в Тифліс. За словами сучасника, приїзд подружжя Гагаріних стало досить важливою подією в житті тифліського суспільства. «Чоловік, як художник, змушував милуватися витвором свого пензля. Дружина… ходила пішки під руку з чоловіком, носила коротке волосся, візитні картки її були без герба з простим написом: кн. Гагаріна, уроджена Дашкова, без імені та по батькові; було в них багато і інших милих незвичайностей. Будинок Гагаріних був люб'язний і приємний у Тифлісі, хоча публіка приходила туди з острахом і обережністю, боячись витонченого смаку та напрямку царюючого в їх сімействі». О. М. Дондуков-Корсаков згадував, що княгиня Софія Андріївна, «дуже молода і гідна жінка, вся віддана почуття свого обов'язку і материнським обов'язкам, служила на той час найкращою прикрасою тифліського суспільства. Непритворна простота її в поводженні, з чудовою освітою, позитивно привертала до неї загальну повагу». Обдарована чудовим драматичним талантом, вона грала на сцені Тифліського театру, побудованого за проектом її чоловіка. «Природність і осмисленість її гри були чудові». До Петербургу Гагаріни повернулися лише у 1854 році.
Після коронації Олександра II вони ненадовго їздили в Париж, де був створений портрет Софії Андріївни кисті Вінтерхальтера. Після повернення в Росію і з призначенням чоловіка в 1859 році віце-президентом Академії мистецтв, Софія Андріївна з дітьми проживала в квартирі в будинку академії, де приймала по п'ятницях. Привітність подружжя Гагаріних, за словами К. Ф. Головіна, надавала їх будинку особливого шарму. При кожній зустрічі княгиня особливо раділа, ніби бажала побачити саме того, з ким їй доводиться розмовляти, і це була зовсім не банальна люб'язність. Тільки вона вміла розподілити гостей так, що всім було комфортно.
Імператор Олександр II підтримував з сім'єю Гагаріних тісні дружні відносини і неодноразово доводив їм свою милість. У 1871 році він пожалував Софію Андріївну в кавалерственні дами ордену Св. Катерини (малого хреста). Княгиня займала посаду помічниці попечительки у притулку, заснованому на пам'ять про цесаревича Миколи Олександровича, перебувала при імператриці Марії Олександрівні як лекторка і значилася нарівні зі своїм чоловіком почесним членом Академії Мистецтв.
У 1880 році ім'я княгині Гагаріної разом з графинею де Мойра і княгинею , фігурувало в «історії з трьома жінками», коли розраховуючи на їх дружбу, Олександр II почергово звернувся до кожної з проханням прийняти запрошення на обід до княгині Юр'ївської. Софія Андріївна виявилася єдиною, хто відмовився, мотивуючи це тим, що не може виїжджати в світ після потрясіння від смерті дочки. Розуміючи справжню причину її відмови, імператор, як говорили, страшенно розлютився. Але після того як у грудні 1881 року в ташкентській експедиції був убитий зять Гагаріних граф , імператор змилостивився, він замовив панахиду по покійному і засвідчив Гагаріним найглибшу симпатію. Це була їхня остання зустріч. Підтримуючи чоловіка у всіх його справах, Софія Андріївна разом з ним багато подорожувала Італією, Францією та Німеччиною. Відвідували вони Каїр, Афіни і Константинополь, але майже щоліта воліли проводити в своєму улюбленому маєтку в Карачарово. Гостював у 1880-х роках у Гагаріних в садибі архієпископ Савва. Він згадував, що обидва подружжя були примітними:
Князь не без труднощів міг говорити російською мовою, під час розмови з ним він більше був схожий на іноземця, аніж на росіянина. Княгиня була особою, безперечно, розумною, освіченою та релігійною; одне мені в ній не дуже подобалося — це гаряча прихильність до відомого сектанта .
Після смерті чоловіка (він помер в 1893 році в Шательро) княгиня Гагаріна проживала в Петербурзі і користувалася великою повагою у суспільстві. У травні 1896 року, під час коронації імператора Миколи II, була пожалувана в статс-дами. Дбайливо зберігаючи весь художній матеріал, що залишився після смерті чоловіка, а також його бібліотеку, вона передала в дар в 1898 році в нововідкритий Російський музей імператора Олександра III. Померла 1908 року в Петербурзі і за її заповітом була похована поряд із чоловіком у сімейному некрополі в маєтку Карачарово Тверської губернії.
Крім падчерки Катерини (1845—1920; в шлюбі Муханова), яку Софія Андріївна любила і виховала як рідну дочку, у шлюбі мала трьох синів:
- Григорія (1850—1918),
- Андрія (1856—1920)
- Олександра (1858—1864);
і трьох дочок:
- Марію (1851—1941; фрейліна, дружина з 1871 року М. М. Раєвського),
- Анастасію (1853—1876; з 1875 року дружина графа П. М. Орлова-Денисова),
- Ніну (1861—1861).
Генеалогія
Примітки
- Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- Придворный календарь на 1903 год. — СПб., 1903. — С. 245.
- Н. С. Карцов. Несколько фактов из жизни Санкт-Петербургского училища Ордена Св. Екатерины. — СПб., 1898. — С. 54.
- Рассказы бабушки и воспоминаний пяти поколений, записанные и собранные её внуком Д.Благово. — Л.: Наука, 1989. — С. 222.
- А. А. Толстая. Записки фрейлины. Печальный эпизод из моей жизни при дворе.— М.: Энциклопедия российских деревень, 1996. — С. 158.
- ЦГИА СПб. ф.19. оп.123. д.2. Метрическая запись о браке.
- Письма Ф. И. Тютчева к его второй жене(1840—1853). — СПб.: тип. Гл. упр. уделов, 1914. — С. 25.
- С. Р. Долгова. Накануне свадьбы. — М., 2012. — С. 11.
- Старина и Новизна. 1903. — Т. 6. — С. 174.
- К. Ф. Головин Мои воспоминания. — СПб.: : тип. «Колокол», 1908. — Т. 1. — С. 194.
- Савва (Тихомиров, Иван Михайлович). Хроника моей жизни: Автобиографические записки высокопреосвященного Саввы, архиепископа Тверского и Кашинского: В 9 томах. — Сергиев Посад: 2-я тип. А. И. Снегиревой, 1898—1911. — Т. 6. — 1906. — С. 291.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
nagorodi i premiyi opis zobrazhennya vikishovishe shirina Gagarina Sofiya AndriyivnaIm ya pri narodzhenniNarodilasya25 chervnya 1822 1822 06 25 Sankt PeterburgPomerla10 grudnya 1908 1908 12 10 86 rokiv Sankt PeterburgAlma materdBatkodMatid 1 U shlyubi zdDitid d i dNagorodiOrden Svyatoyi Katerini 2 stupenya Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gagarina U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Knyaginya Sofiya Andriyivna Gagarina do shlyubu Dashkova nar 25 chervnya 1822 pom 10 grudnya 1908 frejlina dvoru 16 04 1841 druzhina ober gofmejstera knyazya G G Gagarina kavalerstvenna dama ordenu Svyatoyi Katerini 16 04 1871 i stats dama dvoru 14 05 1896 BiografiyaDochka senatora Andriya Vasilovicha Dashkova 1790 1865 vid jogo shlyubu z Anastasiyeyu Petrivnoyu Dmitriyevoyu Mamonovoyu 1801 1834 Z 1830 roku zhila z batkami i zi starshim bratom Vasilem u Ryazani de batko rodini vikonuvav posadu gubernatora Pislya rannoyi smerti materi vihovuvalasya v Yekaterininskomu instituti v Peterburzi yakij zakinchila v 1841 roci z zolotim shifrom velikoyi velichini Vidrazu pislya vipusku bula priznachena frejlinoyu do cisarivni Mariyi Oleksandrivni Mila i priyemnoyi zovnishnosti Dashkova koristuvalasya uspihom u sviti i bula predmetom samoyi palkoyi pristrasti velikogo knyazya Oleksandra Mikolajovicha Vtim ci zahoplennya majzhe zavzhdi zakinchuvalisya viklyuchno obozhnyuvannyam frejlinami svoyeyi Gosudarini tak bulo i z Dashkovoyu U 1847 roci vona suprovodzhuvala cisarivnu v poyizdci v Darmshtadt zvidti na vodi v Kissengen a pislya v Shtutgart Pid chas podorozhi Sofiya zblizilasya z vdivcem knyazem Grigoriyem Grigorovichem Gagarinim 1810 1893 yakih priyihav na vodi z malenkoyu donkoyu Pri chomu yih shvidkoplinnomu soyuzu spriyala gofmejsterina dvoru yasnovelmozhna knyaginya K V Saltikova Vona dobre znala vsi pozitivni yakosti Dashkovoyi i vvazhala sho vona zmozhe zaminiti malenkoyi Riti Katerini Gagarinij ridnu matir Otrimavshi dozvil imperatora knyaz Gagarin zrobiv propoziciyu i 17 serpnya 1847 roku v Darmshtadti vinchavsya z Sofiyeyu Dashkovoyu Poet F I Tyutchev povidomlyav druzhini Sogodni Vasil Zhukovskij prisutnij na vesilli Grigoriya Gagarina yakij odruzhuyetsya na samij temnolicij divchini yaku ya koli nebud bachiv Sofiya Andriyivna v sadu na portreti cholovika 1849 U 1848 roci u zvanni fligel ad yutanta knyaz Gagarin buv vidryadzhenij na Kavkaz Cherez Greciyu i Turechchinu iz zayizdom v Moskvu de zhiv A V Dashkov Gagarini pribuli v Tiflis Za slovami suchasnika priyizd podruzhzhya Gagarinih stalo dosit vazhlivoyu podiyeyu v zhitti tifliskogo suspilstva Cholovik yak hudozhnik zmushuvav miluvatisya vitvorom svogo penzlya Druzhina hodila pishki pid ruku z cholovikom nosila korotke volossya vizitni kartki yiyi buli bez gerba z prostim napisom kn Gagarina urodzhena Dashkova bez imeni ta po batkovi bulo v nih bagato i inshih milih nezvichajnostej Budinok Gagarinih buv lyub yaznij i priyemnij u Tiflisi hocha publika prihodila tudi z ostrahom i oberezhnistyu boyachis vitonchenogo smaku ta napryamku caryuyuchogo v yih simejstvi O M Dondukov Korsakov zgaduvav sho knyaginya Sofiya Andriyivna duzhe moloda i gidna zhinka vsya viddana pochuttya svogo obov yazku i materinskim obov yazkam sluzhila na toj chas najkrashoyu prikrasoyu tifliskogo suspilstva Nepritvorna prostota yiyi v povodzhenni z chudovoyu osvitoyu pozitivno privertala do neyi zagalnu povagu Obdarovana chudovim dramatichnim talantom vona grala na sceni Tifliskogo teatru pobudovanogo za proektom yiyi cholovika Prirodnist i osmislenist yiyi gri buli chudovi Do Peterburgu Gagarini povernulisya lishe u 1854 roci Pislya koronaciyi Oleksandra II voni nenadovgo yizdili v Parizh de buv stvorenij portret Sofiyi Andriyivni kisti Vinterhaltera Pislya povernennya v Rosiyu i z priznachennyam cholovika v 1859 roci vice prezidentom Akademiyi mistectv Sofiya Andriyivna z ditmi prozhivala v kvartiri v budinku akademiyi de prijmala po p yatnicyah Privitnist podruzhzhya Gagarinih za slovami K F Golovina nadavala yih budinku osoblivogo sharmu Pri kozhnij zustrichi knyaginya osoblivo radila nibi bazhala pobachiti same togo z kim yij dovoditsya rozmovlyati i ce bula zovsim ne banalna lyub yaznist Tilki vona vmila rozpodiliti gostej tak sho vsim bulo komfortno Imperator Oleksandr II pidtrimuvav z sim yeyu Gagarinih tisni druzhni vidnosini i neodnorazovo dovodiv yim svoyu milist U 1871 roci vin pozhaluvav Sofiyu Andriyivnu v kavalerstvenni dami ordenu Sv Katerini malogo hresta Knyaginya zajmala posadu pomichnici popechitelki u pritulku zasnovanomu na pam yat pro cesarevicha Mikoli Oleksandrovicha perebuvala pri imperatrici Mariyi Oleksandrivni yak lektorka i znachilasya narivni zi svoyim cholovikom pochesnim chlenom Akademiyi Mistectv Gagarini z dochkoyu KaterinoyuKnyaginya Sofiya Andriyivna Gagarina z ditmi Katerinoyu 1845 1920 Mariyeyu 1851 1941 Anastasiyeyu 1853 1876 Grigoriyem 1850 1918 i Andriyem 1856 1920 U 1880 roci im ya knyagini Gagarinoyi razom z grafineyu de Mojra i knyagineyu figuruvalo v istoriyi z troma zhinkami koli rozrahovuyuchi na yih druzhbu Oleksandr II pochergovo zvernuvsya do kozhnoyi z prohannyam prijnyati zaproshennya na obid do knyagini Yur yivskoyi Sofiya Andriyivna viyavilasya yedinoyu hto vidmovivsya motivuyuchi ce tim sho ne mozhe viyizhdzhati v svit pislya potryasinnya vid smerti dochki Rozumiyuchi spravzhnyu prichinu yiyi vidmovi imperator yak govorili strashenno rozlyutivsya Ale pislya togo yak u grudni 1881 roku v tashkentskij ekspediciyi buv ubitij zyat Gagarinih graf imperator zmilostivivsya vin zamoviv panahidu po pokijnomu i zasvidchiv Gagarinim najglibshu simpatiyu Ce bula yihnya ostannya zustrich Pidtrimuyuchi cholovika u vsih jogo spravah Sofiya Andriyivna razom z nim bagato podorozhuvala Italiyeyu Franciyeyu ta Nimechchinoyu Vidviduvali voni Kayir Afini i Konstantinopol ale majzhe sholita volili provoditi v svoyemu ulyublenomu mayetku v Karacharovo Gostyuvav u 1880 h rokah u Gagarinih v sadibi arhiyepiskop Savva Vin zgaduvav sho obidva podruzhzhya buli primitnimi Knyaz ne bez trudnoshiv mig govoriti rosijskoyu movoyu pid chas rozmovi z nim vin bilshe buv shozhij na inozemcya anizh na rosiyanina Knyaginya bula osoboyu bezperechno rozumnoyu osvichenoyu ta religijnoyu odne meni v nij ne duzhe podobalosya ce garyacha prihilnist do vidomogo sektanta Pislya smerti cholovika vin pomer v 1893 roci v Shatelro knyaginya Gagarina prozhivala v Peterburzi i koristuvalasya velikoyu povagoyu u suspilstvi U travni 1896 roku pid chas koronaciyi imperatora Mikoli II bula pozhaluvana v stats dami Dbajlivo zberigayuchi ves hudozhnij material sho zalishivsya pislya smerti cholovika a takozh jogo biblioteku vona peredala v dar v 1898 roci v novovidkritij Rosijskij muzej imperatora Oleksandra III Pomerla 1908 roku v Peterburzi i za yiyi zapovitom bula pohovana poryad iz cholovikom u simejnomu nekropoli v mayetku Karacharovo Tverskoyi guberniyi Krim padcherki Katerini 1845 1920 v shlyubi Muhanova yaku Sofiya Andriyivna lyubila i vihovala yak ridnu dochku u shlyubi mala troh siniv Grigoriya 1850 1918 Andriya 1856 1920 Oleksandra 1858 1864 i troh dochok Mariyu 1851 1941 frejlina druzhina z 1871 roku M M Rayevskogo Anastasiyu 1853 1876 z 1875 roku druzhina grafa P M Orlova Denisova Ninu 1861 1861 GenealogiyaPrimitkiPas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 Pridvornyj kalendar na 1903 god SPb 1903 S 245 N S Karcov Neskolko faktov iz zhizni Sankt Peterburgskogo uchilisha Ordena Sv Ekateriny SPb 1898 S 54 Rasskazy babushki i vospominanij pyati pokolenij zapisannye i sobrannye eyo vnukom D Blagovo L Nauka 1989 S 222 A A Tolstaya Zapiski frejliny Pechalnyj epizod iz moej zhizni pri dvore M Enciklopediya rossijskih dereven 1996 S 158 CGIA SPb f 19 op 123 d 2 Metricheskaya zapis o brake Pisma F I Tyutcheva k ego vtoroj zhene 1840 1853 SPb tip Gl upr udelov 1914 S 25 S R Dolgova Nakanune svadby M 2012 S 11 Starina i Novizna 1903 T 6 S 174 K F Golovin Moi vospominaniya SPb tip Kolokol 1908 T 1 S 194 Savva Tihomirov Ivan Mihajlovich Hronika moej zhizni Avtobiograficheskie zapiski vysokopreosvyashennogo Savvy arhiepiskopa Tverskogo i Kashinskogo V 9 tomah Sergiev Posad 2 ya tip A I Snegirevoj 1898 1911 T 6 1906 S 291