Єпископ Гавриїл в миру Григорій Васильович Голосов 6 18 січня 1839 року Кулачево Ростовський повіт Ярославська губернія

Єпископ Гавриїл (в миру Григорій Васильович Голосов; 6 (18) січня 1839 року, Кулачево, Ростовський повіт, Ярославська губернія - 13 (26) серпня 1916 року, Жолтиків монастир) - єпископ Російської православної церкви, єпископ Омський і Семипалатинський.

Гавриїл (Голосов)

Епископ Омський и Семипалатинський

9 грудня 1905 року — 9 грудня 1905 року

Попередник:

Наступник:

Епископ Прилукский
вікарій Полтавської єпархії

Єпископ Великоустюжський
вікарій Вологодської єпархії

Єпископ Старицький,
вікарій Тверської єпархії

15 жовтня 1897 року — 14 грудня 1886 року

Попередник:

Наступник:

Альма-матер:

Санкт-Петербурзька духовна академія

Діяльність:

священник

Ім'я при народженні:

Григорий Васильевич Голосов

Народження:

6 січня 1839 року
Кулачево, Ростовський повіт, Ярославська губернія

Смерть:

13 серпня 1913 року
Жолтиків монастир, Тверська губернія

Чернецтво:

7 лютого 1864 року

Єп. хіротонія:

14 грудня 1886 року

Нагороди:

Гавриїл у Вікісховищі

Біографія

Григорій Голосів народився 6 січня 1839 року в родині псаломщика. Закінчив Борисоглібське духовне училище, Ярославську духовну семінарію. У 1863 році вступив в Санкт-Петербурзьку духовну академію.

7 лютого 1864 пострижений в чернецтво та 25 березня висвячений на ієродиякона.

У 1867 році закінчив академію.

19 червня в тому ж році висвячений на ієромонаха і 26 жовтня призначено викладачем Священного писання Уфимської духовної семінарії.

C 26 жовтня 1868 року - викладач в Тверській духовній семінарії. Викладав моральне, пастирське, викривальне богослов'я, давньоєврейську мову, з 1871 року читав гомілетику, з 1873 року переміщений в клас літургіки і з'єднаних з нею предметів. З 15 квітня 1869 році - помічник інспектора у тій самій семінарії.

5 вересня 1872 році отримав ступень кандидата богослов'я за твір «Історичний огляд співів при богослужінні Помісних Церков перших століть».

4 січня 1882 року у зв'язку з хворобою звільнений зі служби. 17 січня введений у сан архімандрита і призначений настоятелем Тверського Успенського Жолтиків монастир .

У грудні 1882 року викликаний до Санкт-Петербургу на священнослужіння і проповіді.

12 грудня 1886 року по клопотанню архієпископа Сави (Тихомирова) призначений єпископом Старицького, вікарія Тверської єпархії. 14 грудня отого ж року у соборі Олександро-Невської лаври відбулася його архієрейська хіротонія.

З 4 жовтня 1897 року - єпископ Велико-Устюжский, вікарій Вологодської єпархії.

З 12 серпня 1904 року - єпископ Прилуцький, вікарій Полтавської єпархії.

9 грудня 1905 року затверджений єпископом Донецьким і Семипалатинським.

Виступив ініціатором заснування Омського відділу Російського народного союзу імені Михайла Архангела, який був відкритий 22 жовтня 1908 року.

З 1909 року - почесний член Санкт-Петербурзької духовної академії.

З 18 лютого 1911 року «внаслідок похилих років» звільнений на спокій з місцеперебуванням на правах настоятеля в Арзамаському Спасо-Преображенському монастирі Нижегородської єпархії.

З 26 квітня того ж року проживав в Калязінському монастирі Тверської єпархії.

З 21 вересня 1911 року - керуючий Миколаївською пустиною тієї ж єпархії.

22 листопада переведений на посаду керуючого Жолтіковськім Успенським монастирем. C 1916 року - настоятель того ж монастиря.

Помер 13 серпня 1916 року в Жолтіковському монастирі. Похований під дзвіницею монастиря.

Твори

Керівництво з літургіки або наука про православному богослужінні, що застосовується в межах Програми, виданої навчальним комітетом для учнів духовних семінарій. Твер, 1886 рік
Православне моральне богослов'я, складене застосоване в межах Програми семінарського курсу. Вид. 1-е, Твер, 1885. Вид. 2-е, Твер, 1891.
Збори слів, промов і інших статей. т. 1, Вел. Устюг, 1900.
Збори слів, промов і інших статей. Т. 2, Омськ, 1910.
Звернення до духовенства Омської єпархії та звернення до патріотів землі російської. Омськ, 1910.
Пам'ятка російському патріоту. СПб., 1912.
Голос архіпастиря до виборів у IV Державну думу.
Замітка про дії різних партій в сучасному суспільному житті з часу видання закону про свободи. СПб, 1912.
Історичний огляд піснеспівів при богослужінні помісних церков перших століть. Кандидатська дисертація. Кер. Ак. Бібл. I, 1872.

Посилання

на сайті «Українське православ'я»
Гавриїл (Голосів) [ 30 червня 2020 у Wayback Machine.] в Православної енциклопедії
Гавриїл (Голосів) XPOHOC [ 22 лютого 2020 у Wayback Machine.]
А. В. Жук. Історія Омської церкви. Біографічний довідник. Омськ, 2007.