Гавкаючий олень

Мунтжак
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Ссавці (Mammalia) Інфраклас: Плацентарні (Eutheria) Надряд: Китопарнокопитні (Cetartiodactyla) Підряд: Жуйні (Ruminantia) Родина: Оленеві (Cervidae) Рід: Мунтжак (Muntiacus) Rafinesque, 1815
Посилання
Вікісховище: Muntiacus Віківиди: Muntiacus EOL: 38814 NCBI: 9885 Fossilworks: 42680

Мунтжа́к або гавкаючий олень (Muntiacus) — рід оленів (Cervidae), який містить 12 сучасних видів, що поширені у Південній та Південно-Східній Азії, Китаю та деяких районах Японії. Більшість видів роду внесені МСОП в категорії «найменшого ризику» або «недостатньо даних», хоча інші, такі як чорний мунтжак, борнейський жовтий мунтжак та гігантський мунтжак, є вразливими, майже загроженими та критично загроженими відповідно. Це найстаріший рід оленів, який виник біля 15-35 млн років тому в епоху міоцену. Його найдавніші залишки знайдені на території Франції, Німеччини та Польщі.

В азійських країнах мунтжаки є предметом полювання, їхнє м'ясо вважається делікатесом.

Розповсюдження

Сучасні види є вихідцями з Азії, їх можна зустріти в Індії, Шрі-Ланці, М'янмі, В'єтнамі, Індонезійських островах, Тайвані та Південному Китаї. Вони також зустрічаються в нижніх Гімалаях (Тераї в Непалі та Бутані).

Опис

Населяючи тропічні регіони, олені не мають сезонних звичок, тому спаровування можуть відбуватися в будь-який час року. Таку поведінку також зберігають популяції, пізніше завезені в країни помірного клімату. Харчуються ці олені рослинною їжею: листям, травою, бруньками, опалими фруктами.

У збудженому або схвильованому стані ці олені видають звуки, схожі на гавкіт собак. Самці мунтжаків захищають належні їм райони від вторгнення інших самців, використовуючи в сутичках не стільки короткі роги, скільки гострі ікла на верхній щелепі. Такі «бивні» притаманні лише дорослим самцям. У водяних оленів також є видимі бивні, але вони відрізняються за розміром та формою.

Вагітність у самок триває близько 7 місяців, після чого зазвичай народжується одне дитинча, якого мати приховує в заростях, поки те не зможе самостійно за нею слідувати.

Залози

Мунтжаки володіють різноманітними запаховими залозами, які виконують важливі функції спілкування та територіального маркування. Вони використовують свої лицьові залози в основному для позначення території, а іноді й інших особин, залози відкриваються під час дефекації та сечовипускання, а також іноді під час соціальних проявів. У той час як лобні залози зазвичай відкриваються мимовільно в результаті скорочення лицьових м’язів, перед очні залози можуть мимовільно розкриватися набагато ширше і навіть вивертатися назовні, щоб виштовхнути розташовану залозну тканину. Навіть молоді оленятка здатні повністю вивертати свої перед очні залози.

Види

• Muntiacus
  • Мунтжак борнейський (Muntiacus atherodes)
  • Мунтжак чорний (Muntiacus crinifrons)
  • Мунтжак Феа (Muntiacus feae)
  • Muntiacus gongshanensis
  • Muntiacus montanus
  • Мунтжак індійський (Muntiacus muntjak)
  • Muntiacus puhoatensis
  • Muntiacus putaoensis
  • Мунтжак китайський (Muntiacus reevesi)
  • Muntiacus rooseveltorum
  • Muntiacus truongsonensis
  • Гігантський мунтжак

Примітки

1. . Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 21 червня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
2. . Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
3. Czyżewska, Teresa; Stefaniak, Krzysztof (December 1994). (PDF). Acta Zoologica Cracoviensia. 37 (1): 55—74. Архів оригіналу (PDF) за 8 січня 2022. Процитовано 21 червня 2021.
4. Barrette, C. (1976-09). Musculature of facial scent glands in the muntjac. Journal of Anatomy. Т. 122, № Pt 1. с. 61—66. ISSN 0021-8782. PMC 1231931. PMID 977477. Процитовано 9 березня 2023.

Посилання

• BBC Wales Nature: Muntjac deer article [ 25 листопада 2020 у Wayback Machine.]