ГЕС Трафальгар

ГЕС Трафальгар — гідроелектростанція у Домініці, за п'ять кілометрів на схід від столиці цієї острівної держави міста Розо. Знаходячись між ГЕС Laudat (вище по течії) та ГЕС Padu, входить до складу каскаду на річці Розо (Roseau), яка стікає з центрального нагір'я та впадає у Карибське море на південно-західному узбережжі. Станом на другу половину 2010-х найпотужніша ГЕС країни.

ГЕС Трафальгар
Водоспад Трафальгар, в обхід якого побудована дериваційна схема станції
15°19′37″ пн. ш. 61°20′11″ зх. д. / 15.327000000028° пн. ш. 61.33655555558377159° зх. д. / 15.327000000028; -61.33655555558377159Координати: 15°19′37″ пн. ш. 61°20′11″ зх. д. / 15.327000000028° пн. ш. 61.33655555558377159° зх. д. / 15.327000000028; -61.33655555558377159
Країна	Домініка
Стан	діюча
Річка	Розо
Каскад	каскад на Розо
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1991
Основні характеристики
Установлена потужність	3,42  МВт
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	284  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Пелтон
Кількість та марка турбін	2
Витрата через турбіни	1,39  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	2
Потужність гідроагрегатів	1х1,76  МВт
Основні споруди
Тип греблі	бетонна
ЛЕП	11
Власник	Dominica Electricity Services (DOMLEC)
ГЕС Трафальгар
Мапа

Історія гідроелектроенергетики Домініки почалась саме зі станції в районі водоспадів Трафальгар, яка стала до ладу в 1951 році з двома турбінами типу Пелтон потужністю по 0,32 МВт. У 1959-му її розширили за рахунок третього такого ж агрегату, а в 1991-му на заміну старій ГЕС спорудили нову, обладнану двома турбінами типу Пелтон потужністю по 1,76 МВт.

Забір води для роботи станції починається в ущелині Titou, де невелика бетонна гребля спрямовує ресурс до прокладеного по правобережжю водоводу довжиною 0,53 км з діаметром 1 метр, який прямує до балансувального резервуару об'ємом 5,5 тис. м³. У той же резервуар по водоводу довжиною 0,16 км з діаметром 0,76 метра подається вода, відпрацьована на ГЕС Laudat. Від резервуару починається так само низьконапірний водовід довжиною 0,53 км з діаметром 1 метр, який далі переходить у прокладену по схилу ділянку з високим напором довжиною 0,74 км зі спадаючим діаметром від 1 до 0,9 метра. Останній з описаних водоводів виконаний зі сталевих труб, тоді як попередні ділянки споруджені з дерева. Описана схема дозволяє досягти напору в 284 метри.

Можливо також відзначити, що під час сухого сезону фактична потужність станцій каскаду на Розо падає вдвічі, що пояснюється, зокрема, відсутністю в системі резервуару для накопичення води.

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 вересня 2018.
2. . www.oas.org. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 26 вересня 2018.
3. . Energy and Infrastructure (en-gb) . Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.