ГЕС Ель-Торо

ГЕС Ель-Торо (ісп. El-Toro) – гідроелектростанція в центральній частині Чилі у регіоні Біобіо (VIII Регіон). Знаходячись перед ГЕС Антуко, становить верхній ступінь каскаду у сточищі річки Laja, яка дренує однойменне озеро та впадає праворуч у другу за довжиною річку країни Біобіо (досягає Тихого океану в місті Консепсьйон).

ГЕС Ель-Торо
37°16′22″ пд. ш. 71°27′33″ зх. д. / 37.27280000002777172° пд. ш. 71.45930000002778115° зх. д. / -37.27280000002777172; -71.45930000002778115Координати: 37°16′22″ пд. ш. 71°27′33″ зх. д. / 37.27280000002777172° пд. ш. 71.45930000002778115° зх. д. / -37.27280000002777172; -71.45930000002778115
Країна	Чилі
Адмінодиниця	Біобіо
Стан	діюча
Річка	озеро Laja
Каскад	каскад на Laja
В експлуатації з	1973
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1973
Основні характеристики
Установлена потужність	400  МВт
Середнє річне виробництво	1357  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	540  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Пелтон
Кількість та марка турбін	4 Charmilles
Витрата через турбіни	97  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	4 Norsk Elektrisk Brown Bovery (NEBB) по 105 МВт
Потужність гідроагрегатів	4х100  МВт
Основні споруди
ЛЕП	220
Власник	Endesa
Оператор	^d
ГЕС Ель-Торо
Мапа

Проект електростанції передбачав використання різниці у висоті між озером Laja та річкою Полкура, що протікає західніше від нього перед тим як приєднатись праворуч до річки Laja. Для цього в озері на 70 метрів нижче від його максимального рівня організували водозабір, що дозволило перетворити природну водойму у водосховище з корисним об'ємом 4,5 млрд м³.

Окрім власного водозбору до озера перекидається ресурс із верхньої частини сточища Полкури, де облаштовано три водозабори, два з яких за допомогою тунелів загальною довжиною 4 км під'єднані до центрального, від якого до озера прямує тунель довжиною 9 км. Цю систему запустили у 1977-му, за чотири роки після введення в експлуатацію станції Ель-Торо. Втім, варто також відзначити, що ресурс з озера Laja подається й на іншу станцію – ГЕС Абаніко.

Від озера прокладено головний дериваційний тунель довжиною 9,3 км та діаметром від 5,7 до 4,3 метра. Він з'єднаний з балансуючим резервуаром із двох камер – нижньою довжиною 170 метрів з перетином 44 м² та верхньою довжиною 235 метрів з перетином 56 м², з'єднаних шахтою глибиною 91 метр з перетином 36 м². По завершенні тунелю починаються два напірні водоводи до машинного залу довжиною по 1,4 км при діаметрі 2,8 метра.

Підземний машинний зал обладнаний чотирма турбінами типу Пелтон загальною потужністю 400 МВт (за іншими даними – 450 МВт), які при напорі у 540 метрів запроектовані на виробництво 1357 млн кВт-год електроенергії на рік. Відпрацьована вода відводиться у Полкуру по чотирьом тунелям довжиною по 170 метрів з перетином по 27 м², які з'єднуються в один довжиною 288 метрів з перетином від 37 до 47 м².

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 220 кВ.

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016.
2. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016.
3. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2017.