ГЕС Егльфінг Обернберг одна з електростанцій на прикордонній річці Інн між Німеччиною та Австрією федеральна земля Бавар

ГЕС Егльфінг-Обернберг — одна з електростанцій на прикордонній річці Інн між Німеччиною та Австрією (федеральна земля Баварія та провінція Верхня Австрія відповідно). Розташована між електростанціями Ерінг-Фрауенштейн (вище за течією) та Шердінг-Нойхаус.

ГЕС Egglfing-Obernberg
Гребля електростанції
48°19′06″ пн. ш. 13°19′11″ сх. д. / 48.318534850027774041° пн. ш. 13.31997871002777778° сх. д.Координати: 48°19′06″ пн. ш. 13°19′11″ сх. д. / 48.318534850027774041° пн. ш. 13.31997871002777778° сх. д.
Країна	Австрія Німеччина
Стан	діюча
Річка	Інн
Каскад	Іннський
Початок будівництва	1941
В експлуатації з	1944
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1944—1950
Основні характеристики
Установлена потужність	84 МВт
Середнє річне виробництво	485 млн кВт·год
Тип ГЕС	руслова
Розрахований напір	10,5 м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Каплан
Кількість та марка турбін	6 Escher-Wyss
Кількість та марка гідрогенераторів	6 Siemens, 16 МВА
Основні споруди
Тип греблі	водопропускна, бетонна
Висота греблі	22 м
Довжина греблі	255 м
ЛЕП	110 кВ
Власник	Verbund
Оператор	^d
Сайт	verbund.com/pp/de/laufkraftwerk/egglfing-obernberg
ГЕС Егльфінг-Обернберг
Мапа

ГЕС Егльфінг-Обернберг у Вікісховищі

Будівництво ГЕС розпочалося під час Другої світової війни у 1941 році та мало на меті зокрема забезпечити електроенергією місцеві підприємства алюмінієвої промисловості. Враховуючи загрозу з боку авіації союзників, було облаштовано захист від плавучих мін, а монтаж гідроагрегатів вівся під прикриттям спеціально встановлених бетонних плит. Також через пов'язані із війною виробничі проблеми відкоригували первісний проєкт, який передбачав встановлення трьох гідроагрегатів — тепер їх повинно було стати шість із меншою одиничною потужністю. Перший ввели в експлуатацію у 1944 році. Другий так і не встигли завершити до капітуляції Німеччини. Уже після цього союзники вирішили добудувати станцію та розшукали елементи турбіни, що застрягли по дорозі на ГЕС у Верхньому Пфальці. Це дозволили запустити другий агрегат осінню 1945 року. Пуск третього припав на 1949-й, а в наступному році завершили три останні.

Для спорудження ГЕС Інн перегородили бетонною греблею висотою 22 метри. Біля правого берега встановлена насосна станція для відкачування води, яка фільтрується через перепону. З правого боку греблі влаштовано п'ять водопропускних шлюзів, а біля лівого знаходиться інтегрований у неї машинний зал, обладнаний 6 турбінами типу Каплан. Первісно встановлене обладнання у 1983 році замінили на турбіни швейцарської компанії Escher-Wyss, які з'єднані з генераторами, виготовленими компанією Siemens. Це обладнання забезпечує річне виробництво на рівні близько 0,5 млрд кВт·год.

Починаючи з 2004 року ГЕС Егльфінг-Обернберг керується дистанційно з диспетчерського пункту на станції Браунау-Сімбах.

Примітки

. www.verbund.com (нім.). Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.
. Structurae (англ.). Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.
. www.verbund.com (англ.). Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.

[1] . www.verbund.com (нім.). Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.

[2] . Structurae (англ.). Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.

[3] . www.verbund.com (англ.). Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.