Віраж (елемент дороги)

Віраж — односхилий поперечний профіль проїзної частини дороги або колії, що влаштовується в межах кривої в плані з похилом до її центра.

Віраж на гоночній трасі (Мортефонтен, Франція)

Віраж сприймає частину відцентрової сили, що діє на транспортний засіб, який рухається по кривій у плані. Віраж збільшує стійкість транспортного засобу при русі по кривих і підвищує безпеку руху при цих же швидкостях, що і без віражу, або дозволяє збільшити швидкість руху при цьому ж рівні безпеки. На прямих ділянках дорога також має двосторонній (рідше — односторонній) поперечний похил (зазвичай від 2 % до 2,5 %) для забезпечення зливового водовідведення, але він не вважається віражем.

Одиниця вимірювання — проценти (%) або проміле (‰). Величина віражу залежить від радіусу повороту та розрахункової швидкості руху і зазвичай обмежується 6 % або 60 ‰ (в окремих випадках — 10 % або 100 ‰).

У міських умовах віражі можуть не влаштовуватися, але на міжміських дорогах вони є обов'язковими елементами на горизонтальних кривих. Нормативні документи регламентують величини віражів для різних швидкостей руху та радіусів заокруглень. Віраж, в якому зовнішня смуга руху має такий же похил, як і внутрішня (2 % або 2,5 %), називається «зворотній гребінь» (англ. reverse crown - RC).

Віраж на залізничній колії

Віраж на автомобільній дорозі. Ліва проїзна частина нахилена до центру дороги

Примітки

1. ДБН ДБН В.2.3-4:2007, 2007, с. 6.
2. Справочник инженера-дорожника, 1977, с. 240.
3. Проектирование автомобильных дорог, 1989, с. 110.
4. Справочник инженера-дорожника, 1977, с. 241.
5. GDSM, 1985, с. С3-3 - С3-12.

Література

• . Київ: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. 2007. 104 с. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 15 травня 2018.

• . Москва: «Транспорт». 1977. 560 с. Архів оригіналу за 23 січня 2019.

• Федотов, Г.А. (1989). Проектирование автомобильных дорог. Справочник. Москва: «Транспорт». 437 с.^{[недоступне посилання]}

• GDSM-2 (1985). (PDF). Т. 2. Toronto: Ministry of Transportation. с. 130. Архів оригіналу (PDF) за 13 березня 2022. Процитовано 19 серпня 2018.