Вінаго зелений Охоронний статус Уразливий МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тварини Ani

Вінаго зелений

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Голубоподібні (Columbiformes)
Родина:	Голубові (Columbidae)
Рід:	Вінаго (Treron)
Вид:	Вінаго зелений

Біноміальна назва

Treron floris
Wallace, 1864

Посилання

Вікісховище:	Treron floris
Віківиди:	Treron floris
ITIS:	177292
МСОП:	22691170
NCBI:	2953465

Віна́го зелений (Treron floris) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Ендемік Індонезії.

Опис

Довжина птаха становить 29 см. Довжина хвоста становить 8,1-8,6 см, довжина дзьоба 17-19 мм. У самців обличчя і тім'я сіруваті, лоб білуватий. Забарвлення переважно зелене, спина має пурпурово-бронзовий відтінок, живіт має жовтуватий відтінок. Нижні покривні пера хвоста білі, на кінці зелені. Крила сірувато-чорні, покривні пера мають жовтуваті края. Райдужки світло-карі, лапи рожеві. Дзьоб біля основи зеленувато-сірий, кінчик жовтуватий або зеленуватий. У самиць верхня частина тіла повністю зелена.

Поширення і екологія

Зелені вінаго мешкають на Малих Зондських островах, зокрема на островах Ломбок, Сумбава, Флорес, ^[en], ^[en], ^[en] і Алор. Вони живуть у вологих і сухих рівнинних тропічних лісах і екваліптових саванах, на висоті до 1000 м над рівнем моря. Ведуть деревний спосіб життя. Живляться плодами.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція зелених вінаго становить від 3500 до 14000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 7 травня 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 07 травня 2022.

Джерела

Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 7 травня 2022.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 07 травня 2022.