Віконт Грандісон англ Viscount Grandison ірландський титул започаткований у 1620 році для сера Олівера Сент Джона лорда

Віконт Грандісон (англ. Viscount Grandison) — ірландський титул, започаткований у 1620 році для сера Олівера Сент-Джона, лорда-депутата Ірландії.

У 1746 році Елізабет Мейсон, дочка Джона Вільєрсса, 1-го графа Грандісона, отримала титул віконтеси Грандісон, а у 1767 році вона стала віконтесою Вілльєрс і графинею Грандісон. Всі три титули існували в системі перства Ірландії. Тим не менше, вони згасли по смерті 2-го графа у 1800 році.

Віконти Грандісон, перша креація (1620)

(1560—1630)
(1614—1643)
(1661)
(1617—1699) (дід Вільяма Пітта старшого)
(1692—1766)

Графи Грандісон, перша креація (1721)

Джон Фіцжеральд Вілльєрс, 1-й граф Грандісон

(1692—1766)
- Джеймс Вілльєрс, лорд Вілльєрс (пом. 1732)
- Вільям Вілльєрс, лорд Вілльєрс (1715—1739)

Віконти Грандісон, перша креація (1620, продовження)

(пом. 1769)

Графи Грандісон, друга креація (1746)

Елізабет Мейсон, 1-а графиня Грандісон (пом. 1782)
(1751—1800)

Джерела

Kidd, Charles, Williamson, David (editors). Debrett's Peerage and Baronetage (1990 edition). New York: St Martin's Press, 1990.
www.thepeerage.com [ 14 квітня 2003 у Wayback Machine.]