Військова нарада для боротьби з бандитизмом

Військові наради для боротьби з бандитизмом — надзвичайні органи радянської влади, створені нею на заключному етапі громадянської війни в Україні 1917– 1921 для безпосереднього керування боротьбою з повстанським рухом (див. Повстанський рух в Україні 1918–1922). Були створені згідно з постановою ЦК КП(б)У в січні 1921. Вищою інстанцією була України, де головував спочатку М.Фрунзе, а потім – Х.Раковський. До її складу входили керівники або представники вищих радянських, партійних, військових та спеціальних органів влади.

Постійній нараді підпорядковувалися губернські воєнні наради, останнім – повітові. Їхній особовий склад визначався за принципами формування Постійної наради.

У систему нарад входили також низові надзвичайні й виконавчі органи влади – польові штаби, бойові дільниці, різні трійки, інститут уповноважених.

Конкретними завданнями цих нарад були також: контроль за проведенням засіву всіх посівних площ і за виконанням продрозверстки та продовольчого податку, розшук і арешт повстанців і дезертирів РСЧА, роззброєння цивільного населення, створення комітетів незаможних селян, більшовизація місцевих органів влади і "знищення куркулів як економічної сили".

Своє існування припинили, ймовірно, в середині 1920-х рр.

Джерела та література

• Ганжа О.І. Військові наради для боротьби з бандитизмом [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .

Посилання

• Постійна нарада при РНК УСРР по боротьбі з бандитизмом [ 31 травня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — .