Відчуження (економіка)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Відчуження.

Відчу́ження, ви́власнення, вивла́снювання — перехід прав власності від однієї особи до іншої.

Відчуження передусім пов'язано з переходом прав від одного суб'єкта до іншого, і не може детермінуватися виключно як передавання речі, майна, оскільки майно може бути передано в оренду, користування при збереженні права власності за власником, а не користувачем.

При цьому варто враховувати, що акт відчуження в правовому аспекті повинен мати чітко визначену мету фактичного передання речі одразу або в майбутньому (у натурі).

Відчуження проводиться головним чином по волі первинного власника на основі договору з набувачем майна або на підставі рішення суду в примусовому порядку (конфіскація).

Рішення про відчуження нерухомого й іншого цінного майна, що до неповнолітніх, батьки можуть приймати за згодою органів опіки та піклування, а безоплатне відчуження майна (наприклад дарування) узагалі не допускається.

Відчуження може бути відшкодувальним, платним, або безплатним, у формі дарування, як-то під час воєнного стану.

Посилання

• Відчуження майна [ 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — .
• Відчуження майна // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 164. — .