Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Відстань до Місяця LD або Δ L textstyle Delta oplus L яку називають також відстань між Землею та Місяцем це одиниця вимі

Відстань до Місяця

Відстань до Місяця


Відстань до Місяця (LD або ), яку називають також відстань між Землею та Місяцем — це одиниця виміру в астрономії. Є середньою відстанню від центру Землі до центру Місяця. Кажучи математично, це середня велика піввісь геоцентричної орбіти Місяця. Відстанню до Місяця можуть також називати усереднену за часом відстань між центрами Землі та Місяця або, ще точніше, миттєву відстань Земля — Місяць.

одиниця відстані
Відстань до Місяця
image
Відстанню до Місяця (384402 км) називають середню відстань між Землею й Місяцем. Фактична відстань змінюється позаяк Місяць обертається навколо Землі. На зображенні зіставлені видимі кутові розміри Місяця, коли він перебуває в найближчій і найдальшій точці відносно Землі.
Загальна інформація
Система одиниць Астрономія
Одиниця Відстань
Позначення LD або 
Перерахунок в інші системи
1 LD в... дорівнює...
   Основні одиниці SI    384402×103 м
   Метрична система    384402 км
   Астрономічна одиниця    0.002569 а. о.

Відстань до Місяця дорівнює приблизно 400 000 км, або 250 000 миль.

Середня довжина великої півосі дорівнює 384 402 км. Середня за часом відстань між центрами Землі та Місяця становить 385 000,6 км. Фактична відстань коливається залежно від положення Місяця на орбіті від 356 500 км у перигеї до 406 700 в апогеї. Різниця між цими величинами становить 50 200 км.

Відстань до Місяця зазвичай використовують для вимірювання відстаней до навколоземних об'єктів. Крім того, вона є важливим астрономічним показником; її вимірювання з точністю кілька частин на трильйон має значення для тестування теорій гравітації, як-от загальна теорія відносності, та для уточнення інших астрономічних величин, як-от маса Землі, радіус Землі та обертання Землі. Вимірювання також корисне для характеристики діаметра Місяця, маси Сонця та відстані до Сонця.

Вимірювання відстані до Місяця з точністю до міліметрів здійснюються шляхом вимірювання часу, необхідного світлу для проходження між лідарними станціями на Землі та ретрорефлекторами, розміщеними на Місяці.

За допомогою лазерної локації Місяця виявлено, що Місяць віддаляється від Землі по спіралі із середньою швидкістю 3,8 см на рік.

Величини

image
Відстань між Землею та Місяцем — розміри та відстань у масштабі.
Відстань до Місяця, виражена у вибраних одиницях
Одиниця Середнє значення Невизначеність Реф
Метр 3,84402×108 1,1 мм
Кілометр 384 402 1,1 мм
Миля 238 856 0,043 дюйма
Радіус Землі 60,32
Астрономічна величина 1/388,6 = 000257
Світлова секунда 1,282 37,5 пікосекунди
  • Одна астрономічна величина дорівнює 389 відстаням до Місяця.
  • Один світловий рік дорівнює 24611700 відстаням до Місяця.
  • Радіус геостаціонарної орбіти становить 42,164 км від центру Землі або 35,786 км від поверхні Землі. Перша величина дорівнює 1/9,117 = 0,10968 відстані до Місяця.

Коливання

Миттєва відстань до Місяця постійно змінюється. Оскільки орбіта не є круговою, реальна відстань між Місяцем і Землею може змінюватися на 75 м/с, тобто понад 1000 км лише за 6 годин. Існують також інші ефекти, які впливають на відстань до Місяця. Деякі фактори описані в цьому розділі.

Пертурбації й ексцентриситет

Відстань до Місяця можна виміряти з точністю до 2 мм протягом 1-годинного періоду вимірювань, що зумовлює загальну невизначеність 2—3 см для середньої відстані. Однак внаслідок еліптичності орбіти зі змінним ексцентриситетом миттєва відстань змінюється з місячною періодичністю.

Крім того, відстань збурюється гравітаційним впливом різних астрономічних тіл, найбільше — Сонця, дещо менше — Юпітера. Іншими силами, хвилинні збурення зумовлюються гравітаційним тяжінням до інших планет Сонячної системи та астероїдів; припливам та релятивістськими ефектами. На відстань до Місяця впливає також тиск випромінювання від Сонця, змінюючи її на величину ±3,6 мм.

Хоча миттєва невизначеність становить менше міліметра, протягом типового місяця вимірювана відстань до Місяця може змінюватися більше ніж на 21 000 км від середнього значення. Ці збурення добре відомі, і відстань до Місяця можна точно розрахувати на тисячі років вперед.

image
Відстань до Місяця, зіставлена з фазами Землі та Місяця у 2014 році. Фази місяця: 0 (1) — новий Місяць (молодик), 0,25 — перша чверть, 0,5 — повний Місяць, 0,75 — остання чверть.
image
Коливання відстані між центрами Місяця та Землі за 700 днів.

Припливне розсіювання

Унаслідок дії припливних сил кутовий імпульс обертання Землі повільно переноситься на орбіту Місяця. Через це швидкість обертання Землі повільно зменшується (зі швидкістю 2,3 мілісекунди на століття), а орбіта Місяця поступово розширюється. Поточна швидкість цього розширення — 3,805 ± 0,004 мм на рік. Однак існує думка, що цей показник останнім часом збільшився, оскільки значення 3,8 означало б, що Місяцю лише 1,5 млрд років, тоді як майже всі науковці погоджуються з тим, що його вік — прибл. 4 млрд років. Вважається також, що цей аномально високий темп віддалення може прискорюватися.

Прогнозується, що відстань до Місяця продовжуватиме збільшуватися, доки (теоретично) Земля і Місяць не увійдуть у припливне захоплення — тобто доки вони не почнуть обертатися синхронно, як і Плутон і Харон, будучи постійно повернуті одне до одного одним боком. Це трапиться, коли тривалість місячного орбітального періоду зрівняється з періодом обертання Землі, який, за оцінками, становитиме 47 наших сучасних днів. Тоді обидва тіла увійдуть у стан рівноваги, і подальше передавання обертальної енергії не відбуватиметься. Однак моделі передбачають, що для досягнення такої конфігурації знадобиться 50 млрд років, що значно перевищує очікуваний термін існування Сонячної системи.

Історія змін орбіти Місяця

Лазерні вимірювання свідчать, що середня відстань до Місяця збільшується. Це означає, що в минулому Місяць був ближче до Землі, а тривалість дня на Землі була меншою. Дослідження скам'янілостей молюсків з епохи Кампанського ярусу (80 мільйонів років тому) показують, що в ті часи у земному році було 372 дні, тобто тривалість дня становила 23 години 33 хв. Це означає, що відстань до Місяця становила близько 60,05 радіуса Землі — 383 000 км. Є геологічні підтвердження того, що протягом докембрійської ери (2500 млн рр. тому) середня відстань до Місяця становила близько 52 земних радіуси (332 000 км).

Загальноприйнята Модель ударного формування Місяця стверджує, що Місяць виник внаслідок катастрофічного зіткнення між Землею й іншою планетою, після якого уламки, які утворилися внаслідок потужного удару, зібралися під дією власної гравітації на початковій відстані 3,8 земного радіуса від Землі. Ця теорія передбачає, що зіткнення сталося 4,5 млрд років тому.

Історія вимірювань

До кінця 1950-х всі розрахунки відстані до Місяця базувалися на оптичних кутових вимірюваннях.

Найдавніше точне вимірювання здійснив Гіппарх у II столітті до н. е. Космічна епоха значно покращила точність наших знань про цю величину. Упродовж 1950-х та 1960-х років проводилися експерименти з використанням радіолокаційних, лазерних, космічних кораблів та комп'ютерного моделювання.

Цей розділ має на меті надати ілюстрацію деяких історично значущих або цікавих чимось іншим методів визначення відстані до Місяця, і не претендує на те, щоб бути вичерпним і всеохоплюючим.

Паралакс

Найдавніший метод визначення відстані до Місяця передбачав вимірювання кута між Місяцем та обраною опорною точкою з кількох місць одночасно. Синхронізувати час вимірювань можна було, здійснюючи їх у заздалегідь визначений час або під час події, яка спостерігається всіма одночасно. До винаходження точних механічних хронометрів роль події синхронізації зазвичай виконувало місячне затемнення або момент, коли Місяць перетинав певний меридіан (якщо спостерігачі розташовувалися на тій самій довготі). Цю методику вимірювання називають місячний паралакс.

Для підвищення точності необхідно здійснити певні налаштування, як-от регулювання вимірюваного кута для врахування заломлення й спотворення світла, що проходить через атмосферу.

Місячне затемнення

Під час ранніх спроб вимірювання відстані до Місяця використовували спостереження за місячними затемненнями, а також знання про величину радіуса Землі та усвідомлення того, що Сонце набагато далі від Землі, ніж Місяць. Спостерігаючи геометрію місячного затемнення, відстань до Місяця можна обчислити за допомогою простих тригонометричних формул.

Найдавнішими свідоцтвами про спроби вимірювання відстані до Місяця за допомогою цієї методики є розрахунки грецького астронома й математика Аристархом Самоського, здійснені у IV ст. до н. е., а пізніше — розрахунки Гіппарха, який визначив, що відстань до Місяця становить 59—67 земних радіусів. Пізніше цей метод зустрічається в роботі Птолемея, який отримав результат 64 1/6 у найдальшій точці.

Проходження через меридіан

Учасники експедиції французького астронома спостерігали проходження Місяця через той самий меридіан тієї ж ночі з двох різних місць. Завдяки ретельним вимірюванням 1905—1910 рр. вдалося виміряти кут висоти в той момент, коли конкретний місячний кратер (Mösting A) перетнув місцевий меридіан, зі станції у Гринвічі та на мисі Доброї Надії, які розташовані майже тій самій довготі. Відстань розраховували з похибкою в 30 км. Ця величина залишалася загальноприйнятим значенням відстані до Місяця впродовж наступних 50 років.

Затемнення

Фіксуючи момент, коли Місяць покриває фонову зорю (або, аналогічним чином, вимірюючи кут між Місяцем та фоновою зорею в заздалегідь визначений момент), можна визначити відстань до Місяця, якщо вимірювання проводяться з кількох відомих місць, розділених певною відстанню.

У 1952 р. астрономи О'Кіф та Андерсон обчислили відстань до Місяця, спостерігаючи чотири покриття з дев'яти різних локацій. За їхніми розрахунками, середню відстань становить 384 407,6 ± 4,7 км. В 1962 році це значення уточнила , яка врахувала оновлені геодезичні дані. Вона отримала значення 384 403,7 ± 2 км.

Вимірювання за допомогою радарів

У 1957 р. у Військово-морській лабораторії США здійснили експеримент із фіксації відлуння від радіолокаційних сигналів з метою визначити відстань Земля — Місяць. Радіолокаційні імпульси тривалістю 2 мкс транслювалися з 50-футової (15-метрової) радіотарілки. Після того, як радіохвилі відлунилися від поверхні Місяця, було зафіксовано зворотний сигнал і виміряно час затримки. Це давало змогу обчислити подолану відстань. Утім, на практиці співвідношення (сигнал/шум) виявилося настільки низьким, що здійснити точне вимірювання не вдалося.

Експеримент повторили у 1958 році в Королівській радіолокаційній установі в Англії. Радіолокаційні імпульси тривалістю 5 мкс передавалися з піковою потужністю 2 МВт зі швидкістю 260 імпульсів на секунду. Було виявлено зворотний сигнал і виміряно час затримки. Кілька сигналів складали разом, щоб отримати надійний сигнал, накладаючи сліди осцилографа на фотоплівку. Вимірювання дали змогу обчислити відстань із невизначеністю 1,25 км.

Ці початкові експерименти мали на меті радше підтвердити концепцію і тривали лише один день. Подальші експерименти тривалістю один місяць дали середнє значення 384 402 ± 1,2 км. Це було найточніше вимірювання відстані до Місяця на той час.

Лазерні вимірювання відстані

image
Експеримент із вимірювання відстані до Місяця за допомогою лазера під час місії «Аполлон-11»

Експеримент, під час якого вимірювалася тривалість польоту лазерних імпульсів, відбитих безпосередньо від поверхні Місяця, здійснили в 1962 році команда Массачусетського технологічного інституту та радянською командою Кримської астрофізичної обсерваторії.

Під час місій «Аполлон» в 1969 році космонавти розміщували на поверхні Місяця ретрорефлектори з метою збільшення точності цієї методики. Вимірювання тривають і сьогодні і включають багато лазерних установок. Миттєва точність експериментів із лазерною локацією Місяця здатна забезпечувати точність менше міліметра і є найнадійнішим сучасним методом визначення відстані до Місяця.

Астрономи-любителі та громадські вчені

Завдяки сучасній доступності точних пристроїв синхронізації, цифрових фотоапаратів високої роздільної здатності, GPS- приймачів, потужних комп'ютерів та майже миттєвого зв'язку астрономи-любителі набули можливості здійснювати високоточні вимірювання відстані до Місяця власноруч.

23 травня 2007 р. було отримано цифрові фотографії Місяця під час покриття Регулу з двох віддалених локацій, у Греції та Англії. Після вимірювання паралаксу між Місяцем та вибраною фоновою зіркою було розраховано відстань до Місяця.

Під час місячного затемнення 15 квітня 2014 року було проведено більш масштабний проект під назвою «Aristarchus Campaign». Учасникам було запропоновано записати серію з п'яти цифрових фотографій від сходу місяця до кульмінації (точка з найбільшою висотою).

Метод використовує той факт, що Місяць фізично ближче до спостерігача, коли він перебуває у найвищій точці неба, порівняно з тим, коли він перебуває поблизу горизонту. Хоча здається, що Місяць найбільший, коли він знаходиться поблизу горизонту, насправді вірне зворотне. Це явище називають ілюзія Місяця. Його причина полягає в тому, що відстань від центру Місяця до центру Землі майже незмінна протягом всієї ночі, але спостерігач на поверхні Землі насправді перебуває на відстані в один радіус Землі від центру Землі. Цей зсув «наближає» його до Місяця, коли той висить над головою.

Сучасні камери вже досягли такого рівня роздільної здатності, що здатні захопити Місяць із достатньою точністю, щоб виокремити і, що важливіше, виміряти цю крихітну зміну у видимих розмірах. Розрахунки, здійснені в рамках цього експерименту, дали для відстані до Місяця значення 60,51 +3,91 –4,19 земного радіуса. Прийняте значення за ту ніч становило 60,61, що означало 3%-ву точність. Перевага цього методу полягає в тому, що єдиним вимірювальним обладнанням є сучасна цифрова камера (оснащена точним годинником та GPS-приймачем).

Існують також інші експериментальні методи вимірювання відстані до Місяця, доступні астрономам-любителям:

  • Зйомка Місяця перед тим, як він потрапить у півтінь, і після того, як він повністю затьмариться (під час місячного затемнення).
  • Якнайточніше вимірювання моментів контактів під час затемнення.
  • Зйомка якісних зображень часткового затемнення, коли на Місяці добре видно форму й розміри земної тіні.
  • Така зйомка Місяця, щоб у поле зору потрапили Спіка та Марс, — з різних місць.

Див. також

Посилання

  1. Battat, J. B. R.; Murphy, T. W.; Adelberger, E. G. (January 2009). The Apache Point Observatory Lunar Laser-ranging Operation (APOLLO): Two Years of Millimeter-Precision Measurements of the Earth-Moon Range. Astronomical Society of the Pacific. 121 (875): 29—40. Bibcode:2009PASP..121...29B. doi:10.1086/596748. JSTOR 10.1086/596748.
  2. Murphy, T W (1 липня 2013). (PDF). Reports on Progress in Physics. 76 (7): 2. arXiv:1309.6294. Bibcode:2013RPPh...76g6901M. doi:10.1088/0034-4885/76/7/076901. PMID 23764926. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2016. Процитовано 26 липня 2020.
  3. . Neo.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 22 лютого 2016.
  4. Williams, J. G.; Newhall, X. X.; Dickey, J. O. (15 червня 1996). (PDF). Physical Review D. 53 (12): 6730—6739. Bibcode:1996PhRvD..53.6730W. doi:10.1103/PhysRevD.53.6730. PMID 10019959. Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2006. Процитовано 26 липня 2020.
  5. Shuch, H. Paul (July 1991). (PDF). Proceedings, 25th Conference of the Central States VHF Society: 25—30. Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2017. Процитовано 28 лютого 2016.
  6. Fischer, Irene (August 1962). (PDF). The Astronomical Journal. 67: 373. Bibcode:1962AJ.....67..373F. doi:10.1086/108742. Архів оригіналу (PDF) за 21 травня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  7. Dickey, J. O.; Bender, P. L. та ін. (22 липня 1994). (PDF). Science. 265 (5171): 482—490. Bibcode:1994Sci...265..482D. doi:10.1126/science.265.5171.482. PMID 17781305. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 26 липня 2020.
  8. . Curious.astro.cornell.edu. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 22 лютого 2016.
  9. C.D. Murray & S.F. Dermott (1999). Solar System Dynamics. Cambridge University Press. с. 184.
  10. (1993). From the Big Bang to Planet X. Camden East, Ontario: . с. 79–81. ISBN .
  11. Lasater, A. Brian (2007). . Morrisville: Lulu Enterprises. с. 185. ISBN . Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  12. Leslie, William T. Fox ; illustrated by Clare Walker (1983). At the sea's edge : an introduction to coastal oceanography for the amateur naturalist. Englewood Cliffs, N.J.: Prentice-Hall. с. 101. ISBN .
  13. Williams, Dr. David R. (18 листопада 2015). . NASA Goddard Space Flight Center. Архів оригіналу за 14 травня 2020. Процитовано 28 лютого 2016.
  14. Groten, Erwin (1 квітня 2004). (PDF). Journal of Geodesy. 77 (10–11): 724—797. Bibcode:2004JGeod..77..724.. doi:10.1007/s00190-003-0373-y. Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2017. Процитовано 2 березня 2016.
  15. . www.iau.org. Архів оригіналу за 22 жовтня 2009. Процитовано 5 травня 2019.
  16. Zuluaga, Jorge I.; Figueroa, Juan C.; Ferrin, Ignacio (19 травня 2014). The simplest method to measure the geocentric lunar distance: a case of citizen science: (page needed). arXiv:1405.4580. Bibcode:2014arXiv1405.4580Z.
  17. Reasenberg, R.D.; Chandler, J.F. та ін. (2016). Modeling and Analysis of the APOLLO Lunar Laser Ranging Data. arXiv:1608.04758 [astro-ph.IM].
  18. Vitagliano, Aldo (1997). (PDF). Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy. 66 (3): 293—308. Bibcode:1996CeMDA..66..293V. doi:10.1007/BF00049383. Архів оригіналу (PDF) за 29 січня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  19. Folkner, W. M.; Williams, J. G. та ін. (February 2014). (PDF). The Interplanetary Network Progress Report. 42—169. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 26 липня 2020.
  20. Winter, Niels J.; Goderis, Steven; Van Malderen, Stijn J.M. та ін. (18 лютого 2020). Subdaily‐Scale Chemical Variability in a Rudist Shell: Implications for Rudist Paleobiology and the Cretaceous Day‐Night Cycle. Paleoceanography and Paleoclimatology. 35 (2). doi:10.1029/2019PA003723. {{}}: |access-date= вимагає |url= ()
  21. Choi, Charles Q. (19 листопада 2014). . Space.com. TechMediaNetworks, Inc. Архів оригіналу за 1 березня 2016. Процитовано 3 березня 2016.
  22. Walker, James C. G.; Zahnle, Kevin J. (17 квітня 1986). Lunar nodal tide and distance to the Moon during the Precambrian (PDF). Nature. 320 (6063): 600—602. Bibcode:1986Natur.320..600W. doi:10.1038/320600a0.
  23. Bills, B.G. & Ray, R.D. (1999), Lunar Orbital Evolution: A Synthesis of Recent Results, Geophysical Research Letters, 26 (19): 3045—3048, Bibcode:1999GeoRL..26.3045B, doi:10.1029/1999GL008348
  24. Cain, Fraser (12 квітня 2016). . Universe Today. Universe Today. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 1 вересня 2016.
  25. Canup, R. M. (17 жовтня 2012). Forming a Moon with an Earth-like Composition via a Giant Impact. Science. 338 (6110): 1052—1055. Bibcode:2012Sci...338.1052C. doi:10.1126/science.1226073. PMC 6476314. PMID 23076098.
  26. . The Daily Galaxy. 5 липня 2007. Архів оригіналу за 20 лютого 2008. Процитовано 13 листопада 2013.
  27. Newhall, X.X; Standish, E.M; Williams, J. G. (Aug 1983). . Astronomy and Astrophysics. 125 (1): 150—167. Bibcode:1983A&A...125..150N. ISSN 0004-6361. Архів оригіналу за 14 березня 2020. Процитовано 28 лютого 2016.
  28. Gutzwiller, Martin C. (1998). Moon–Earth–Sun: The oldest three-body problem. Reviews of Modern Physics. 70 (2): 589—639. Bibcode:1998RvMP...70..589G. doi:10.1103/RevModPhys.70.589.
  29. Sheehan, William; Westfall, John (2004). . Amherst, N.Y.: Prometheus Books. с. 27—28. ISBN . Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  30. Webb, Stephen (1999), 3.2 Aristarchus, Hipparchus, and Ptolemy, Measuring the Universe: The Cosmological Distance Ladder, Springer, с. 27—35, ISBN . See in particular p. 33: «Almost everything we know about Hipparchus comes down to us by way of Ptolemy.»
  31. Helden, Albert van (1986). Measuring the universe : cosmic dimensions from Aristarchus to Halley (вид. Repr.). Chicago: University of Chicago Press. с. 16. ISBN .
  32. Fischer, Irène (7 листопада 2008). The distance of the moon. Bulletin Géodésique. 71 (1): 37—63. Bibcode:1964BGeod..38...37F. doi:10.1007/BF02526081.
  33. O'Keefe, J. A.; Anderson, J. P. (1952). (PDF). Astronomical Journal. 57: 108—121. Bibcode:1952AJ.....57..108O. doi:10.1086/106720. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2021. Процитовано 26 липня 2020.
  34. Yaplee, B. S.; Roman, N. G.; Scanlan, T. F.; Craig, K. J. (30 July – 6 August 1958). A lunar radar study at 10-cm wavelength. Paris Symposium on Radio Astronomy. IAU Symposium no. 9: 19. Bibcode:1959IAUS....9...19Y.
  35. Hey, J. S.; Hughes, V. A. (30 July – 6 August 1958). Radar observation of the moon at 10-cm wavelength. Paris Symposium on Radio Astronomy. 9: 13. Bibcode:1959IAUS....9...13H. doi:10.1017/s007418090005049x.
  36. Yaplee, B. S.; Knowles, S. H. та ін. (January 1965). The mean distance to the Moon as determined by radar. Symposium - International Astronomical Union. 21: 2. Bibcode:1965IAUS...21...81Y. doi:10.1017/S0074180900104826.
  37. Bender, P. L.; Currie, D. G.; Dicke, R. H. та ін. (19 жовтня 1973). (PDF). Science. 182 (4109): 229—238. Bibcode:1973Sci...182..229B. doi:10.1126/science.182.4109.229. PMID 17749298. Архів оригіналу (PDF) за 15 лютого 2017. Процитовано 27 квітня 2013.
  38. Wright, Ernie. . Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 29 лютого 2016.

Посилання

  • Віджет Wolfram Alpha — поточна відстань Місяця до Землі [ 26 липня 2020 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vidstan do Misyacya LD abo D L textstyle Delta oplus L yaku nazivayut takozh vidstan mizh Zemleyu ta Misyacem ce odinicya vimiru v astronomiyi Ye serednoyu vidstannyu vid centru Zemli do centru Misyacya Kazhuchi matematichno ce serednya velika pivvis geocentrichnoyi orbiti Misyacya Vidstannyu do Misyacya mozhut takozh nazivati userednenu za chasom vidstan mizh centrami Zemli ta Misyacya abo she tochnishe mittyevu vidstan Zemlya Misyac odinicya vidstaniVidstan do Misyacya Vidstannyu do Misyacya 384402 km nazivayut serednyu vidstan mizh Zemleyu j Misyacem Faktichna vidstan zminyuyetsya pozayak Misyac obertayetsya navkolo Zemli Na zobrazhenni zistavleni vidimi kutovi rozmiri Misyacya koli vin perebuvaye v najblizhchij i najdalshij tochci vidnosno Zemli Zagalna informaciya Sistema odinic AstronomiyaOdinicya VidstanPoznachennya LD abo D L textstyle Delta oplus L Pererahunok v inshi sistemi 1 LD v dorivnyuye Osnovni odinici SI 384402 103 m Metrichna sistema 384402 km Astronomichna odinicya 0 002569 a o Vidstan do Misyacya dorivnyuye priblizno 400 000 km abo 250 000 mil Serednya dovzhina velikoyi pivosi dorivnyuye 384 402 km Serednya za chasom vidstan mizh centrami Zemli ta Misyacya stanovit 385 000 6 km Faktichna vidstan kolivayetsya zalezhno vid polozhennya Misyacya na orbiti vid 356 500 km u perigeyi do 406 700 v apogeyi Riznicya mizh cimi velichinami stanovit 50 200 km Vidstan do Misyacya zazvichaj vikoristovuyut dlya vimiryuvannya vidstanej do navkolozemnih ob yektiv Krim togo vona ye vazhlivim astronomichnim pokaznikom yiyi vimiryuvannya z tochnistyu kilka chastin na triljon maye znachennya dlya testuvannya teorij gravitaciyi yak ot zagalna teoriya vidnosnosti ta dlya utochnennya inshih astronomichnih velichin yak ot masa Zemli radius Zemli ta obertannya Zemli Vimiryuvannya takozh korisne dlya harakteristiki diametra Misyacya masi Soncya ta vidstani do Soncya Vimiryuvannya vidstani do Misyacya z tochnistyu do milimetriv zdijsnyuyutsya shlyahom vimiryuvannya chasu neobhidnogo svitlu dlya prohodzhennya mizh lidarnimi stanciyami na Zemli ta retroreflektorami rozmishenimi na Misyaci Za dopomogoyu lazernoyi lokaciyi Misyacya viyavleno sho Misyac viddalyayetsya vid Zemli po spirali iz serednoyu shvidkistyu 3 8 sm na rik VelichiniVidstan mizh Zemleyu ta Misyacem rozmiri ta vidstan u masshtabi Vidstan do Misyacya virazhena u vibranih odinicyah Odinicya Serednye znachennya Neviznachenist Ref Metr 3 84402 108 1 1 mm Kilometr 384 402 1 1 mm Milya 238 856 0 043 dyujma Radius Zemli 60 32 Astronomichna velichina 1 388 6 000257 Svitlova sekunda 1 282 37 5 pikosekundi Odna astronomichna velichina dorivnyuye 389 vidstanyam do Misyacya Odin svitlovij rik dorivnyuye 24611 700 vidstanyam do Misyacya Radius geostacionarnoyi orbiti stanovit 42 164 km vid centru Zemli abo 35 786 km vid poverhni Zemli Persha velichina dorivnyuye 1 9 117 0 10968 vidstani do Misyacya KolivannyaMittyeva vidstan do Misyacya postijno zminyuyetsya Oskilki orbita ne ye krugovoyu realna vidstan mizh Misyacem i Zemleyu mozhe zminyuvatisya na 75 m s tobto ponad 1000 km lishe za 6 godin Isnuyut takozh inshi efekti yaki vplivayut na vidstan do Misyacya Deyaki faktori opisani v comu rozdili Perturbaciyi j ekscentrisitet Vidstan do Misyacya mozhna vimiryati z tochnistyu do 2 mm protyagom 1 godinnogo periodu vimiryuvan sho zumovlyuye zagalnu neviznachenist 2 3 sm dlya serednoyi vidstani Odnak vnaslidok eliptichnosti orbiti zi zminnim ekscentrisitetom mittyeva vidstan zminyuyetsya z misyachnoyu periodichnistyu Krim togo vidstan zburyuyetsya gravitacijnim vplivom riznih astronomichnih til najbilshe Soncya desho menshe Yupitera Inshimi silami hvilinni zburennya zumovlyuyutsya gravitacijnim tyazhinnyam do inshih planet Sonyachnoyi sistemi ta asteroyidiv priplivam ta relyativistskimi efektami Na vidstan do Misyacya vplivaye takozh tisk viprominyuvannya vid Soncya zminyuyuchi yiyi na velichinu 3 6 mm Hocha mittyeva neviznachenist stanovit menshe milimetra protyagom tipovogo misyacya vimiryuvana vidstan do Misyacya mozhe zminyuvatisya bilshe nizh na 21 000 km vid serednogo znachennya Ci zburennya dobre vidomi i vidstan do Misyacya mozhna tochno rozrahuvati na tisyachi rokiv vpered Vidstan do Misyacya zistavlena z fazami Zemli ta Misyacya u 2014 roci Fazi misyacya 0 1 novij Misyac molodik 0 25 persha chvert 0 5 povnij Misyac 0 75 ostannya chvert Kolivannya vidstani mizh centrami Misyacya ta Zemli za 700 dniv Priplivne rozsiyuvannya Unaslidok diyi priplivnih sil kutovij impuls obertannya Zemli povilno perenositsya na orbitu Misyacya Cherez ce shvidkist obertannya Zemli povilno zmenshuyetsya zi shvidkistyu 2 3 milisekundi na stolittya a orbita Misyacya postupovo rozshiryuyetsya Potochna shvidkist cogo rozshirennya 3 805 0 004 mm na rik Odnak isnuye dumka sho cej pokaznik ostannim chasom zbilshivsya oskilki znachennya 3 8 oznachalo b sho Misyacyu lishe 1 5 mlrd rokiv todi yak majzhe vsi naukovci pogodzhuyutsya z tim sho jogo vik pribl 4 mlrd rokiv Vvazhayetsya takozh sho cej anomalno visokij temp viddalennya mozhe priskoryuvatisya Prognozuyetsya sho vidstan do Misyacya prodovzhuvatime zbilshuvatisya doki teoretichno Zemlya i Misyac ne uvijdut u priplivne zahoplennya tobto doki voni ne pochnut obertatisya sinhronno yak i Pluton i Haron buduchi postijno povernuti odne do odnogo odnim bokom Ce trapitsya koli trivalist misyachnogo orbitalnogo periodu zrivnyayetsya z periodom obertannya Zemli yakij za ocinkami stanovitime 47 nashih suchasnih dniv Todi obidva tila uvijdut u stan rivnovagi i podalshe peredavannya obertalnoyi energiyi ne vidbuvatimetsya Odnak modeli peredbachayut sho dlya dosyagnennya takoyi konfiguraciyi znadobitsya 50 mlrd rokiv sho znachno perevishuye ochikuvanij termin isnuvannya Sonyachnoyi sistemi Istoriya zmin orbiti Misyacya Lazerni vimiryuvannya svidchat sho serednya vidstan do Misyacya zbilshuyetsya Ce oznachaye sho v minulomu Misyac buv blizhche do Zemli a trivalist dnya na Zemli bula menshoyu Doslidzhennya skam yanilostej molyuskiv z epohi Kampanskogo yarusu 80 miljoniv rokiv tomu pokazuyut sho v ti chasi u zemnomu roci bulo 372 dni tobto trivalist dnya stanovila 23 godini 33 hv Ce oznachaye sho vidstan do Misyacya stanovila blizko 60 05 radiusa Zemli 383 000 km Ye geologichni pidtverdzhennya togo sho protyagom dokembrijskoyi eri 2500 mln rr tomu serednya vidstan do Misyacya stanovila blizko 52 zemnih radiusi 332 000 km Zagalnoprijnyata Model udarnogo formuvannya Misyacya stverdzhuye sho Misyac vinik vnaslidok katastrofichnogo zitknennya mizh Zemleyu j inshoyu planetoyu pislya yakogo ulamki yaki utvorilisya vnaslidok potuzhnogo udaru zibralisya pid diyeyu vlasnoyi gravitaciyi na pochatkovij vidstani 3 8 zemnogo radiusa vid Zemli Cya teoriya peredbachaye sho zitknennya stalosya 4 5 mlrd rokiv tomu Istoriya vimiryuvanDo kincya 1950 h vsi rozrahunki vidstani do Misyacya bazuvalisya na optichnih kutovih vimiryuvannyah Najdavnishe tochne vimiryuvannya zdijsniv Gipparh u II stolitti do n e Kosmichna epoha znachno pokrashila tochnist nashih znan pro cyu velichinu Uprodovzh 1950 h ta 1960 h rokiv provodilisya eksperimenti z vikoristannyam radiolokacijnih lazernih kosmichnih korabliv ta komp yuternogo modelyuvannya Cej rozdil maye na meti nadati ilyustraciyu deyakih istorichno znachushih abo cikavih chimos inshim metodiv viznachennya vidstani do Misyacya i ne pretenduye na te shob buti vicherpnim i vseohoplyuyuchim Paralaks Najdavnishij metod viznachennya vidstani do Misyacya peredbachav vimiryuvannya kuta mizh Misyacem ta obranoyu opornoyu tochkoyu z kilkoh misc odnochasno Sinhronizuvati chas vimiryuvan mozhna bulo zdijsnyuyuchi yih u zazdalegid viznachenij chas abo pid chas podiyi yaka sposterigayetsya vsima odnochasno Do vinahodzhennya tochnih mehanichnih hronometriv rol podiyi sinhronizaciyi zazvichaj vikonuvalo misyachne zatemnennya abo moment koli Misyac peretinav pevnij meridian yaksho sposterigachi roztashovuvalisya na tij samij dovgoti Cyu metodiku vimiryuvannya nazivayut misyachnij paralaks Dlya pidvishennya tochnosti neobhidno zdijsniti pevni nalashtuvannya yak ot regulyuvannya vimiryuvanogo kuta dlya vrahuvannya zalomlennya j spotvorennya svitla sho prohodit cherez atmosferu Misyachne zatemnennya Pid chas rannih sprob vimiryuvannya vidstani do Misyacya vikoristovuvali sposterezhennya za misyachnimi zatemnennyami a takozh znannya pro velichinu radiusa Zemli ta usvidomlennya togo sho Sonce nabagato dali vid Zemli nizh Misyac Sposterigayuchi geometriyu misyachnogo zatemnennya vidstan do Misyacya mozhna obchisliti za dopomogoyu prostih trigonometrichnih formul Najdavnishimi svidoctvami pro sprobi vimiryuvannya vidstani do Misyacya za dopomogoyu ciyeyi metodiki ye rozrahunki greckogo astronoma j matematika Aristarhom Samoskogo zdijsneni u IV st do n e a piznishe rozrahunki Gipparha yakij viznachiv sho vidstan do Misyacya stanovit 59 67 zemnih radiusiv Piznishe cej metod zustrichayetsya v roboti Ptolemeya yakij otrimav rezultat 64 1 6 u najdalshij tochci Prohodzhennya cherez meridian Uchasniki ekspediciyi francuzkogo astronoma sposterigali prohodzhennya Misyacya cherez toj samij meridian tiyeyi zh nochi z dvoh riznih misc Zavdyaki retelnim vimiryuvannyam 1905 1910 rr vdalosya vimiryati kut visoti v toj moment koli konkretnij misyachnij krater Mosting A peretnuv miscevij meridian zi stanciyi u Grinvichi ta na misi Dobroyi Nadiyi yaki roztashovani majzhe tij samij dovgoti Vidstan rozrahovuvali z pohibkoyu v 30 km Cya velichina zalishalasya zagalnoprijnyatim znachennyam vidstani do Misyacya vprodovzh nastupnih 50 rokiv Zatemnennya Fiksuyuchi moment koli Misyac pokrivaye fonovu zoryu abo analogichnim chinom vimiryuyuchi kut mizh Misyacem ta fonovoyu zoreyu v zazdalegid viznachenij moment mozhna viznachiti vidstan do Misyacya yaksho vimiryuvannya provodyatsya z kilkoh vidomih misc rozdilenih pevnoyu vidstannyu U 1952 r astronomi O Kif ta Anderson obchislili vidstan do Misyacya sposterigayuchi chotiri pokrittya z dev yati riznih lokacij Za yihnimi rozrahunkami serednyu vidstan stanovit 384 407 6 4 7 km V 1962 roci ce znachennya utochnila yaka vrahuvala onovleni geodezichni dani Vona otrimala znachennya 384 403 7 2 km Vimiryuvannya za dopomogoyu radariv U 1957 r u Vijskovo morskij laboratoriyi SShA zdijsnili eksperiment iz fiksaciyi vidlunnya vid radiolokacijnih signaliv z metoyu viznachiti vidstan Zemlya Misyac Radiolokacijni impulsi trivalistyu 2 mks translyuvalisya z 50 futovoyi 15 metrovoyi radiotarilki Pislya togo yak radiohvili vidlunilisya vid poverhni Misyacya bulo zafiksovano zvorotnij signal i vimiryano chas zatrimki Ce davalo zmogu obchisliti podolanu vidstan Utim na praktici spivvidnoshennya signal shum viyavilosya nastilki nizkim sho zdijsniti tochne vimiryuvannya ne vdalosya Eksperiment povtorili u 1958 roci v Korolivskij radiolokacijnij ustanovi v Angliyi Radiolokacijni impulsi trivalistyu 5 mks peredavalisya z pikovoyu potuzhnistyu 2 MVt zi shvidkistyu 260 impulsiv na sekundu Bulo viyavleno zvorotnij signal i vimiryano chas zatrimki Kilka signaliv skladali razom shob otrimati nadijnij signal nakladayuchi slidi oscilografa na fotoplivku Vimiryuvannya dali zmogu obchisliti vidstan iz neviznachenistyu 1 25 km Ci pochatkovi eksperimenti mali na meti radshe pidtverditi koncepciyu i trivali lishe odin den Podalshi eksperimenti trivalistyu odin misyac dali serednye znachennya 384 402 1 2 km Ce bulo najtochnishe vimiryuvannya vidstani do Misyacya na toj chas Lazerni vimiryuvannya vidstani Eksperiment iz vimiryuvannya vidstani do Misyacya za dopomogoyu lazera pid chas misiyi Apollon 11 Eksperiment pid chas yakogo vimiryuvalasya trivalist polotu lazernih impulsiv vidbitih bezposeredno vid poverhni Misyacya zdijsnili v 1962 roci komanda Massachusetskogo tehnologichnogo institutu ta radyanskoyu komandoyu Krimskoyi astrofizichnoyi observatoriyi Pid chas misij Apollon v 1969 roci kosmonavti rozmishuvali na poverhni Misyacya retroreflektori z metoyu zbilshennya tochnosti ciyeyi metodiki Vimiryuvannya trivayut i sogodni i vklyuchayut bagato lazernih ustanovok Mittyeva tochnist eksperimentiv iz lazernoyu lokaciyeyu Misyacya zdatna zabezpechuvati tochnist menshe milimetra i ye najnadijnishim suchasnim metodom viznachennya vidstani do Misyacya Astronomi lyubiteli ta gromadski vcheni Zavdyaki suchasnij dostupnosti tochnih pristroyiv sinhronizaciyi cifrovih fotoaparativ visokoyi rozdilnoyi zdatnosti GPS prijmachiv potuzhnih komp yuteriv ta majzhe mittyevogo zv yazku astronomi lyubiteli nabuli mozhlivosti zdijsnyuvati visokotochni vimiryuvannya vidstani do Misyacya vlasnoruch 23 travnya 2007 r bulo otrimano cifrovi fotografiyi Misyacya pid chas pokrittya Regulu z dvoh viddalenih lokacij u Greciyi ta Angliyi Pislya vimiryuvannya paralaksu mizh Misyacem ta vibranoyu fonovoyu zirkoyu bulo rozrahovano vidstan do Misyacya Pid chas misyachnogo zatemnennya 15 kvitnya 2014 roku bulo provedeno bilsh masshtabnij proekt pid nazvoyu Aristarchus Campaign Uchasnikam bulo zaproponovano zapisati seriyu z p yati cifrovih fotografij vid shodu misyacya do kulminaciyi tochka z najbilshoyu visotoyu Metod vikoristovuye toj fakt sho Misyac fizichno blizhche do sposterigacha koli vin perebuvaye u najvishij tochci neba porivnyano z tim koli vin perebuvaye poblizu gorizontu Hocha zdayetsya sho Misyac najbilshij koli vin znahoditsya poblizu gorizontu naspravdi virne zvorotne Ce yavishe nazivayut ilyuziya Misyacya Jogo prichina polyagaye v tomu sho vidstan vid centru Misyacya do centru Zemli majzhe nezminna protyagom vsiyeyi nochi ale sposterigach na poverhni Zemli naspravdi perebuvaye na vidstani v odin radius Zemli vid centru Zemli Cej zsuv nablizhaye jogo do Misyacya koli toj visit nad golovoyu Suchasni kameri vzhe dosyagli takogo rivnya rozdilnoyi zdatnosti sho zdatni zahopiti Misyac iz dostatnoyu tochnistyu shob viokremiti i sho vazhlivishe vimiryati cyu krihitnu zminu u vidimih rozmirah Rozrahunki zdijsneni v ramkah cogo eksperimentu dali dlya vidstani do Misyacya znachennya 60 51 3 91 4 19 zemnogo radiusa Prijnyate znachennya za tu nich stanovilo 60 61 sho oznachalo 3 vu tochnist Perevaga cogo metodu polyagaye v tomu sho yedinim vimiryuvalnim obladnannyam ye suchasna cifrova kamera osnashena tochnim godinnikom ta GPS prijmachem Isnuyut takozh inshi eksperimentalni metodi vimiryuvannya vidstani do Misyacya dostupni astronomam lyubitelyam Zjomka Misyacya pered tim yak vin potrapit u pivtin i pislya togo yak vin povnistyu zatmaritsya pid chas misyachnogo zatemnennya Yaknajtochnishe vimiryuvannya momentiv kontaktiv pid chas zatemnennya Zjomka yakisnih zobrazhen chastkovogo zatemnennya koli na Misyaci dobre vidno formu j rozmiri zemnoyi tini Taka zjomka Misyacya shob u pole zoru potrapili Spika ta Mars z riznih misc Div takozhAstronomichna odinicya Efemeridi Lazerna lokaciya Misyacya Orbita Misyacya SupermisyacPosilannyaBattat J B R Murphy T W Adelberger E G January 2009 The Apache Point Observatory Lunar Laser ranging Operation APOLLO Two Years of Millimeter Precision Measurements of the Earth Moon Range Astronomical Society of the Pacific 121 875 29 40 Bibcode 2009PASP 121 29B doi 10 1086 596748 JSTOR 10 1086 596748 Murphy T W 1 lipnya 2013 PDF Reports on Progress in Physics 76 7 2 arXiv 1309 6294 Bibcode 2013RPPh 76g6901M doi 10 1088 0034 4885 76 7 076901 PMID 23764926 Arhiv originalu PDF za 10 kvitnya 2016 Procitovano 26 lipnya 2020 Neo jpl nasa gov Arhiv originalu za 7 bereznya 2014 Procitovano 22 lyutogo 2016 Williams J G Newhall X X Dickey J O 15 chervnya 1996 PDF Physical Review D 53 12 6730 6739 Bibcode 1996PhRvD 53 6730W doi 10 1103 PhysRevD 53 6730 PMID 10019959 Arhiv originalu PDF za 15 zhovtnya 2006 Procitovano 26 lipnya 2020 Shuch H Paul July 1991 PDF Proceedings 25th Conference of the Central States VHF Society 25 30 Arhiv originalu PDF za 18 sichnya 2017 Procitovano 28 lyutogo 2016 Fischer Irene August 1962 PDF The Astronomical Journal 67 373 Bibcode 1962AJ 67 373F doi 10 1086 108742 Arhiv originalu PDF za 21 travnya 2020 Procitovano 26 lipnya 2020 Dickey J O Bender P L ta in 22 lipnya 1994 PDF Science 265 5171 482 490 Bibcode 1994Sci 265 482D doi 10 1126 science 265 5171 482 PMID 17781305 Arhiv originalu PDF za 4 bereznya 2016 Procitovano 26 lipnya 2020 Curious astro cornell edu Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2015 Procitovano 22 lyutogo 2016 C D Murray amp S F Dermott 1999 Solar System Dynamics Cambridge University Press s 184 1993 From the Big Bang to Planet X Camden East Ontario s 79 81 ISBN 978 0 921820 71 0 Lasater A Brian 2007 Morrisville Lulu Enterprises s 185 ISBN 978 1 4303 1382 3 Arhiv originalu za 5 serpnya 2020 Procitovano 26 lipnya 2020 Leslie William T Fox illustrated by Clare Walker 1983 At the sea s edge an introduction to coastal oceanography for the amateur naturalist Englewood Cliffs N J Prentice Hall s 101 ISBN 978 0130497833 Williams Dr David R 18 listopada 2015 NASA Goddard Space Flight Center Arhiv originalu za 14 travnya 2020 Procitovano 28 lyutogo 2016 Groten Erwin 1 kvitnya 2004 PDF Journal of Geodesy 77 10 11 724 797 Bibcode 2004JGeod 77 724 doi 10 1007 s00190 003 0373 y Arhiv originalu PDF za 11 serpnya 2017 Procitovano 2 bereznya 2016 www iau org Arhiv originalu za 22 zhovtnya 2009 Procitovano 5 travnya 2019 Zuluaga Jorge I Figueroa Juan C Ferrin Ignacio 19 travnya 2014 The simplest method to measure the geocentric lunar distance a case of citizen science page needed arXiv 1405 4580 Bibcode 2014arXiv1405 4580Z Reasenberg R D Chandler J F ta in 2016 Modeling and Analysis of the APOLLO Lunar Laser Ranging Data arXiv 1608 04758 astro ph IM Vitagliano Aldo 1997 PDF Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy 66 3 293 308 Bibcode 1996CeMDA 66 293V doi 10 1007 BF00049383 Arhiv originalu PDF za 29 sichnya 2020 Procitovano 26 lipnya 2020 Folkner W M Williams J G ta in February 2014 PDF The Interplanetary Network Progress Report 42 169 Arhiv originalu PDF za 5 bereznya 2016 Procitovano 26 lipnya 2020 Winter Niels J Goderis Steven Van Malderen Stijn J M ta in 18 lyutogo 2020 Subdaily Scale Chemical Variability in a Rudist Shell Implications for Rudist Paleobiology and the Cretaceous Day Night Cycle Paleoceanography and Paleoclimatology 35 2 doi 10 1029 2019PA003723 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a access date vimagaye url dovidka Choi Charles Q 19 listopada 2014 Space com TechMediaNetworks Inc Arhiv originalu za 1 bereznya 2016 Procitovano 3 bereznya 2016 Walker James C G Zahnle Kevin J 17 kvitnya 1986 Lunar nodal tide and distance to the Moon during the Precambrian PDF Nature 320 6063 600 602 Bibcode 1986Natur 320 600W doi 10 1038 320600a0 Bills B G amp Ray R D 1999 Lunar Orbital Evolution A Synthesis of Recent Results Geophysical Research Letters 26 19 3045 3048 Bibcode 1999GeoRL 26 3045B doi 10 1029 1999GL008348 Cain Fraser 12 kvitnya 2016 Universe Today Universe Today Arhiv originalu za 23 veresnya 2016 Procitovano 1 veresnya 2016 Canup R M 17 zhovtnya 2012 Forming a Moon with an Earth like Composition via a Giant Impact Science 338 6110 1052 1055 Bibcode 2012Sci 338 1052C doi 10 1126 science 1226073 PMC 6476314 PMID 23076098 The Daily Galaxy 5 lipnya 2007 Arhiv originalu za 20 lyutogo 2008 Procitovano 13 listopada 2013 Newhall X X Standish E M Williams J G Aug 1983 Astronomy and Astrophysics 125 1 150 167 Bibcode 1983A amp A 125 150N ISSN 0004 6361 Arhiv originalu za 14 bereznya 2020 Procitovano 28 lyutogo 2016 Gutzwiller Martin C 1998 Moon Earth Sun The oldest three body problem Reviews of Modern Physics 70 2 589 639 Bibcode 1998RvMP 70 589G doi 10 1103 RevModPhys 70 589 Sheehan William Westfall John 2004 Amherst N Y Prometheus Books s 27 28 ISBN 978 1 59102 175 9 Arhiv originalu za 5 serpnya 2020 Procitovano 26 lipnya 2020 Webb Stephen 1999 3 2 Aristarchus Hipparchus and Ptolemy Measuring the Universe The Cosmological Distance Ladder Springer s 27 35 ISBN 978 1 85233 106 1 See in particular p 33 Almost everything we know about Hipparchus comes down to us by way of Ptolemy Helden Albert van 1986 Measuring the universe cosmic dimensions from Aristarchus to Halley vid Repr Chicago University of Chicago Press s 16 ISBN 978 0 226 84882 2 Fischer Irene 7 listopada 2008 The distance of the moon Bulletin Geodesique 71 1 37 63 Bibcode 1964BGeod 38 37F doi 10 1007 BF02526081 O Keefe J A Anderson J P 1952 PDF Astronomical Journal 57 108 121 Bibcode 1952AJ 57 108O doi 10 1086 106720 Arhiv originalu PDF za 27 veresnya 2021 Procitovano 26 lipnya 2020 Yaplee B S Roman N G Scanlan T F Craig K J 30 July 6 August 1958 A lunar radar study at 10 cm wavelength Paris Symposium on Radio Astronomy IAU Symposium no 9 19 Bibcode 1959IAUS 9 19Y Hey J S Hughes V A 30 July 6 August 1958 Radar observation of the moon at 10 cm wavelength Paris Symposium on Radio Astronomy 9 13 Bibcode 1959IAUS 9 13H doi 10 1017 s007418090005049x Yaplee B S Knowles S H ta in January 1965 The mean distance to the Moon as determined by radar Symposium International Astronomical Union 21 2 Bibcode 1965IAUS 21 81Y doi 10 1017 S0074180900104826 Bender P L Currie D G Dicke R H ta in 19 zhovtnya 1973 PDF Science 182 4109 229 238 Bibcode 1973Sci 182 229B doi 10 1126 science 182 4109 229 PMID 17749298 Arhiv originalu PDF za 15 lyutogo 2017 Procitovano 27 kvitnya 2013 Wright Ernie Arhiv originalu za 7 bereznya 2016 Procitovano 29 lyutogo 2016 PosilannyaVidzhet Wolfram Alpha potochna vidstan Misyacya do Zemli 26 lipnya 2020 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ