Микола Володимирович Вяземців (27 липня 1863 — † ?) — полковник Армії УНР.
Микола Володимирович Вяземців | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Полковник (12.12.1914) Полковник | |||||||
Загальна інформація | |||||||
Народження | 27 липня 1863 Катеринославська губернія | ||||||
Смерть | невідомо | ||||||
Військова служба | |||||||
Приналежність | УНР | ||||||
Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна | ||||||
Командування | |||||||
9-й піший Подільський полк Армії Української Держави | |||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||
Життєпис
Походив з дворян Катеринославської губернії. Закінчив 7-класну Харківську класичну гімназію, 1-й курс Харківського ветеринарного інституту. 26 жовтня 1885 р. вступив на військову службу однорічником 2-го розряду, служив у 63-му піхотному резервному батальйоні. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище за 1-м розрядом (1889), вийшов підпрапорщиком до 63-го піхотного резервного батальйону.
З 8 грудня 1889 р. — підпоручик 45-го піхотного Азовського полку (Старокостянтинів). 5 серпня 1905 р. був приділений до 129-го піхотного Бессарабського полку. 16 червня 1906 р. знов повернувся до 45-го піхотного Азовського полку.
Учасник Першої світової війни: помічник командира 45-го полку. Був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня (10 листопада 1915 р, за бій 12 грудня 1914 р.), Георгіївською зброєю (10 листопада 1915). У 1917 р. — командир 419-го піхотного Аткарського полку. Останнє звання у російській армії — полковник.
У 1918 р. — командир 9-го (з 18 вересня 1918 р — 8-го) пішого Подільського полку Армії Української Держави, згодом — Дієвої армії УНР. З 24 березня 1920 р. — помічник начальника 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.
У 1920-30-х рр. жив на еміграції в Польщі.
Подальша доля невідома.
Джерела
- РГВИА — Ф. 409. — Оп. 1. — п/с 6135
- Список подполковников 1913. — СПб. — 1913. — С. 858
- ЦДАВОУ — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 57-60
- Вренный Орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки. 1769—1920. — Москва. — 2004. — С. 454.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — .
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — .
- Вяземців Микола Володимирович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mikola Volodimirovich Vyazemciv 27 lipnya 1863 polkovnik Armiyi UNR Mikola Volodimirovich Vyazemciv Polkovnik 12 12 1914 PolkovnikZagalna informaciyaNarodzhennya27 lipnya 1863 1863 07 27 Katerinoslavska guberniyaSmertnevidomoVijskova sluzhbaPrinalezhnist UNRVijni bitviPersha svitova vijna Ukrayinsko radyanska vijnaKomanduvannya9 j pishij Podilskij polk Armiyi Ukrayinskoyi DerzhaviNagorodi ta vidznakiHrest Simona PetlyuriOrden Svyatogo Georgiya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenyaZhittyepisPohodiv z dvoryan Katerinoslavskoyi guberniyi Zakinchiv 7 klasnu Harkivsku klasichnu gimnaziyu 1 j kurs Harkivskogo veterinarnogo institutu 26 zhovtnya 1885 r vstupiv na vijskovu sluzhbu odnorichnikom 2 go rozryadu sluzhiv u 63 mu pihotnomu rezervnomu bataljoni Zakinchiv Chuguyivske pihotne yunkerske uchilishe za 1 m rozryadom 1889 vijshov pidpraporshikom do 63 go pihotnogo rezervnogo bataljonu Z 8 grudnya 1889 r pidporuchik 45 go pihotnogo Azovskogo polku Starokostyantiniv 5 serpnya 1905 r buv pridilenij do 129 go pihotnogo Bessarabskogo polku 16 chervnya 1906 r znov povernuvsya do 45 go pihotnogo Azovskogo polku Uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni pomichnik komandira 45 go polku Buv nagorodzhenij ordenom Svyatogo Georgiya IV stupenya 10 listopada 1915 r za bij 12 grudnya 1914 r Georgiyivskoyu zbroyeyu 10 listopada 1915 U 1917 r komandir 419 go pihotnogo Atkarskogo polku Ostannye zvannya u rosijskij armiyi polkovnik U 1918 r komandir 9 go z 18 veresnya 1918 r 8 go pishogo Podilskogo polku Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi zgodom Diyevoyi armiyi UNR Z 24 bereznya 1920 r pomichnik nachalnika 3 yi Zaliznoyi diviziyi Armiyi UNR U 1920 30 h rr zhiv na emigraciyi v Polshi Podalsha dolya nevidoma DzherelaRGVIA F 409 Op 1 p s 6135 Spisok podpolkovnikov 1913 SPb 1913 S 858 CDAVOU F 1075 Op 2 Spr 653 S 57 60 Vrennyj Orden Svyatogo Velikomuchenika i Pobedonosca Georgiya Imennye spiski 1769 1920 Moskva 2004 S 454 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Vyazemciv Mikola Volodimirovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni