Всеволод Максимович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максимович.

Всеволод Миколайович Максимович (*1894, Полтава, Російська імперія — †3 травня 1914, Москва, Російська імперія) — український художник-авангардист початку XX століття, один з найяскравіших українських художників-представників стилю модерн.

Всеволод Миколайович Максимович
Всеволод Максимович. Автопортрет. 1913, Полотно, олія.
Народження	1894(1894) Полтава, Російська імперія
Смерть	3 травня 1914(1914-05-03)
	Москва, Російська імперія
Національність	українець
Країна	Російська імперія
Жанр	живопис
Діяльність	художник
Напрямок	модерн, символізм
Роботи в колекції	Національний художній музей України
Максимович Всеволод Миколайович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Полтаві. Належав до нудистської спортивної колонії художника Івана Мясоєдова. Той свій гурток називав «Садом богів» і присвятив його насолоді красою тіла. Молодь роздягалася догола й у такому вигляді позувала для картин.

У 17 років він поїхав здобувати освіту до Москви, в «Московське училище живопису, скульптури та архітектури». Максимович наймався в студії архітектора Івана Рерберга (автора проєкту Київського вокзалу в Москві). Разом з ним навчалися Давид Бурлюк та Володимир Маяковський. Вони познайомили молодого полтавця з художниками-футуристами.

Розквіт творчості Максимовича припадає на 1912—1914, коли створив найвидатніші роботи — величезні панно, в яких відчутно вплив ар-нуво Обрі Бердслі. У своїх картинах Всеволод Максимович використовував величезну кількість художніх засобів. Найважливішими образами для нього були образи античності. Його картини занурені в прадавність, відновлюють архаїчний культ плодючості. На них — нескінченні гірлянди з рослинних візерунків, якими обплетені персонажі, що скидаються на олімпійських богатирів. В роботах Максимовича простежується манера філігранного письма Обрі Бердслі, , й Костянтина Сомова, а також їхніх московських послідовників — і . В них також вгадується вплив традицій Петербурзької академії мистецтв де молодий художник ознайомився з творами російських, українських і польських майстрів — таких як , Вільгельм Котарбінський та Генріх Семирадський і їх вірних послідовників Ісака Бродського, Федора Кричевського й Івана Мясоєдова.

Всеволод Максимович намагався вести богемний спосіб життя, захопився наркотиками та алкоголем. У 1914 році він зіграв головну роль в авангардному фільмі «Драма в кабаре футуристів», а невдовзі покінчив життя самогубством. Напевне, каталізатором цього вчинку був провал перед тим його персональної виставки в Москві. За іншою версією самогубство спричинило нещасливе кохання.

Визнання

Картини Максимовича після його самогубства залишилися в Москві, їх зберегла Надія Миколаєва (дівчина, в яку був закоханий Максимович). 1925 року десяток полотен викупив мистецтвознавець Федір Ернст для Всеукраїнського історичного музею. А вже через кілька років, коли футуризм визнали «нерадянським», картини митця списали, зняли з підрамників, змотали в рулони й віднесли до сховища.

Нове відкриття самобутньої творчості Всеволода Максимовича і сплеск інтересу до неї стався завдяки виставці «Перехрестя. Модернізм в Україні, 1910 — 1930», що відбулася в 2007 в Нью-Йорку. 2006 року, коли із запасників музею відбирали роботи для виставки в Чиказькому культурному центрі, взяли й кілька картин Всеволода Максимовича. У США твори не відомого доти художника спричинили фурор. Мистецтвознавець Ванкарем Никифорович у статті «Відкриття і потрясіння» назвав їх «приголомшливими за задумом і за технікою виконання». І додав: «Складно повірити, що всі ці чудові картини написав художник, якому було лише 19 років». Стаття в «Нью-Йорк Таймс» починалася словами: «Це просто приголомшливо!». «Для американської публіки це було відкриття нового генія мистецтва», — стверджує Дмитро Горбачов.

Дмитро Горбачов стверджує, що «Всеволод Максимович належить до світових лідерів стилю сецесія. Його ім'я стоїть в одному ряду з геніальними Бердслеєм та Клімтом».

Галерея

• «Поцілунок», 1913
• Чоловічий портрет, 1912
• «Аргонавти», 1914
• «Бенкет», 1914
• «Карнавал», 1913
• «Нудизм», 1914
• «Тритон»

Примітки

1. . Архів оригіналу за 11 вересня 2007. Процитовано 31 січня 2008.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
2. ШАРГОВСЬКА, Олена. "Видимо, он был не совсем нормален психически".
3. . Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 12 жовтня 2017.

Джерела

• Роздоріжжя. Джон Боулт [ 4 листопада 2007 у Wayback Machine.](рос.)
• Всеволод Максимович. Каталог виставки творів. Київ, Національний художній музей, 1996. [ 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.]

Ресурси

• , (англ.)
• Репродукції робіт
• ЕСУ [ 15 вересня 2017 у Wayback Machine.]