Воля — тижневик суспільно-політичного та культурного життя. Виходив у Відні з червня 1919 до листопада 1921. Останні три випуски журналу з'явилися під назвою «Воля України».
Обкладинку II-го тому. №1—12 випусків, 1921 року | ||||
Країна видання | Австрія | |||
---|---|---|---|---|
Тематика | суспільно-політична, культурна | |||
Мова | українська | |||
Адреса редакції | Відень | |||
Головний редактор | Віктор Піснячевський | |||
Редактор | Віктор Піснячевський | |||
Засновник | Віктор Піснячевський | |||
Засновано | 1919 | |||
Дата закриття | 1921 | |||
Читати у Вікіджерелах |
Тижневик широко подавав новини з розвитку політичних подій в Україні і був джерелом інформації про боротьбу за українську незалежність. Видання сповіщало про життя українців в еміграції й політику західних держав щодо України. «Воля» друкувала витяги з німецьких, французьких та англійських видань, огляди й хронологію подій. Чималий обсяг займали твори художньо-літературні: вірші Олександра Олеся, Петра Карманського, Василя Вишиваного, оповідання, уривки драматичних творів О. Грицая, Валерії О'Коннор-Вілінської, Модеста Левицького, Оксани Драгоманової-Храпко; критичні статті на твори Є. Карпенка, Антона Крушельницького.
Спогади Івана Кедрина про головного редактора «Волі».
«Воля» розвивала думку про об'єднання урядів Української Республіки та Західноукраїнської Республіки заради збереження державності. Редакційна політика виступала проти «радянофільства».
Часто, статті були протилежних політичних поглядів (крім комуністичного). Це пов'язано із тим, що заради збереження журналу відбувався продаж місця під статті. Незважаючи на це, Олег Богуславський зазначає, що «..ідеологічна строкатість дає нам підстави говорити про появу політичного плюралізму на сторінках емігрантських видань».
Редакторський склад
Головний редактор — Віктор Піснячевський(псевдонім — А. Горленко). Секретар журналу — професор Ф. Слісаренко, відповідальний редактор — Л. Шопак. Над журналом працювали Іван Кедрин та Михайло Єремієв, який раніше працював на посаді секретаря Української Центральної Ради і редактора центральнорадівського видання «Вісті з Української Центральної Ради». У редакції працювали З. Адельсбергер, В. Даскалюк, Іван Кедрин, І. Мурський, А. Хомин та інші. Працівники журналу сповідували різні політичні, але загалом позиції.
Головний редактор «Волі» був членом Союзу українських журналістів і письменників у Відні. На сторінках видання з метою інформування української і зарубіжної громадськості управа СУЖіП надрукувала накладом 300 примірників Статут Союзу і розіслала його зацікавленим особам. На сторінках «Волі», публікувалися звіти про діяльність Союзу, звернення, відозви, проекти ініціативи СУЖіП.
1921 року Віктор Піснячевський при журналі «Воля» організував видавництво «Наша воля», головним завданням якого було видання художніх творів, друкованих раніше у «Волі».
Примітки
- Богуславський, 2013, с. 5.
- Богуславський, 2013, с. 8.
- Богуславський, 2013, с. 7.
- Власенко, Битюк, 2009, с. 19.
Джерела
- Богуславський Олег. До питання про роль політичної еліти в житті нації (на матеріалах українського еміграційного тижневика «Воля» (1919–1921) // Вісник Львівського університету. Серія Журналістика. — 2013. — № 38. — С. 4—10.
- О. О. Песчаний. Воля [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.] Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
Посилання
- «Воля» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 200.
У Вікіджерелах є Воля (журнал) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volya tizhnevik suspilno politichnogo ta kulturnogo zhittya Vihodiv u Vidni z chervnya 1919 do listopada 1921 Ostanni tri vipuski zhurnalu z yavilisya pid nazvoyu Volya Ukrayini Volya Obkladinku II go tomu 1 12 vipuskiv 1921 rokuKrayina vidannya AvstriyaTematika suspilno politichna kulturnaMova ukrayinskaAdresa redakciyi VidenGolovnij redaktor Viktor PisnyachevskijRedaktor Viktor PisnyachevskijZasnovnik Viktor PisnyachevskijZasnovano 1919Data zakrittya 1921 Chitati u Vikidzherelah U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Volya Tizhnevik shiroko podavav novini z rozvitku politichnih podij v Ukrayini i buv dzherelom informaciyi pro borotbu za ukrayinsku nezalezhnist Vidannya spovishalo pro zhittya ukrayinciv v emigraciyi j politiku zahidnih derzhav shodo Ukrayini Volya drukuvala vityagi z nimeckih francuzkih ta anglijskih vidan oglyadi j hronologiyu podij Chimalij obsyag zajmali tvori hudozhno literaturni virshi Oleksandra Olesya Petra Karmanskogo Vasilya Vishivanogo opovidannya urivki dramatichnih tvoriv O Gricaya Valeriyi O Konnor Vilinskoyi Modesta Levickogo Oksani Dragomanovoyi Hrapko kritichni statti na tvori Ye Karpenka Antona Krushelnickogo Pisnyachevskij buv sobornikom i tomu vistupav odnakovo proti galickih yak i naddnipryanskih separatistiv partikulyaristiv yaki zatruyuvali todishnyu politichnu atmosferu Spogadi Ivana Kedrina pro golovnogo redaktora Voli Volya rozvivala dumku pro ob yednannya uryadiv Ukrayinskoyi Respubliki ta Zahidnoukrayinskoyi Respubliki zaradi zberezhennya derzhavnosti Redakcijna politika vistupala proti radyanofilstva Chasto statti buli protilezhnih politichnih poglyadiv krim komunistichnogo Ce pov yazano iz tim sho zaradi zberezhennya zhurnalu vidbuvavsya prodazh miscya pid statti Nezvazhayuchi na ce Oleg Boguslavskij zaznachaye sho ideologichna strokatist daye nam pidstavi govoriti pro poyavu politichnogo plyuralizmu na storinkah emigrantskih vidan Redaktorskij skladGolovnij redaktor Viktor Pisnyachevskij psevdonim A Gorlenko Sekretar zhurnalu profesor F Slisarenko vidpovidalnij redaktor L Shopak Nad zhurnalom pracyuvali Ivan Kedrin ta Mihajlo Yeremiyev yakij ranishe pracyuvav na posadi sekretarya Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi i redaktora centralnoradivskogo vidannya Visti z Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi U redakciyi pracyuvali Z Adelsberger V Daskalyuk Ivan Kedrin I Murskij A Homin ta inshi Pracivniki zhurnalu spoviduvali rizni politichni ale zagalom poziciyi Golovnij redaktor Voli buv chlenom Soyuzu ukrayinskih zhurnalistiv i pismennikiv u Vidni Na storinkah vidannya z metoyu informuvannya ukrayinskoyi i zarubizhnoyi gromadskosti uprava SUZhiP nadrukuvala nakladom 300 primirnikiv Statut Soyuzu i rozislala jogo zacikavlenim osobam Na storinkah Voli publikuvalisya zviti pro diyalnist Soyuzu zvernennya vidozvi proekti iniciativi SUZhiP 1921 roku Viktor Pisnyachevskij pri zhurnali Volya organizuvav vidavnictvo Nasha volya golovnim zavdannyam yakogo bulo vidannya hudozhnih tvoriv drukovanih ranishe u Voli PrimitkiBoguslavskij 2013 s 5 Boguslavskij 2013 s 8 Boguslavskij 2013 s 7 Vlasenko Bityuk 2009 s 19 DzherelaBoguslavskij Oleg Do pitannya pro rol politichnoyi eliti v zhitti naciyi na materialah ukrayinskogo emigracijnogo tizhnevika Volya 1919 1921 Visnik Lvivskogo universitetu Seriya Zhurnalistika 2013 38 S 4 10 O O Peschanij Volya 12 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Kiyiv Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il Posilannya Volya Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 200 U Vikidzherelah ye Volya zhurnal