Волтер Талл

Волтер Деніел Джон Талл (англ. Walter Daniel John Tull; 28 квітня 1888, Фолкстоун, Кент, Англія — 25 березня 1918, Па-де-Кале, Франція) — один з перших темношкірих офіцерів британської армії. У мирний час — професіональний футболіст, інсайд або півзахисник.

Волтер Талл
Народження	28 квітня 1888(1888-04-28) Фолкстон, Кент^[d], Кент, Англія, Сполучене Королівство
Смерть	25 березня 1918(1918-03-25) (29 років) Па-де-Кале, Нор-Па-де-Кале, Франція
Країна	Сполучене Королівство
Приналежність	Велика Британія
Роки служби	1914—1918
Звання	другий лейтенант
Формування	6-й, 17-й, 23-й батальйони ^[en]
Війни / битви	битва на Соммі битва при П'яве наступ Людендорфа
Волтер Талл у Вікісховищі

Біографія

Дід Волтера був рабом на Барбадосі. Батько переїхав до метрополії у 1876 році. Оселився в портовому містечку Фолкстоун у південно-східній Англії, працював теслею. Деніел Талл одружився з місцевою дівчиною Алісою Елізабет Палмер, у них народилося шестеро дітей. Коли Волтеру виповнилося сім років, померла мама. Через рік батько одружився вдруге, на двоюрідній сестрі Аліси, Кларі. Наступного року помирає Деніел Талл. Сама Клара не в змозі була прогодувати шістьох дітей, і тому віддає у дитячий притулок, який розташовується в лондонському районі Бентал Грін, Волтера і старшого на два роки Едварда.

Едварда усиновила шотландська родина, він переїхав до Глазго, вивчився на лікаря і став першим дипломованим темношкірим дантистом у Британії. Волтер залишився на самоті; у притулку була друкарня, в якій він був змушений працювати. В 14 років його прийняли до штату і почали виплачувати платню. Тривалий час він не пов'язував своє майбутнє з футболом, хоча в команді притулку був найкращим гравцем. У двадцять років отримав запрошення від лондонської команди «Клептон». У сезоні 1908/09 його клуб здобув кубок Лондона серед аматорів, ^[en] і ^[en]. У березні 1909 року газета «Футбол Стар» визнала його найкращим дебютантом сезону і він став першим темношкірим гравцем, який здобув футбольний трофей.

Влітку поїхав у турне по Південній Америці, а після повернення уклав контракт з «Тоттенгем Готспур» і отримував по чотири фунти щотижня. У Футбольній лізі дебютував 1 вересня 1909 року. Гра на виїзді з «Сандерлендом» завершилася поразкою (1:3), а перший м'яч забив у ворота «Бредфорд Сіті». Вболівальники команд-суперників постійно ображали темношкірого гравця, і врешті-решт, керівництво «Тоттенгема», щоб не провокувати конфлікти, вирішило відправити його до резервної команди. Всього, за два сезони в складі лондонського клубу, провів десять лігових матчів і перейшов до «Нортгемптон Тауна».

Команда з однойменного містечка, що знаходиться у 100 км від Лондона, виступала у першому дивізіоні Південної футбольної ліги. Очолював клуб Герберт Чепмен, у майбутньому — легендарний тренер «Гаддерсфілда» і «Арсенала». Таллу вдалося ідеально вписатися в тактичну схему нової команди і він став кумиром місцевих футбольних вболівальників.

Епітафія Волтеру Таллу на стадіоні «Нортгемптона»

Роки	Команда	Ліга	Ігри	Голи
1908–1909	^[en]
1909–1911	«Тоттенгем Готспур»	ФЛ	10	2
1911–1914	«Нортгемптон Таун»	^[en]	111	9

Планував переїхати до Едварда у Глазго, виступати у складі «Рейнджерс», але на заваді стала Перша світова війна. Першим з гравців «Нортгемптона» відгукнувся на заклик лорда Кітченера і пішов добровольцем до лав британської армії. Військову підготовку проходив у Лондоні, інколи приїзджав на матчі своєї команди. Був зарахований до складу 17-го батальйону Міддлсекського полку, в якому служили понад 100 футболістів. У листопаді 1915 року ^[en] відправляють до Франції. Влітку отримав звання сержанта.

Безпосередньо брав участь у битві на Соммі, яка забрала життя 420 тисяч британських солдат (у тому числі захисника збірної Англії Евеліна Лінтотта і форварда збірної Уельса ^[en]). У грудні отримав осколкове поранення і був відправлений до Англії.

За час проведений у боях, Волтер проявив себе з найкращого боку і командування його частини направило відповідні документи до офіцерської школи. Навряд йому б вдалося поступити до неї за інших обставин, але на той час британська армія відчувала кадровий дефіцит через численні втрати на фронті. 30 травня 1917 року отримує звання другого лейтенанта і стає одним з перших темношкірих офіцерів у лавах британського війська.

У складі 23-го батальйону його відправляють до Італії. Брав участь у битві при П'яве. Таллю вдалося провести нічний рейд і перейти небезпечну гірську річку без жодної втрати, за що він був представлений до Хреста Героя. На Італійському фронті воював до кінця року, а потім — у Франції.

25 березня 1918 року Волтер Талл отримав наказ атакувати німецькі позиції і загинув одним з перших. Його солдати — білі нащадки норманів і англосаксів — марно намагалися винести з поля бою тіло свого темношкірого лейтенанта під безперервним ворожим вогнем.

Примітки

1. First 11 (англ.)
2. Черный в цветах британского флага. Первые темнокожие игроки в истории футбола [ 30 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
3. Война как состязание [ 15 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
4. Ранние денечки [ 7 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
5. англ. London County Amateur Cup
6. Футбольный батальон (рос.)
7. Война Герберта Чепмена [ 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• «Walter Tull» [ 9 липня 2017 у Wayback Machine.], Football and the First World War. (англ.)
• Черный в цветах британского флага. Первые темнокожие игроки в истории футбола [ 30 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Игрок «Тоттенхэма», который стал первым темнокожим офицером британской армии [ 7 грудня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)