Волосянко Микола Миколайович

Мико́ла Микола́йович Волося́нко (13 березня 1972, Старий Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область — 6 червня 2012) — колишній радянський та український футболіст, захисник. Майстер спорту. Залучався до лав збірної України.

Микола Волосянко
Микола Волосянко
Особисті дані
Повне ім'я	Микола Миколайович Волосянко
Народження	13 березня 1972(1972-03-13)
	Старий Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область, СРСР
Смерть	6 червня 2012(2012-06-06) (40 років)
	Київ, Україна^[1]
Поховання	Івано-Франківськ
Зріст	182 см
Вага	77 кг
Громадянство	СРСР →  Україна
Позиція	Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1989 «Прикарпаття» 10 (0) 1990 «Динамо» К 0 (0) 1990—1991 СКА К 63 (2) 1992—1993 «Прикарпаття» 54 (1) 1993—1994 «Бориспіль» 35 (5) 1994—1996 «ЦСКА-Борисфен» 70 (12) 1996—1998 «Динамо» К 10 (1) 1996—1998 →  «Динамо-2» К 56 (0) 1997—1998 →  «Динамо-3» К 4 (1) 1998—2000 «Металург» М 58 (4) 2000—2002 ЦСКА К / «Арсенал» К 50 (1) 2002 «Чорноморець» Н 13 (1) 2002—2003 «Борисфен» 4 (0) 2003 →  «Борисфен-2» 8 (1) 2003 «Волинь» 4 (0) 2003 →  «Іква» 1 (0) 2004—2005 «Борисфен» 11 (0) 2004 →  «Борекс-Борисфен» 2 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1996 Україна 1 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис

Микола Волосянко народився в Івано-Франківській області. Займатися футболом почав у ДЮСШ «Прикарпаття» в групі Івана Краснецького, яку згодом очолили Річард Гуцуляк та Тарас Белей. Професійну кар'єру розпочав у складі місцевого «Прикарпаття», яке на той час брало участь у 6 зоні другої ліги чемпіонату СРСР. У першому сезоні молодий захисник провів 10 поєдинків, відзначившись автоголом.

Однак наступний сезон Волосянко розпочав уже у складі «Динамо» (Київ), хоча жодної гри за основний склад так і не провів, відбувши по в середині сезону до іншої київської команди — СКА. У складі армійців Микола провів півтора сезони, швидко ставши основним гравцем клубу. Попри те, що у 1991 році команда виступила вкрай невдало, зайнявши аж 21 місце у другій нижчій лізі, особисто для себе Волосянко зміг занести цей рік у актив, бо мав постійну ігрову практику та прогресував.

Врешті-решт, після розпаду Радянського Союзу та утворення чемпіонату незалежної України, молодий захисник повернувся до рідного «Прикарпаття», яке того року зайняло передостаннє місце у групі «Б» вищої ліги України.

До елітного дивізіону Волосянко повернувся лише у сезоні 1995/96, виборовши путівку до «вишки» в складі «ЦСКА-Борисфен», що утворився після злиття київського ЦСКА та бориспільського клубу, у якому Микола виступав після «Прикарпаття». Молода амбіційна команда зайняла 4 місце, а Волосянко своєю впевненою та не за роками зрілою грою привернув до себе увагу тренерського штабу провідного клубу країни — київського «Динамо».

Конкуренція на той час у динамівській команді була просто таки фантастичною, тож Волосянко здебільшого грав за «Динамо-2», лише зрідка виходячи на поле у складі основної команди. Втім «динамівська прописка» відкрила двері до національної збірної, за яку Микола відіграв один матч, вийшовши замість Сергія Леженцева у матчі з Литвою 13 серпня 1996 року.

Яскраві епізоди динамівської ери чергувалися з провальними. Деякі з них залишили неприємний осад, деякі навпаки стали окрасою усієї кар'єри, як, наприклад, два поєдинки з «Барселоною», у яких кияни перемогли із загальним рахунком 7:0. У тих матчах Волосянко виходив на заміну.

Однак після однієї з розмов з Лобановським Микола вирішив шукати інші варіанти продовження кар'єри і сезон 1998/99 розпочав у складі «Металурга» з Маріуполя. Виокремити певні епізоди з наступних чотирьох років його виступів доволі важко. Волосянко зарекомендував себе як чіпкий, непоступливий захисник, тактично грамотний, з гарним ударом. І в Маріуполі, і в київському ЦСКА, до якого він повернувся у 2000 році, Микола завжди відігравав провідну роль, цементуючи оборону своєї команди. У складі «Арсенала», що став правонаступником армійського колектива, Волосянка було обрано капітаном команди.

У 2002 році знову постало питання пошуку нової команди і після невдалих оглядин у «Дніпрі»Микола вперше за всю кар'єру перейшов до закордонного клубу, яким став новоросійський «Чорноморець». Однак через фінансові негаразди в команді вимушений був залишити розташування новоросійців та підтримувати форму самостійно.

Погравши певний час у «Борисфені» та луцькій «Волині», Микола Волосянко закінчив кар'єру гравця, відігравши за період з 2002 по 2005 рік всього 15 матчів.

Після завершення активних виступів Волосянко брав участь у матчах ветеранів у складі київського «Інтеркаса». Певний час працював разом зі Степаном Матвіївим та Андрієм Анненковим у тренерському штабі «Борисфена», донецького «Металлурга», клубу «Княжа» з Щасливого, а згодом допомагав тому ж Матвіїву у роботі з «Прикарпаттям».

З 2009 року працював тренером у ДЮСШ «Арсенал», проте у серпні 2011 передав справи іншому спеціалісту. Останнім клубом, який тренував Микола Волосянко був ФК «Буча-2», що виступає у першому дивізіоні чемпіонату Київської області.

6 червня 2012 року серце Миколи Волосянка зупинилося. Його було поховано 9 червня у Івано-Франківську. У Миколи Волосянка залишилася дружина та син Владислав, що певний час також займався футболом, проте вирішив не пов'язувати з ним свого життя.

Досягнення

Командні

• Чемпіон України (1): 1996/97
• Володар Кубка України (1): 1997/98
• Фіналіст Кубка України (1): 2000/01
• Срібний призер першої ліги чемпіонату України (3): 1994/95, 1996/97, 1997/98
• Переможець другої ліги чемпіонату України (1): 1993/94
• Срібний призер першого дівізіону Росії (1): 2002
• Брав участь у чемпіонському сезоні «Динамо» (1997/98), однак провів всього 3 матчі, чого замало для отримання медалей
• Брав участь у «срібному» сезоні «Динамо-3» у другій лізі (1997/98), однак провів всього 4 матчі, чого замало для отримання медалей
• Брав участь у «срібному» сезоні «Борисфена» у першій лізі (2002/03), однак провів всього 4 матчі, чого замало для отримання медалей

Індивідуальні

• У списках «33 найкращих футболістів України» (2): 2000 (№ 2), 2001 (№ 3)
• Майстер спорту

Примітки

1. FootballFacts.ru
   d:Track:Q42428763
2. . «Фіrtka». Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
3. (рос) . «Украинский футбол от Дмитрия Трощия». Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 2 лютого 2015.
4. (рос) . «Украинский футбол от Дмитрия Трощия». Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 2 лютого 2015.
5. Николай Волосянко все еще в Киеве, но варианты есть (рос) . «Ua-Football». Процитовано 3 лютого 2015.
6. (рос) . «Вечірня газета». Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
7. (рос) . «Ua-Football». Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
8. (рос) . «Ua-Football». Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
9. (рос) . «Болельщик». Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
10. . «Репортер». Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
11. . Сайт Київської обласної федерації футболу. Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 2 лютого 2015.
12. (рос) . «Сегодня». Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 2 лютого 2015.

Посилання

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
• Волосянко Микола Миколайович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• . Сайт Київської обласної федерації футболу. Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 2 лютого 2015.

Інтерв'ю

• (рос.) . «Sport.ua». 31 березня 2010. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 лютого 2015.
• (рос.) . «Sport.ua». 27 квітня 2009. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 лютого 2015.