Володимир Ужинський

Архієпископ Володимир (світське ім'я Василій Кононович Ужинський; *22 березня 1777 Валдайський повіт — †16 грудня 1855, Свияжськ) — релігійний діяч Російської імперії. В Україні, єпископ Чернігівський.

Володимир
Народився	22 березня (2 квітня) 1777 Ужин (Валдайський район), ^d, Новгородська губернія, Російська імперія
Помер	16 (28) грудня 1855 (78 років) Свиязький Успенський монастир, Свиязьк, Казанська губернія, Російська імперія
Поховання	Свиязьк
Діяльність	священник
Alma mater	Новгородська духовна семінарія
Посада	єпископ
Конфесія	православ'я
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 22 березня 1777.

Закінчив Валдайське духовне училище. З 1790 роки навчався в Новгородській духовній семінарії; у зв'язку із закриттям в ній старших класів переведений в 1792 році в Санкт-Петербург, в Олександро-Невської головну семінарію, в 1797 році перетворену в академію. У 1800 році Ужинський повернувся у відновлену Новгородську семінарію. Закінчив навчання в 1803 році, але вже з 1800 року почав викладати в семінарії.

26 травня 1807 був пострижений у чернецтво. 16 червня висвячений у сан диякона, 1 грудня — в ієрея.

З 7 лютого 1808 — префект семінарії, з 19 червня 1809 — ректор Новгородських духовних училищ.

30 травня 1811 зведений в ігумена Деревяницького Воскресенського монастиря Новгородської єпархії. 5 листопада того ж року переведений настоятелем в Антонієв монастир в сані архімандрита.

З 23 березня 1812 ректор Новгородської духовної семінарії.

З 7 березня 1816 — настоятель Іверського монастиря.

10 березня 1819 переведений в Юр'їв монастир.

11 травня 1819 хіротонізований на єпископа Ревельского, вікарія Санкт-Петербурзької єпархії.

Критично ставився до активної в ті роки діяльності Російського Біблійного товариства та його президента, міністра духовних справ і народної освіти кн. А. М. Голіцина.

З 12 квітня 1822 — єпископ Курський і Білгородський.

15 березня 1828 викликаний з Бєлгорода (у той час центр Курської єпархії) в Санкт-Петербург для присутності в Синоді, пробув там 2,5 роки.

28 березня 1831 возведений у сан архієпископа Чернігівського і Ніжинського.

У Чернігові проявив себе як строгий адміністратор, завершив архієрейське розслідування низки справ про негідну поведінку священно-і церковнослужителів, в результаті якого багато клірики були позбавлені сану і віддані в солдати. Щорічно здійснював тривалі поїздки по єпархії (крім 1833, коли був важко хворий), під час яких часто служив і проповідував, полемізував із старообрядцями; заборонив збори з духовенства на подарунки архієрею при відвідуванні їм парафій.

З 19 вересня 1836 — архієпископ Казанський і Свіяжський.

Зіграв велику роль в організації Казанської духовної академії, що відкрилася в 1842 році в Спасо-Преображенському монастирі в кремлі. Архієрей багато чого зробив для матеріального забезпечення академії, для її будівництва в 1844-1848 роки, брав активну участь у навчальній діяльності.

1 березня 1848 за власним проханням звільнений на спокій в Свіяжський Богородицький монастир.

Помер 16 грудня 1855.

Література

• Страдомский А. Преосв. еп. Владимир (Ужинский) // Странник. 1874. № 1. С. 3-52; № 2. - С. 81-112;
• Можаровский А. Ф. Дополнение к биографии архиеп. Владимира Казанского // Там же. № 12. - С. 197—202;
• Горталов Н. Краткие биографические сведения об иерархах Казанской епархии от учреждения ее до настоящего времени (1555—1885 гг.). - Каз., 1885. - С. 21-22.