Володи́мир Олексі́йович Підпа́лий (нар. 9 травня 1936, село (Лазірки), на той час районний центр Полтавської області — пом. 24 листопада 1973, Київ) — український поет, прозаїк, перекладач. Батько українського поета (Андрія Підпалого).
Підпалий Володимир Олексійович | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Народився | 9 травня 1936 с. (Лазірки) | |||
Помер | 24 листопада 1973 (37 років) Київ | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Країна | ![]() | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | поет, прозаїк, перекладач | |||
Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1958—1973 | |||
Діти | (Підпалий Андрій Володимирович) | |||
| ||||
Життєпис
Мати Ольга Власенко — козачка з хутора Макарівщини, батько Олексій Лукович — виходець, з козаків, з-під Великої Багачки. Батько працював на залізниці, захоплювався садівництвом та бджільництвом. На дев'ятому році мати була вже круглою сиротою і наймитувала в Лубнах. Батько Володимира Підпалого загинув у 1943 році форсуючи Дніпро під Києвом. Мати померла 21 січня 1957 року під час служби сина на флоті.
Володимир Підпалий навчався у Величанській семирічній та Лазірківській середній школах. За власним свідченням, любив історію, літературу та не розумів точних наук. В школі багато читав. У 1953 році закінчив 10 класів. Працював у МТС, колгоспі. 1955 року був мобілізований на флот.
У 1957 році демобілізувався (через хворобу ніг) та вступив до Київського університету на філологічний факультет (український відділ), який закінчив 1962 року.
Перші вірші надрукував у 1958 році в газетах «Молодь України» та «Зміна». В Державному видавництві художньої літератури УРСР у 1963 році вийшла перша збірка «Зелена гілка», роком пізніше — «Повесіння» у видавництві «Радянський письменник».
Працював старшим редактором поезії у видавництві «Радянський письменник». Збірка «Тридцяте літо» (1966), «В дорогу — за ластівками» (1968), «Вишневий світ» (1970), посмертно — «Сині троянди» (1979), «Поезії» (1982), «Береги землі» (1986), «Кожна бджілка — немов лічилка» (1991), «Сковородинські думи» (2002), «Золоті джмелі» (2011). До Спілки письменників був прийнятий у 1972 році.
Ознаки променевої смертельної хвороби (отруєння радіоактивними матеріалами) почали шквально розвиватись в другій половині дня 22 лютого 1972 року. Побутує версія,[] що Володимира Підпалого було отруєно саме цигаркою.[] До вбивства причетні співробітники зведеного відділу 5 управління КДБ УРСР. Це був акт терору як частина загальної операції «Блок» направленої на ліквідацію духовного та інтелектуального опору окупації.[]
Смерть Підпалого та інспіроване божевілля (Василя Діденка) обірвали стилістичний розвиток лірики 60-их років в українській поезії. В цьому контексті варто згадати публічні доноси літературних осіб близьких до КДБ СРСР. Похорон Володимира Підпалого став протестом проти смертельної брутальності тоталітарної радянської влади до митців і зокрема до Володимира Підпалого.
Володимир Підпалий помер 24 листопада 1973 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).
Творчість
Творчість Володимира Підпалого в прижиттєвих збірках запропонувала нову базовану на національній традиції поетичну пропозицію від ідей лірики 60-их, аж до естетики («тихої лірики»), суть якої у медитаційних роздумах єдності людини, живого, світу і народу, гармонійності глибини і співмірності людини з найменшим у світі і самим світом, ціннісній орієнтації в медитативному осягненні незнищенних вартостей і сенсу життя, пейзажності і гармонії з природною стихією, зверненням до історичної пам'яті. Створення іншого, непов'язаного з пропагованим «мистецтвом прогресу», смислу, апеляція до людської гідності і гармонії як суті світу. В укладеній поетом рукописній збірці «Синя птиця», поезії з якої були опубліковані в посмертній збірці «Сині троянди», а в авторському варіанті в книжці «Золоті джмелі», посилилась екзестенційна медитативність та філософічність з поглибленням елегійності та усвідомленням єдності поетичної культурної спадщини.
Література
- 2006 — в серії «Урок літератури» видавництво «Веселка» видало накладом 2000 навчальне видання «Любов'ю землю обігріти», в яке увійшли поезії, біографічні та методичні матеріали.
- 2011 — опубліковано книгу «Золоті джмелі» (), яка представляє повний поетичний доробок Підпалого та спогади багатьох письменників про нього.
- (Віктор Жадько). Некрополь на Байковій горі. — К.,2008. — С.48, 167, 274.
- Віктор Жадько. Український некрополь. — К.,2005. — С.264.
- Віктор Жадько. У пам'яті Києва. — К.,2007. — С.341.
- Пішов у дорогу — за ластівками: Спогади про Володимира Підпалого / Упорядники: Ніла Підпала, Олег Рарицький; передмова Олега Рарицького; примітки Ніли Підпалої. — Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. — 496 с.
Посилання
- Підпалий Володимир Олексійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 129-130.
- http://chtyvo.org.ua/authors/Pidpalyi_Volodymyr/ [ 31 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Володимир Підпалий: Біографія [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Володимир Підпалий: Твори [ 27 травня 2010 у Wayback Machine.]
- Підпалий Володимир на сайті Українська література [ 18 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Добірка віршів Володимира Підпалого в журналі Вітчизна № 1-2, 2006 р. [ 5 червня 2009 у Wayback Machine.]
- [1] [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Золоті джмелі (збірка) [ 1 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Вишневий світ [ 19 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- У Дорогу За Ластівками
- В дорогу за ластівками (збірка) [ 2 травня 2017 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет