Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Архієпископ Володимир (в миру Костянтин Даміанович Кобець; 21 травня 1884, село Мошорине, Олександрійський повіт, Херсонська губернія — 24 січня 1960, Псковсько-Печорський монастир) — єпископ Російської православної церкви, архієпископ Житомирський і Овруцький.
| Архиєпископ Володимир | ||
| ||
|---|---|---|
| 27 грудня 1951 — 23 липня 1956 | ||
| Церква: | Російська православна церква | |
| Попередник: | ||
| Наступник: | Венедикт (Поляков) | |
| Діяльність: | священник | |
| Народження: | 2 червня 1884 Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія | |
| Смерть: | 24 січня 1960 (75 років) Псков, РРФСР, СРСР | |
| Похований: | Псковсько-Печорський монастир | |
| Єп. хіротонія: | 7 березня 1948 року | |
Біографія
Народився в селянській родині. У 1900 році закінчив 2-класне церковне училище в рідному селі.
У 1905 році вступив до Києво-Печерської лаври, де ніс кліросний послух.
У 1915 році був призваний на фронт як санітар військово-польового госпіталю. Після демобілізації у 1920 році повернувся в лавру.
27 червня 1921 року пострижений у чернецтво, 10 липня керуючим Київською єпархією єпископом Черкаським Назарієм (Бліновим) висвячений у диякона, 26 вересня того ж року єпископом Черкаським Миколаєм (Браїловським) висвячений у священника.
У 1926 році нагороджений наперсним хрестом.
У 1931 році переведений у клір Успенського подвір'я Києво-Печерської лаври в Ленінграді.
10 травня 1932 року єпископом Кімрським Миколою (Муравйовим-Уральським) возведений у сан архімандрита.
У 1933 році призначений настоятелем подвір'я, після закриття якого в 1935 році служив спочатку в Духівській церкві кол. Олександро-Невської лаври, з лютого 1935 по 8 жовтня 1936 року у церкві в ім'я святих Симеона й Анни.
Із жовтня 1936 року — клірик ленінградського Князь-Володимирського собору. Під час «Великого терору» 1937—1938 років йшов за штат; «з 11 лютого 1939 р. — на службі».
14 січня 1940 року звільнений за штат, 25 червня того ж року призначений настоятелем церкви праведного Іова на Волковому кладовищі.
Із 14 грудня 1940 по грудень 1945 року знову служив у Князь-Володимирському соборі.
У роки блокади Ленінграда брав активну участь у зборі коштів у фонд оборони, був бійцем групи протиповітряної оборони.
Із 30 вересня 1942 по жовтень 1944 року виконував обов'язки настоятеля Князь-Володимирської церкви в селищі Лисичин Ніс.
11 жовтня 1943 року нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда».
У 1945 році архімандриту Володимиру визначено бути єпископом Ульяновським, але в силу свого хворобливого стану він відмовився від призначення.
У серпні 1946 року переведений у знову відкриту Троїце-Сергієву лавру на посаду скарбника. Згідно «Журналу Московской Патриархии», «після війни архімандрит Володимир (у 1946 р.) був на посаді Намісника Троїце-Сергієвої лаври» — ймовірно, в період передачі справ від першого її намісника Гурія (Єгорова) до намісника Іоанна (Разумову).
З 27 червня 1947 року — намісник Псковсько-Печорського монастиря.
Стараннями й наполегливістю архімандрита Володимира за короткий термін в обителі були проведені відновлювальні роботи, нормалізоване іночеське життя по гуртожительному статуту.
27 лютого 1948 року архімандриту Володимиру визначено бути єпископом Порховським, вікарієм Псковської єпархії, з затвердженням на посаді настоятеля Псковсько-Печерського монастиря.
6 березня 1948 року в Нікольському соборі Ленінграда було здійснено наречення архімандрита Володимира на єпископа Порховського, вікарія Псковської єпархії.
7 березня 1948 року в Нікольському соборі Ленінграда хіротонісаний у єпископа Порховського, вікарія Псковської єпархії. Хіротонію здійснювали: Патріарх Московський і всієї Русі Алексій I, митрополит Ленінградський і Новгородський Григорій (Чуков) і єпископ Лузький, вікарій Ленінградської єпархії Симеон (Бичков). Після хіротонії вступив на посаду настоятеля Псковсько-Печерського монастиря.
Із 20 серпня 1949 року в зв'язку з призначенням на Псковську і Порховську кафедру єпископа Іустина (Мальцева) став іменуватися єпископом Ізборським.
30 грудня 1949 року призначений начальником Російської духовної місії в Єрусалимі та повноважним представником МП у Палестині, із збереженням титулу «єпископ Ізборський».
Приводив у порядок майно місії. Провів капітальний ремонт будівель місії та храмів у Горненському жіночому монастирі та в інших володіннях місії в Яффі та Магдалі. 5 жовтня 1951 року повернувся в СРСР.
27 грудня 1951 року звільнений з посади начальника Місії в Палестині, згідно з проханням, і призначений єпископом Житомирським і Овруцьким.
Приділяв особливу увагу господарській діяльності та реставрації храмів, зокрема кафедрального Преображенського собору Житомира та древнього собору овруцького Волинського Василівського монастиря.
20 квітня 1954 року нагороджений саном архієпископа.
23 липня 1956 року звільнений на спочинок через хворобу, згідно з проханням.
Жив у Ленінграді, сприяв реставрації Троїцького собору Олександро-Невської лаври, що почалася в 1956 році.
Із 1957 року перебував у Псковсько-Печерському монастирі.
Помер 24 січня 1960 року в Псковсько-Печорському монастирі. Відспівування здійснив єпископ Псковський і Порховський Іоанн (Разумов). Похований у печерах монастиря.
Примітки
- Алексий (Симанский), митрополит Ленинградский. Алфавитный список клира Ленинградской области на 1 мая 1937 года. Публикация А. А. Бовкало и А. К. Галкина. СПб.: Князь-Владимирский собор, 2014. С. 38
- . Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 14 грудня 2019.
- . Архів оригіналу за 4 грудня 2015. Процитовано 14 грудня 2019.
- . Архів оригіналу за 30 квітня 2019. Процитовано 14 грудня 2019.
Посилання
- М. В. Шкаровский Владимир. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2004. — Т. VIII. — С. 652-653. — .(рос.)
- на сайті «Російське православ'я»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Arhiyepiskop Volodimir v miru Kostyantin Damianovich Kobec 21 travnya 1884 selo Moshorine Oleksandrijskij povit Hersonska guberniya 24 sichnya 1960 Pskovsko Pechorskij monastir yepiskop Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi arhiyepiskop Zhitomirskij i Ovruckij Arhiyepiskop Volodimir Arhiyepiskop Zhitomirskij i Ovruckij 27 grudnya 1951 23 lipnya 1956 Cerkva Rosijska pravoslavna cerkva Poperednik Nastupnik Venedikt Polyakov Diyalnist svyashennik Narodzhennya 2 chervnya 1884 1884 06 02 Oleksandrijskij povit Hersonska guberniya Rosijska imperiya Smert 24 sichnya 1960 1960 01 24 75 rokiv Pskov RRFSR SRSR Pohovanij Pskovsko Pechorskij monastir Yep hirotoniya 7 bereznya 1948 rokuBiografiyaNarodivsya v selyanskij rodini U 1900 roci zakinchiv 2 klasne cerkovne uchilishe v ridnomu seli U 1905 roci vstupiv do Kiyevo Pecherskoyi lavri de nis klirosnij posluh U 1915 roci buv prizvanij na front yak sanitar vijskovo polovogo gospitalyu Pislya demobilizaciyi u 1920 roci povernuvsya v lavru 27 chervnya 1921 roku postrizhenij u chernectvo 10 lipnya keruyuchim Kiyivskoyu yeparhiyeyu yepiskopom Cherkaskim Nazariyem Blinovim visvyachenij u diyakona 26 veresnya togo zh roku yepiskopom Cherkaskim Mikolayem Brayilovskim visvyachenij u svyashennika U 1926 roci nagorodzhenij napersnim hrestom U 1931 roci perevedenij u klir Uspenskogo podvir ya Kiyevo Pecherskoyi lavri v Leningradi 10 travnya 1932 roku yepiskopom Kimrskim Mikoloyu Muravjovim Uralskim vozvedenij u san arhimandrita U 1933 roci priznachenij nastoyatelem podvir ya pislya zakrittya yakogo v 1935 roci sluzhiv spochatku v Duhivskij cerkvi kol Oleksandro Nevskoyi lavri z lyutogo 1935 po 8 zhovtnya 1936 roku u cerkvi v im ya svyatih Simeona j Anni Iz zhovtnya 1936 roku klirik leningradskogo Knyaz Volodimirskogo soboru Pid chas Velikogo teroru 1937 1938 rokiv jshov za shtat z 11 lyutogo 1939 r na sluzhbi 14 sichnya 1940 roku zvilnenij za shtat 25 chervnya togo zh roku priznachenij nastoyatelem cerkvi pravednogo Iova na Volkovomu kladovishi Iz 14 grudnya 1940 po gruden 1945 roku znovu sluzhiv u Knyaz Volodimirskomu sobori U roki blokadi Leningrada brav aktivnu uchast u zbori koshtiv u fond oboroni buv bijcem grupi protipovitryanoyi oboroni Iz 30 veresnya 1942 po zhovten 1944 roku vikonuvav obov yazki nastoyatelya Knyaz Volodimirskoyi cerkvi v selishi Lisichin Nis 11 zhovtnya 1943 roku nagorodzhenij medallyu Za oboronu Leningrada U 1945 roci arhimandritu Volodimiru viznacheno buti yepiskopom Ulyanovskim ale v silu svogo hvoroblivogo stanu vin vidmovivsya vid priznachennya U serpni 1946 roku perevedenij u znovu vidkritu Troyice Sergiyevu lavru na posadu skarbnika Zgidno Zhurnalu Moskovskoj Patriarhii pislya vijni arhimandrit Volodimir u 1946 r buv na posadi Namisnika Troyice Sergiyevoyi lavri jmovirno v period peredachi sprav vid pershogo yiyi namisnika Guriya Yegorova do namisnika Ioanna Razumovu Z 27 chervnya 1947 roku namisnik Pskovsko Pechorskogo monastirya Starannyami j napoleglivistyu arhimandrita Volodimira za korotkij termin v obiteli buli provedeni vidnovlyuvalni roboti normalizovane inocheske zhittya po gurtozhitelnomu statutu 27 lyutogo 1948 roku arhimandritu Volodimiru viznacheno buti yepiskopom Porhovskim vikariyem Pskovskoyi yeparhiyi z zatverdzhennyam na posadi nastoyatelya Pskovsko Pecherskogo monastirya 6 bereznya 1948 roku v Nikolskomu sobori Leningrada bulo zdijsneno narechennya arhimandrita Volodimira na yepiskopa Porhovskogo vikariya Pskovskoyi yeparhiyi 7 bereznya 1948 roku v Nikolskomu sobori Leningrada hirotonisanij u yepiskopa Porhovskogo vikariya Pskovskoyi yeparhiyi Hirotoniyu zdijsnyuvali Patriarh Moskovskij i vsiyeyi Rusi Aleksij I mitropolit Leningradskij i Novgorodskij Grigorij Chukov i yepiskop Luzkij vikarij Leningradskoyi yeparhiyi Simeon Bichkov Pislya hirotoniyi vstupiv na posadu nastoyatelya Pskovsko Pecherskogo monastirya Iz 20 serpnya 1949 roku v zv yazku z priznachennyam na Pskovsku i Porhovsku kafedru yepiskopa Iustina Malceva stav imenuvatisya yepiskopom Izborskim 30 grudnya 1949 roku priznachenij nachalnikom Rosijskoyi duhovnoyi misiyi v Yerusalimi ta povnovazhnim predstavnikom MP u Palestini iz zberezhennyam titulu yepiskop Izborskij Privodiv u poryadok majno misiyi Proviv kapitalnij remont budivel misiyi ta hramiv u Gornenskomu zhinochomu monastiri ta v inshih volodinnyah misiyi v Yaffi ta Magdali 5 zhovtnya 1951 roku povernuvsya v SRSR 27 grudnya 1951 roku zvilnenij z posadi nachalnika Misiyi v Palestini zgidno z prohannyam i priznachenij yepiskopom Zhitomirskim i Ovruckim Pridilyav osoblivu uvagu gospodarskij diyalnosti ta restavraciyi hramiv zokrema kafedralnogo Preobrazhenskogo soboru Zhitomira ta drevnogo soboru ovruckogo Volinskogo Vasilivskogo monastirya 20 kvitnya 1954 roku nagorodzhenij sanom arhiyepiskopa 23 lipnya 1956 roku zvilnenij na spochinok cherez hvorobu zgidno z prohannyam Zhiv u Leningradi spriyav restavraciyi Troyickogo soboru Oleksandro Nevskoyi lavri sho pochalasya v 1956 roci Iz 1957 roku perebuvav u Pskovsko Pecherskomu monastiri Pomer 24 sichnya 1960 roku v Pskovsko Pechorskomu monastiri Vidspivuvannya zdijsniv yepiskop Pskovskij i Porhovskij Ioann Razumov Pohovanij u pecherah monastirya PrimitkiAleksij Simanskij mitropolit Leningradskij Alfavitnyj spisok klira Leningradskoj oblasti na 1 maya 1937 goda Publikaciya A A Bovkalo i A K Galkina SPb Knyaz Vladimirskij sobor 2014 S 38 Arhiv originalu za 14 grudnya 2019 Procitovano 14 grudnya 2019 Arhiv originalu za 4 grudnya 2015 Procitovano 14 grudnya 2019 Arhiv originalu za 30 kvitnya 2019 Procitovano 14 grudnya 2019 PosilannyaM V Shkarovskij Vladimir Pravoslavnaya enciklopediya M Cerkovno nauchnyj centr Pravoslavnaya enciklopediya 2004 T VIII S 652 653 ISBN 5 89572 014 5 ros na sajti Rosijske pravoslav ya