Владиславський-Падалка Іпполіт Васильович

Іпполіт Васильович Владиславський-Падалка (*1872 — †до 1928) — вчений садівник, автор і реалізатор проекту Давидовського парку, засновник першого садово-будівельного підприємства на Півдні України (1910-ті роки).

Життєпис

Народився в 1872 році від першого шлюбу Василя Васильовича Владиславського-Падалки, дворянина, титулярного радника — секретаря Аккерманської повітової земської управи. Матір його звали Надія, до шлюбу — Папашик, померла до 1877 р. Батько в цьому ж році одружується вдруге. Батько помирає в березні 1882 р. На прохання вдови Анни Михайлівни земська управа, якій померлий віддав 13 років, виділяє гроші лише на поховання, на пенсію їх не знайшлося. Допомогли родичі і всі п'ятеро синів Василя Васильовича отримали гарну освіту. Іпполит закінчив Кишинівську гімназію. За іншою версією вчився в Одеському міському будинку для сиріт.

Наступна сходинка — Одеська школа садівництва ім. Г. Г. Маразлі. Згідно відомостей про випускників школи (в роки навчання Іполіта назва звучала так — Школа садівництва і городництва) Іполит вчився тут в період 01/10/1887 по 15/09/1890. Іпполит був одним з кращих учнів — переможець «Свята троянд» товариства садоводів в Олександрійському парку м. Одеси (1870).

Згодом працював помічником садівника в міському розсаднику.

В «Нарисі Весело-Боковеньківського дендрологічного парку» Давидов М. називає ім'я чоловіка, за проектом якого було створено дивовижний парк в степу, — це «маляр-пейзажист Іполит Васильович Владиславський — Падалка». Академік Г. Висоцький в передмові до Нарису написав про Іполита Васильовича так — «Він [М. Давидов] запрошував для консультації та складання планів спеціялістів-парководів і одного видатного українського артиста-маляра».

На конкурс, який оголосив М. Давидов, він подає п'ять малюнків і виграє його. М. Л. Давидов у згаданому нарисі напише, що Іполит Васильович упродовж більш ніж двох десятків років наглядав над усіма роботами в парку, який «розбито в англійському природному пейзажному стилі, що вважає за свою вчительку природу з усіма її принадами і красотами».

Зі спогадів друга М. Давидова, вчителя О. С. Ліненко: «З весни 1889 року щодня можна було бачити у всяку погоду, як годинами бродили, стояли, обговорювали кожен горб, улоговинку, схили балок, низовинні місця річки Веселі Боковеньки. Н. Л. Давидов з І. В. Владиславським-Падалкою були невідступними. У 1891 році І. В. Владиславським-Падалка закінчує проект парку в 10 десятин, а до цього часу була закладена школа вже для дерев і чагарників, збудована оранжерея, почалося викорчовування старого фруктового саду батьківського».

За зароблені гроші він відкрив в Одесі «Перший на Півдні садобудівельний заклад»

Іполит Васильович створив і інші надзвичайні шедеври — проектував знаменитий біосферний заповідник «Асканія-Нова» барона Фальц-Фейна (1884—1893), дендрологічний заповідник в с. Цауль на 64 гектарах (до 1914), парк в с. Редю-Маре (Дондюшанський район) в 1912—1914 роках (обидва останні — в Молдові).

Помер в Криму.

Література

1. Давидов М. Л. «Нарис Весело-Боковеньковського дендрологичного парку». Харків, 1928.
2. Потапенко Г. Й. Окремий відбиток «Весело-Боковеньківський дендрологічний парк». Одесполіграф. Одеса, 1928.
3. Грисюк Н. М. "Дендрологический парк «Весёлые Боковеньки». К., 1956.
4. О. С. Линенко. Давидов М. Л. Біографічний начерк. — Харків, 1958. — 18 с.
5. Ямщиков Г. «Наследие Арнольда Регеля. Исторический, национальный, пейзажный, архитектурный и художественный стиль садов и парков конца XIX — начала XX веков в России: монография». МГУЛ, 2009.
6. Гусейнов Г. Д. Господні зерна: художньо-документальний життєпис: у 10-ти кн. / Г. Д. Гусейнов, Кривий Ріг — Дніпропетровськ, 2000—2005.
7. Маруценко В. Г. Боковенька-2006. Степовики. Біографічний довідник. — Долинська, 2007. — 172 с.
8. Сердюк В. А. Родознавчі та краєзнавчі флоеми. — Київ, 2021. — 300 с.