Владика (Чехія)

Владика — титул та форма звертання до представників шляхти, яке використовувалося в Чеському королівстві та Маркграфстві Моравії до 16 століття.

Історія

Владика сформувались в Чехії як представники шляхти, які проживали в осібній садибі або фортеці, та отримували прибуток від обробітку землі або служінню монарху нижчими адміністративними, судовими і військовими чиновниками.

Вони належали до середньої та нижчої аристократії, були особисто вільні, а їхня земельна власність була зареєстрована в поземельних книгах. Цей соціальний клас також називають зем'янами. Вони були васалами монарха, що мали права власності на землю, на відміну від військових васалів, що служили у війську короля. Були нижчими в статусній ієрархії, ніж лицарі, які служили переважно у війську та отримували титули за військові заслуги.

Найнижчий статус від владик мали зброєносці, які не мали землі і йшли на службу до вищого шляхти. Пізніше в Богемії назва лорд переважала для позначення нижчої знаті в цілому, тоді як у Моравії частіше використовувалося ім’я йомен. З XVI століття на землях Чеської корони розрізнялися лише два стани — стан панський (вище дворянство) і стан лицарський (уся нижча шляхта); титул владики поступово зникав.

Пізніше в Чехії назва нижчих шляхтичів, що володіли землею остаточно закріпилась за титулом владика, а в Моравії та Речі Посполитій застосовувалась назва зем'янин.

Владика, як і вища шляхта, мав право носити герб. Але збіднілі родини, члени яких втрачали землю і починали займатись нешляхетними професіями, автоматично втрачали й свій статус владик. Деякі родини владик досягли підвищення до вищих панських титулів; а збіднілі панські роди, з іншого боку, могли опуститися до статусу владик. Їх також треба відрізняти від гербових міщан, людей з міськими правами, які отримували від короля герб.

Під час Гуситських воєн багато представників владик, як й іншої нижчої шляхти, приєднались до гуситів, та стали гуситськими ватажками. А з 15 століття відзначається соціальний підйом статусу панства, їхні представники утверджуються в регіональних установах, а нижча шляхта втрачає влив на політично-суспільні події.

Наприкінці XV століття було прийняті нові закони про розподіл посад та влади. Адміністрацію чеських областей очолювали два намісники, один для панського стану, а інший з стану владик, а 8 нижчих шляхтичів входили до двадцятичленного крайового суду. З 1501 року пани вимагали, щоб лише ті, чия родина була у статусі владик принаймні чотири покоління, могли бути допущені до вищого рангу.

З XVI століття на землях Чеської корони залишились лише два стани — стан панський (вища шляхта, магнати) і стан лицарський (уся нижча шляхта); титул владики поступово зникає.

Джерела

• BŘEZINA, Vladimír. Rytířský stav v Čechách a na Moravě v raném novověku : rod Bukůvků z Bukůvky od středověku do 20. století. Vyd. 1. vyd. České Budějovice: Veduta, 2008. 185 s. .
• MACEK, Josef. Česká středověká šlechta. Vyd. 1. vyd. Praha: Argo, 1997. 156 s. .
• Roman von Procházka: Begriff und Bedeutung des „böhmischen Adels“. In: Herold, Vierteljahreszeitschrift, Band 5/6 (1963/68).
• Karl Fs. zu Schwarzenberg: Die böhmischen Adelstitel. In: Herold, Vierteljahreszeitschrift, Band 3 (1943).