Владе Дівац

Владе Дівац
Vlade Divac
Завершив кар'єру
центровий
Особисті дані
Зріст:	216 см
Вага:	120 кг
Громадянство:	Югославія →  Сербія та Чорногорія →  Сербія
Народився:	3 лютого 1968(1968-02-03) (56 років)
	Прієполє, СР Сербія, СФРЮ^[1]
Драфт:	26-й (1-й раунд), 1989 рік, Лос-Анджелес Лейкерс
Статистика в НБА
Ігри:	1134
Очки:	13364 (11.8 в середньому за гру)
Підбирання:	9294 (8.2 в середньому за гру)
Передачі:	3522 (3.1 в середньому за гру)
Блокшоти:	1630 (1.4 в середньому за гру)
Виступав за команди
Югославія Слога Кралєво (1982—1986)  Югославія Партизан (1986—1989)  США Лос-Анджелес Лейкерс (1989—1996)  США Шарлотт Горнетс (1996—1998)  Сербія та Чорногорія Црвена Звезда (1999)  США Сакраменто Кінґс (1998—2004)  США Лос-Анджелес Лейкерс (2004—2005)
Особисті нагороди та досягнення Учасник Матчу всіх зірок НБА (2001) Включений в збірну новачків НБА (1990) Приз імені Дж. Уолтера Кеннеді (2000) За ним в «Сакраменто Кінгз» закріплений № 21
Медалі Олімпійські ігри Срібло Сеул 1988 баскетбол Срібло Атланта 1992 баскетбол FIBA чемпіонат світу Бронза Іспанія 1986  Югославія Золото Аргентина 1990  Югославія Золото США 2002   Чемпіонат Європи Чемпіонати Бронза Греція 1987  Югославія Золото Югославія 1989  Югославія Золото  Югославія Золото   Бронза
Владе Дівац у Вікісховищі

Владе Дівац (серб. Владе Дівац; англ. Vlade Divac; 3 лютого 1968, м. Прієполе, СР Сербія, СФР Югославія) — югославський і сербський баскетболіст. Грав на позиції центрового. Дівац був одним з перших європейських гравців, що досягли значних успіхів в Національній баскетбольній асоціації, де він виступав за команди «Лос-Анджелес Лейкерс», «Шарлотт Горнетс» і «Сакраменто Кінґс» [1]. В складі збірної Югославії двічі ставав срібним призером Олімпійських ігор, двічі — чемпіоном світу, тричі — чемпіоном Європи. 24 лютого 2009 року був обраний головою Олімпійського комітету Сербії [2]. Віце-президент з баскетбольних операцій і генеральний менеджер клубу НБА «Сакраменто Кінгз».

Біографія

Європа

Владе Дівац почав займатися баскетболом в клубі «Елан» зі свого рідного міста Прієполе, потім перейшов в клуб «Слога» з міста Кралєво . З цією командою він в 16 років підписав свій перший професійний контракт [3] . Влітку 1986 року він перейшов в один з провідних клубів Югославії, белградський «Партизан». У тому ж році він дебютував у складі національної збірної Югославії на чемпіонаті світу, що проходив в Іспанії, де югослави поступилися в овертаймі півфінального матчу збірної СРСР і в підсумку посіли третє місце.

У складі «Партизана» Дівац в 1987 році виграв чемпіонат Югославії, в 1988 році грав у півфіналі Євроліги, в 1989 році став володарем Кубка Югославії і Кубка Корача. Хоча він відіграв всього п'ять сезонів в європейських професійних клубах, в 2008 році Дівац був включений до почесного списку 50 осіб, які найбільше вплинули на розвиток Євроліги [4]. У складі збірної Югославії, однією з найсильніших національних команд кінця 1980-х років, він став переможцем баскетбольного турніру на літній Універсіаді та бронзовим призером чемпіонату Європи в 1987 році, срібним призером Олімпійських ігор 1988 року, чемпіоном Європи 1989 і 1991 років, чемпіоном світу 1990 року.

НБА

Успіхи національної збірної Югославії на міжнародній арені помітило і керівництво клубів Національної баскетбольної асоціації, які стали вибирати на драфті європейських баскетболістів. З дванадцяти гравців олімпійської збірної Югославії 1988 року шестеро виявилися в клубах НБА: Дражен Петрович («Портленд Трейл Блейзерс»), Тоні Кукоч («Чикаго Буллз»), Жарко Паспаль («Сан-Антоніо Сперс»), Стойко Вранковіч, Діно Раджа (обидва — «Бостон Селтікс») і Владе Дівац. Дівац був обраний на драфті НБА 1989 під 26-м номером командою «Лос-Анджелес Лейкерс», ставши першим іноземцем, задрафтований цим клубом. У 1980-х «Лейкерс» були однією з найсильніших команд асоціації, лідерами якої були Меджік Джонсон, Карім Абдул-Джаббар і Джеймс Уорти, і п'ять разів вигравали чемпіонат НБА. Однак Дівац прийшов в команду якраз тоді, коли в ній почався спад. У 1989 році завершив кар'єру Абдул-Джаббар, один з кращих центрових в історії баскетболу, і перед Діваца стояло завдання його замінити.

У своєму дебютному сезоні Владе не був основним гравцем «Лейкерс», проте взяв участь у всіх матчах регулярного сезону, виходячи на заміну, допомагав команді, набираючи очки і роблячи підбори, і за підсумками сезону був удостоєний включення в першу збірну новачків НБА. З наступного сезону і до середини 1990-х Дівац був основним центровим «Лейкерс», популярною фігурою серед уболівальників, а після відходу з баскетболу Меджіка Джонсона став лідером команди. Однак команда не показувала видатних результатів рівня 1980-х, в 1994 році навіть не змогла вийти в плей-офф. У 1995 році в складі збірної Югославії Дівац втретє став чемпіоном Європи. У 1996 році керівництво «Лейкерс» вирішило провести в команді масштабну реконструкцію, в результаті якої з «Орландо Меджик» був запрошений один з кращих центрових НБА тих років, Шакіл О'Ніл, а Діваца віддали в «Шарлотт Хорнетс», отримавши натомість права на перспективного сімнадцятирічного новачка Кобі Брайанта [5] .

У 1996 році Дівац був основним центровим збірної Югославії на Олімпійських іграх в Атланті, де югослави програли в фіналі збірної США, складеної із зірок НБА. У складі «Шарлотт Хорнетс» Дівац відіграв два сезони, обидва рази команда грала в плей-офф, але далі першого раунду не проходила. У 1998 році Владе став вільним агентом. Через локаут в НБА сезон 1998/1999 він почав у складі белградського клубу «Црвена Звезда». Після закінчення локауту повернувся в США і підписав контракт з «Сакраменто Кінгз». У тому ж році в складі «Кінгз» з'явився співвітчизник і партнер Діваца по збірній Предраг Стояковіч, який грав на позиції легкого форварда, а також важкий форвард Кріс Веббер. Ці три гравці підняли команду з Сакраменто, що в 1990-і лише один раз зуміла вийти в плей-офф НБА, до рівня одного з найсильніших клубів асоціації. За Діваца «Кінгз» жодного разу не залишалися поза зоною плей-офф, двічі вигравали складний Тихоокеанський дивізіон, де традиційно були першими «Лос-Анджелес Лейкерс», в 2002 році грали проти «Лейкерс» у фіналі Західної конференції і поступилися їм у впертій боротьбі 3 -4. У 2001 році Дівац в перший і останній раз у своїй кар'єрі брав участь в Матчі всіх зірок НБА. 31 березня 2009 року керівництво «Кінгз» відзначило внесок Діваца в успіхи команди і на урочистій церемонії закріпило за ним 21-й номер, під яким він виступав [6] .

Після закінчення сезону 2003/2004 контракт Діваца з «Кінгз» закінчився і він став вільним агентом. У 2004 році після поразки в фіналі НБА «Лос-Анджелес Лейкерс» покинули Карл Мелоун, Гері Пейтон, Дерек Фішер і провідний гравець команди останніх 8 сезонів Шакіл О'Ніл, тому керівництво команди запросило сербського ветерана в якості заміни останньому. Однак в сезоні 2004/2005 через проблеми зі спиною Дівац зміг взяти участь лише в 15 матчах, які він починав на лаві запасних. Після закінчення сезону він оголосив про завершення кар'єри. Всього в НБА він провів 16 сезонів, взяв участь в 1134 матчах регулярного сезону, в яких набрав 13364 очка, зробив 9294 підбирань, 3522 передачі і 1630 блокшотов[1] .

Діяльність після завершення баскетбольної кар'єри

Після завершення кар'єри гравця Дівац деякі час залишався в «Лейкерс», виконуючи функції європейського скаута клубу [1] . У липні 2006 року Дівац прийняв пропозиції свого друга, відомого сербського футболіста Предрага Міятовича, призначеного спортивним директором іспанського футбольного клубу " Реал Мадрид ", і увійшов до керівного складу баскетбольної команди «Реала» . Однак його роль в клубі була в основному символічною, і метою цього призначення було підвищення престижу клубу [7] .

У 2008 році Владе Дівац з'явився на фіналі конкурсу пісні Євробачення 2008 року і, кинувши баскетбольний м'яч в зал для глядачів, оголосив про початок процедури глядацького голосування.

24 лютого 2009 року Дівац був обраний головою Олімпійського комітету Сербії. Він змінив Івана Чурковіча, який зняв свою кандидатуру в останній момент [2] .

31 серпня 2015 року був призначений віце-президентів з баскетбольних операцій і генеральним менеджером клубу «Сакраменто Кінгз» [8] .

Особисте життя

Владе Дівац і його дружина Сніжана мають двох синів, Луку і Матію, а також прийомну дочку Петру, удочеренну ними після того, як її батьки були вбиті снайперами з Армії визволення Косова [9] .

Примітки

1. http://www.basketball-reference.com/players/d/divacvl01.html