Виїзний туризм

Виїзний туризм (туризм за кордон, міжнародний туризм) — подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни (згідно зі ст. 4 Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 р.).

У науковій літературі існує безліч визначень «виїзного туризму» розробленими вченими-економістами, правознавцями:

• Наприклад, А. Б. Здоров вважає, що виїзний туризм — це подорож осіб, що постійно проживають в країні, але виїжджають з певними цілями в іншу країну.
• На думку А. Ю. Александрової, міжнародний (виїзний) туризм охоплює поїздки подорожуючих осіб з туристичними цілями за межі країни постійного проживання.
• П. Р. Пуцентейло вважає, що виїзний туризм — подорожі осіб, що постійно проживають в одній країні, в іншу країну з туристичними цілями без заняття оплачуваною діяльністю в відвідуваною країні.

Ознаки виїзного туризму

У науковій літературі виділяють різні ознаки для характеристики туризму. Доцільно виділити наступні ознаки, які притаманні безпосередньо виїзного туризму:

1. регулюється спеціальним законодавством;
2. визначає спеціальний коло учасників даних правовідносин;
3. є видом підприємницької діяльності зі спеціальним режимом її здійснення;
4. встановлено основні вимоги до здійснення виїзного туризму та отримання ліцензії;
5. комплексний характер діяльності (організація проживання, харчування, перевезення, екскурсійного, культурно-розважального, лікувально-оздоровчого обслуговування, організація дозвілля);
6. наявність спеціального договору (контракту) на туристичне обслуговування, зміст якого визначено чинним законодавством;
7. у процесі здійснення виїзного туризму, громадянином України або особою, що постійно проживає на її території необхідно перетнути митний кордон України разом з його майном в іншу країну;
8. триває досить короткий проміжок часу. Тривалі подорожі відбуваються лише одиницями індивідуумів. Туризм ж — масове явище XX століття, що отримало свій розвиток в силу сформованої в розвиненому суспільстві політико-економічної ситуації. Люди (в більшості своїй робітники за наймом) повсюдно отримали право на щорічну відпустку. За статистикою найбільшу частку займає туризм вихідного дня (2-3 дні), далі йдуть невеликі туристичні поїздки (6-7 днів), значно меншу частку займають 8-12-денні тури.
9. головні цілі: розважальні (аттрактивні), рекреаційні та пізнавальні. Другими за значимістю є цілі оздоровчі та лікувальні, далі йдуть професійно-ділові, гостьові та інші.
10. відсутність ознак оплачуваної роботи у відвідуваних місцях.

Суб'єкти виїзного туризму

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 р., суб'єктами виїзного туризму вважаються:

• Туристичний оператор (туроператори) — юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;
• туристичні агенти (турагенти) — юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг;
• гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу — фізичні особи, які проводять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом і які в установленому порядку отримали дозвіл на право здійснення туристичного супроводу, крім осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвідування.

Форми відповідальності суб'єктів туристичної діяльності при здійсненні виїзного туризму

• відшкодування збитків;
• штрафні санкції;
• оперативно-господарські санкції
• адміністративно-господарські санкції — за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності

Законодавство, яке регулює виїзний туризм

1. Конституція України (норми, що стосуються підприємницької діяльності);
2. Кодекси України:
   1. Господарський Кодекс України;
   2. Цивільний кодекс України;
   3. Податковий Кодекс України;
3. Закони України:
4. «Про туризм»;
   1. «Про господарські товариства»;
   2. «Про акціонерні товариства»;
   3. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»;
   4. «Про ліцензування видів господарської діяльності»;
5. Підзаконні нормативно-правові акти:
   1. Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства культури і туризму України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності».

Див. також

• Види туризму
• В'їзний туризм
• Туристичний оператор
• Туристичний агент

Джерела

1. Про туризм: Закон України від 15.09.1995 // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 13. — Ст. 180. Посилання
2. Здоров А.Б. Экономика туризма: Учебник. — Москва : Финансы и статистика, 2007. — С. 272.(рос.)
3. Александрова А. Ю. Международный туризм: учебник. — Москва : Аспект Пресс, 2002. — 52 с.(рос.)
4. Пуцентейло П. Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва: Навчальний посібник. — Київ : Центр учбової літератури, 2007. — 344 с.
5. Бобкова А. Г. Рекреационное право: Учебное пособие. — Донецьк : Донецький національний університет імені Василя Стуса, 2000. — 249 с.(рос.)
6. Квартальнов В. А. Туризм: Учебник. — Москва : Финансы и статистика, 2000. — 320 с.(рос.)
7. Сіманкіна О. О. До питання про відповідальність туроператора за порушення законодавства про ліцензування // Актуальні питання розвитку та взаємодії публічного та приватного права: матеріали міжнародної науково-практичної конференції у м. Львів 22-23 березня 2013 р.. — Львів : Західноукраїнська організація «Центр Правничий ініціатів», 2013. — С. 70-72.