Іван Якович Вишняков (рос. Вишняков Иван Яковлевич, 1699, Москва — 8 серпня, 1761, Санкт-Петербург) — російський художник XVIII ст., представник бароко і рококо.
Іван Якович Вишняков | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Вишняков Иван Яковлевич | ||||
Народження | 1699 Москва, Московія | |||
Смерть | 8 серпня 1761 | |||
Санкт-Петербург, Російська імперія | ||||
Національність | росіянин | |||
Країна | Російська імперія | |||
Жанр | портрет, деративні стінописи, ікони | |||
Навчання | у художника Луї Каравака | |||
Діяльність | художник, іконописець | |||
Напрямок | реалізм, бароко | |||
Роки творчості | 1715[1] — 1761[1] | |||
Вчитель | Луї Каравак і Матвєєв Андрій Матвійович | |||
Твори | портрети, ікони | |||
Роботи в колекції | Російський музей і Ермітаж | |||
| ||||
Іван Якович Вишняков у Вікісховищі | ||||
Біографія
Походив з родини ремісника і народився у Москві. За наказом царя, що набирав молодь у нові навчальні заклади, потрапив у 1714 у Санкт-Петербург, де був приписаний до Адміралтейської колегії у науку живопису. Серед викладачів молодика — В.Г. Грузинець.
У 1727 році переведений у Канцелярію від будівництва, де рахувався підмайстром у команді художника Андрія Матвієва. За припущеннями, декотрий час навчався у французького художника Луї Каравака, що працював у Санкт-Петербурзі або старанно вивчав його твори. Лише у віці сорок років (1739) за рекомендацією художників Бартоломео Тарсія та Луї Каравака був переведений у статус майстра.
У 1742 році брав участь у створенні декорацій і тріумфальних споруд під час коронації Єлизавети Петрівни у Москві разом із командою різних декораторів і архітекторів. З року смерті Андрія Матвієва (1739) та отримання звання майстра переведений на посаду керівника Канцелярії від будівництва, що здійснювала і керувала декоративними роботами у новостворених палацах і церквах російської столиці.
Як художник, створював портрети і ікони, серед них і частка образів, котрими прикрасили Андріївську церкву у місті Київ, вибудовану за проектом надвірного архітектора Вартоломея Растреллі (1700—1771). Це не єдина споруда у стилістиці бароко, де він працював декоратором. За його керівництва майстри і помічники Канцелярії від будівництва працювали над декором у Анічкову та у Літньому палаці Єлизавети Петрівни, у палацах Зимовому та Петергофському.
Серед учнів Вишнякова — російські художники , (Олексій Антропов), два брати Бельські тощо.
Вишняков був одружений, в родині було шестеро синів, чотири з котрих стануть художниками.
Начальник Вілім Фермор і його діти
Сторінки художньої практики Івана Вишнякова розкриває історія створення портретів дітей генерала Віліма Фермора (1702—1771). Він шотландець за походженням, військову кар'єру починав за царювання Анні Іванівни, був ад'ютантом у Мініха.
У 1736 році за участь у війні у Криму отримав звання полковника, а згодом і генерала. Ад'ютантом у Віліма Фермора певний час був сам Суворов.
Ключові позиції у класичній військовій імперії, котрою була Російська імперія, посідали зазвичай військові. Навіть якщо справа була цивільною. Так, генерал Вілім Фермор був головою по відновленню міста Твер після пожежі, а також очолив Канцелярію від будівництва у Санкт-Петербурзі у 1746-1758. Там і зустрілись генерал Фермор та російський художник-портретист. Генерал і замовив художникові портрети своїх дітей. У художньому спадку Вишнякова портрети генеральських дітей найбільш європейські. Це типові парадні портрети при портретуванні підлітків з використанням інтер'єра. Діти одягнені у дорослі, недитячі костюми і імітують пози і поведінку дорослих. Особливо це помітно у позі Сари Фермор, котра копіює поведінку дорослої і люб'язної пані. При цьому художник не упорався з реальністю і у обох портретах присуні скутість рухів і залишки площинності, притаманні парсуні і художнім манерам провінційних російських (і не тільки) художників.
Діти Сари Фермор у майбутньому будуть носити прізвище графів Стенбок-Фермор у 19 ст. Стенбок-Фермори відносились до дворянства Херсонської губернії.
- «Сара Елеонора Фермор», донька генерала, бл. 1750, Російський музей
- «Вілім Георг Фермор», син генерала, кінець 1750-х, Російський музей, Санкт-Петербург
Обрані твори
- «Велика княгина , 1740-і, Російський музей.
- «Портрет невідомого російського дворянина», 1750
-
- «Михайло Яковлев, син мільйонера С.Я.Яковлева». Чоловік Степаніди Яковлевої, 1756
- «Іван Миколайович Коцарев», управитель кімнатної контори великого князя Петра Федоровича, 1757
- у вінчальному вбранні», 1755, Рибінський обласний художній й історичний музей
- «Князь у віці дев'ять років», бл. 1760
- «Матвій Семенович Бегічев», 1757, Музей Тропініна і московських художників його часу
Див. також
Примітки
- RKDartists
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 26 вересня 2015.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Джерела
- Успенский А., Словарь художников, в XVIII веке писавших в императорских дворцах. — М., 1913.
- Лебедев Г., Русская живопись первой половины XVIII века. — Л.-М., 1938.
- Ильина Т. В. Иван Яковлевич Вишняков: Жизнь и творчество: К вопросу о национальном своеобразии русского портрета середины XVIII века / Т. В. Ильина; Худож. В. А. Крючков. — М.: Искусство, 1979. — 208, [72] с. — 25 000 экз
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іван Якович Вишняков
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет