Вишняков Іван Якович

Іван Якович Вишняков (рос. Вишняков Иван Яковлевич, 1699, Москва — 8 серпня, 1761, Санкт-Петербург) — російський художник XVIII ст., представник бароко і рококо.

Іван Якович Вишняков
рос. Вишняков Иван Яковлевич
Народження	1699(1699) Москва, Московія
Смерть	8 серпня 1761(1761-08-08)
	Санкт-Петербург, Російська імперія
Національність	росіянин
Країна	Російська імперія
Жанр	портрет, деративні стінописи, ікони
Навчання	у художника Луї Каравака
Діяльність	художник, іконописець
Напрямок	реалізм, бароко
Роки творчості	1715^[1] — 1761^[1]
Вчитель	Луї Каравак і Матвєєв Андрій Матвійович
Твори	портрети, ікони
Роботи в колекції	Російський музей і Ермітаж
Іван Якович Вишняков у Вікісховищі

Біографія

Походив з родини ремісника і народився у Москві. За наказом царя, що набирав молодь у нові навчальні заклади, потрапив у 1714 у Санкт-Петербург, де був приписаний до Адміралтейської колегії у науку живопису. Серед викладачів молодика — В.Г. Грузинець.

У 1727 році переведений у Канцелярію від будівництва, де рахувався підмайстром у команді художника Андрія Матвієва. За припущеннями, декотрий час навчався у французького художника Луї Каравака, що працював у Санкт-Петербурзі або старанно вивчав його твори. Лише у віці сорок років (1739) за рекомендацією художників Бартоломео Тарсія та Луї Каравака був переведений у статус майстра.

У 1742 році брав участь у створенні декорацій і тріумфальних споруд під час коронації Єлизавети Петрівни у Москві разом із командою різних декораторів і архітекторів. З року смерті Андрія Матвієва (1739) та отримання звання майстра переведений на посаду керівника Канцелярії від будівництва, що здійснювала і керувала декоративними роботами у новостворених палацах і церквах російської столиці.

Як художник, створював портрети і ікони, серед них і частка образів, котрими прикрасили Андріївську церкву у місті Київ, вибудовану за проектом надвірного архітектора Вартоломея Растреллі (1700—1771). Це не єдина споруда у стилістиці бароко, де він працював декоратором. За його керівництва майстри і помічники Канцелярії від будівництва працювали над декором у Анічкову та у Літньому палаці Єлизавети Петрівни, у палацах Зимовому та Петергофському.

Серед учнів Вишнякова — російські художники , (Олексій Антропов), два брати Бельські тощо.

Вишняков був одружений, в родині було шестеро синів, чотири з котрих стануть художниками.

Начальник Вілім Фермор і його діти

Сторінки художньої практики Івана Вишнякова розкриває історія створення портретів дітей генерала Віліма Фермора (1702—1771). Він шотландець за походженням, військову кар'єру починав за царювання Анні Іванівни, був ад'ютантом у Мініха.

У 1736 році за участь у війні у Криму отримав звання полковника, а згодом і генерала. Ад'ютантом у Віліма Фермора певний час був сам Суворов.

Ключові позиції у класичній військовій імперії, котрою була Російська імперія, посідали зазвичай військові. Навіть якщо справа була цивільною. Так, генерал Вілім Фермор був головою по відновленню міста Твер після пожежі, а також очолив Канцелярію від будівництва у Санкт-Петербурзі у 1746-1758. Там і зустрілись генерал Фермор та російський художник-портретист. Генерал і замовив художникові портрети своїх дітей. У художньому спадку Вишнякова портрети генеральських дітей найбільш європейські. Це типові парадні портрети при портретуванні підлітків з використанням інтер'єра. Діти одягнені у дорослі, недитячі костюми і імітують пози і поведінку дорослих. Особливо це помітно у позі Сари Фермор, котра копіює поведінку дорослої і люб'язної пані. При цьому художник не упорався з реальністю і у обох портретах присуні скутість рухів і залишки площинності, притаманні парсуні і художнім манерам провінційних російських (і не тільки) художників.

Діти Сари Фермор у майбутньому будуть носити прізвище графів Стенбок-Фермор у 19 ст. Стенбок-Фермори відносились до дворянства Херсонської губернії.

• «Сара Елеонора Фермор», донька генерала, бл. 1750, Російський музей
• «Вілім Георг Фермор», син генерала, кінець 1750-х, Російський музей, Санкт-Петербург

Обрані твори

• «Велика княгина , 1740-і, Російський музей.
• «Портрет невідомого російського дворянина», 1750
• «Пані Степаніда Яковлева», 1756, Ермітаж, Санкт-Петербург
• «Михайло Яковлев, син мільйонера С.Я.Яковлева». Чоловік Степаніди Яковлевої, 1756
• «Іван Миколайович Коцарев», управитель кімнатної контори великого князя Петра Федоровича, 1757
• у вінчальному вбранні», 1755, Рибінський обласний художній й історичний музей
• «Князь у віці дев'ять років», бл. 1760
• «Матвій Семенович Бегічев», 1757, Музей Тропініна і московських художників його часу

Див. також

• Російське бароко
• Луї Каравак
• Ікона
• Парадний портрет
• Персоналії, пов'язані із Санкт-Петербургом

Примітки

1. RKDartists
   d:Track:Q17299517
2. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 26 вересня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Джерела

• Успенский А., Словарь художников, в XVIII веке писавших в императорских дворцах. — М., 1913.
• Лебедев Г., Русская живопись первой половины XVIII века. — Л.-М., 1938.
• Ильина Т. В. Иван Яковлевич Вишняков: Жизнь и творчество: К вопросу о национальном своеобразии русского портрета середины XVIII века / Т. В. Ильина; Худож. В. А. Крючков. — М.: Искусство, 1979. — 208, [72] с. — 25 000 экз

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іван Якович Вишняков