Олекса́ндр Андрі́йович Вишне́вський — міністр та віце-міністр внутрішніх справ Української Держави.
Вишневський Олександр Андрійович | |
30 квітня — 4 травня 1918 міністр внутрішніх справ Української Держави травень - червень 1918 віце-міністр внутрішніх справ | |
---|---|
Особові дані | |
Народився | невідомо |
Місце народження | Сквирщина |
З життєпису
Поміщик з Київщини, із заможних землевласників Сквирщини. Діяч Київського губернського земства, потім одного з губернських присутствій у Вільні; певний час голова (Союзу земельних власників).
У квітні 1918 року — голова Спілки дрібних землевласників України. Один з організаторів З'їзду хліборобів, що обрав на гетьманство П.Скоропадського.
З 30 квітня по 4 травня — міністр внутрішніх справ; один з небагатьох міністрів за Гетьманату, що вільно володіли українською. У кабінеті Ф. А. Лизогуба — товариш (віце-міністр) міністра внутрішніх справ. У червні 1918 призначений на посаду ад'ютанта Скоропадського. Член нової Ґенеральної козацької ради. Перше засідання новоутвореної ГКР мало відбутися 19 червня 1918 в палаці гетьмана. Проте, підконтрольна військовому міністру діяльність не влаштовувала І. Полтавця та його прихильників. Рада почала працювати з 28 червня поза контролем військового міністра. Отаманом ГКР став сам гетьман, його заступником — Микола Устимович. До президії Ради увійшли також Євген Лібов, Микола Гоголь-Яновський, Андрій Глинський, (Юхим Котов-Коношенко), архімандрит Арсеній, Іван Полтавець-Остряниця, (Микола Лорченко), Олександр Вишневський. «До мого шефа, віце-міністра внутрішніх справ, Вишневського, прийшов Світозар Драгоманов, щоби зголосити свою димісію (був урядовцем в однім міністерстві), бо не хотів лишатися при „антиукраїнськім уряді гетьмана“. При цій сцені Вишневський говорив по-українськи, а Драгоманов по-російськи» — згадував Дмитро Донцов.
В еміграції у 1920 році був помічником Скоропадського, коли той намагався об'єднати навколо себе праві українські угруповання.
Джерела
- Скоропадський, Павло. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918 / гол. ред. Ярослав Пеленський. — Київ—Філадельфія : Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України; Інститут східноєвропейських досліджень НАН України; Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. Липинського, 1995. — С. 353. — 493 с. — .
- Особисті ад'ютанти й секретарі П.Скоропадського [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет