Виноградов Андрій Павлович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Виноградов Андрій Павлович
Народився	2 (14) жовтня 1875(1875-10-14) Суздаль
Помер	2 листопада 1933(1933-11-02) (58 років) Донецьк
Країна	Російська імперія →  УРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Катеринославське вище гірниче училище
Галузь	металознавство та металургія
Заклад	Дніпропетровський гірничий інститут, Донецький металургійний інститут
Посада	завідувач кафедри прокатки
Вчене звання	доктор технічних наук
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Науковий керівник	М. О. Павлов
Відомий завдяки:	«Калібрування вальців»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Виноградов.

Андрі́й Па́влович Виногра́дов (* 2 (14) жовтня 1875(18751014), Суздаль, тепер Владимирська область — 2 листопада 1933, Донецьк) — російський та український вчений-знавець у галузі металознавства і металургії, 1919 — доктор наук.

Життєпис

1903 року закінчив Катеринославське вище гірниче училище, навчався у М. О. Павлова.

Працював на Нижньодніпровському металургійному заводі.

Протягом 1908—1931 років викладав у Дніпропетровському гірничому інституті, асистент, доцент.

У 1916 році затверджений доцентом.

1919 року захищає докторську дисертацію «М'який булат та походження булатного візерунку», отримує вчене звання ад'юнкта металургії та призначений професором. За час своєї діяльності створив першу в Україні металографічну лабораторію.

1920 року стає проректором Гірничого інституту з навчальної роботи.

В 1921—1930 роках керував ним створеною кафедрою металургії та механіко-термічної обробки металів; водночас був головою металургійної предметної комісії. Тоді ж викладав курс прокатки.

Також керував дипломними проектуваннями в вечірніх робітничих технікумах при Брянському та Дніпровському заводах, читав лекції на курсах підвищення кваліфікації інженерів і техніків.

Працював проректором та професором у Приватному Політехнічному інституті — до злиття його 1921 року з Гірничим інститутом.

1925 року їздив в наукове відрядження до Німеччини — знайомився на металургійних заводах з досвідом роботи.

З 1927 року був уповноваженим Головнауки Наркомпросу.

Разом з професором П. Г. Рубіним заснував журнал «ДОМЕЗ», що висвітлював найкращий досвід з металургії за кордоном (з 1930 року називається «Теорія і практика металургії»).

При утворенні 1930 року Дніпропетровського металургійного інституту Виноградов призначений завідувачем заснованої ним створеної кафедри прокатки.

Початком 1931 року заарештований НКВС із звинуваченням — «німецький шпигун», в ході моральних та фізичних тортур ці звинувачення відкинув, вини не визнав і був звільнений.

З серпня 1931 року викладав в Донецькому металургійному інституті.

Займався дослідженням природи та властивостей булату, вивчав смугасту структуру сталі.

Займався теоретичними дослідженнями в царині прокатного виробництва. Створив теорію деформування металу під час прокатки.

Є автором посібника з калібрування прокатних валків «Калібрування вальців», 1933.

Загалом його перу належить понад 40 наукових праць по металургії та прокатному виробництву.

Помер від інфаркту.

Література

• Шевченко Є. П. «Андрій Павлович Виноградов і його вклад у металургійну науку», Київ, 1951.

Джерела

• УРЕ [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]