Вилиця

Ви́лична кістка (лат. os zygomaticum, від грец. ζύγωμα — «вилична дуга», «ярмо»), ви́лиця — парна кістка лицевого черепа людини. З нею сполучаються однойменні відростки скроневої, лобової та верхньощелепної кісток. Скроневий відросток виличної кістки та виличний відросток скроневої кістки утворюють виличну дугу. Бере участь у формуванні рельєфу обличчя.

Вилична кістка
Деталі
Ідентифікатори
Латина	os zygomaticum
TA98	A02.1.14.001
TA2	818
FMA	52747
Анатомічна термінологія [редагувати у Вікіданих]

Череп дромеозавра

Запит «Вилиця» перенаправляє сюди; про елемент ціпа див. Ціп, про елемент конструкції судна див. Скула.

Анатомія

Вилична кістка це парна структура, за формою нагадує чотирикутник, який заповнює простір між виличними відростками верхньої щелепи, лобовою та скроневими кістками і разом з останньою утворює виличну дугу.

Відростки

• скроневий
• лобовий

Поверхні

• щічна (facies malaris)
• скронева (facies temporalis)
• очноямкова (facies orbitalis)

На цих поверхнях розміщуються отвори — вилично-лицевий (foramen zygomaticofaciale), вилично-скроневий (foramen zygomaticotemporale), вилично-очноямковий (foramen zygomaticoorbitale).

У тварин

В анатомії ссавців вилична кістка також називається os zygomaticum, в анатомії решти тварин — os iugale. У деяких плазунів, земноводних, птахів — невелика кістка нижньої щелепи. Вона з'єднана з і верхньощелепною кістками, так само як і з іншими кістками, в різних видів.

Джерела та література

• Гістологія з основами гістологічної техніки / За редакцією В. П. Пішака. Підручник. — Київ: КОНДОР, 2008. — 400 с.
• Анатомія людини: У 2 т. — К.: Здоров'я, 2005. — Т. 2. — 372 с.
• Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. 240 с.
• «Анатомія людини», О. І. Свіридов, Київ, Вища школа, 2001.