Венедикт Поляков (в миру Володимир Поляков; 15 липня 1884, Кишинів, Об'єднане князівство Волощини та Молдови — 6 грудня 1963, там же) — єпископ Українського екзархату Московської патріархії з титулом "Житомирський і Овруцький". За походженням — московит. На кафедру зведений за погодженням з окупаційними органами влади СССР.
Венедикт Поляков | ||
| ||
---|---|---|
23 липня 1956 — 8 вересня 1958 | ||
| ||
3 червня 1948 — 23 липня 1956 | ||
| ||
17 лютого 1947 — 3 червня 1948 | ||
Альма-матер: | Київська духовна академія | |
Науковий ступінь: | кандидат богослов'я | |
Діяльність: | священник | |
Народження: | 15 липня 1884 Кишинів, Об'єднане князівство Волощини та Молдови | |
Смерть: | 6 грудня 1963 (79 років) Кишинів, Молдова | |
Похований: | Кишинів | |
Священство: | 25 лютого 1953 | |
Чернецтво: | 15 лютого 1947 | |
Єп. хіротонія: | 18 лютого 1947 | |
Життєпис
Народився у 1884 в родині іконостасного майстра. Закінчив Кишинівське духовне училище і Кишинівську духовну семінарію в 1905.
Священник
У листопаді 1905 висвячений у сан диякона, а потім — на священника. Був настоятелем церкви в селі Баламутівка, в 1908 — 1910 — в селі Шолданешти Кишинівської єпархії.
У 1914 закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я.
У 1914 — 1919 — інспектор і законовчитель жіночого єпархіального училища в Бєлгороді .
З 1920 — законовчитель жіночого єпархіального училища в Сімферополі і настоятель церкви при училищі, потім служив в Успенській церкві Старого Криму.
З 1922 — протоієрей, настоятель Олександро-Невського собору в Феодосії (обраний віруючими), неодноразово піддавався арештам.
У 1923 служив у Микільській церкві в Одесі.
Служіння в Молдові
З 1923 — священик російської Ольгинської церкви в Кишиневі, який тоді входив до складу Румунії. Виступав на захист прав російського населення, був послідовним прихильником церковнослов'янської богослужбової мови і юліанського календаря.
У 1925 — 1927 служив у Таборському Успенському жіночому монастирі.
У 1927 заарештований румунською владою і висланий з країни. Був настоятелем російських храмів в Сербії, Франції, Італії.
У 1930 домігся скасування рішення про вислання і повернувся в Кишинів, де став настоятелем російської Серафимівської церкви, продовживши активну громадську діяльність, за що зазнав переслідувань з боку румунської цивільної і церковної влади (остання розглядала питання про позбавлення його сану).
З 1935 — керівник Союзу російської меншини в Румунії.
Діяльність під час Другої світової війни
Після окупації Бессарабії Совєцьким Союзом в червні 1940 протоієрей Володимир Поляков призначений настоятелем Всіхсвятської староцвинтарної церкви Кишинева в юрисдикції РПЦ. Під час Німецько-совєцької війни та окупації Кишинева німцями таємно служив удома. Неодноразово заарештовувався румунською владою.
Після окупації Червоною армією Кишинева у 1944 знову став настоятелем Всіхсвятської староцвинтарної церкви.
У 1945 брав участь у Помісному Соборі Російської Православної Церкви.
Архієрей
15 лютого 1947 в Троїце-Сергієвій Лаврі намісником Лаври архімандритом Іоанном Разумовим пострижений у чернецтво з ім'ям Венедикт .
17 лютого ієромонах Венедикт Патріархом Алексієм I зведений в сан архімандрита і в той же день 17 лютого в залі засідань Священного Синоду було скоєне наречення архімандрита Венедикта на єпископа Кишинівського і Молдовського .
18 лютого 1947 у Воскресенській церкві в Брюсовському провулку Москви звершена хіротонія архімандрита Венедикта в єпископа Кишинівського і Молдовського. Хіротонію здійснювали: Патріарх Московський і всієї Русі Алексій I, Екзарх Московської Патріархії Митрополит Серафим Лук'янов і єпископ Рязанський та Касімовський Ієронім Захаров.
З 3 червня 1948 — єпископ Іванівський і Кінешемський.
25 лютого 1953 возведений у сан архієпископа.
Відкривав храми, організував у єпархії пастирські курси, що призвело до конфлікту з уповноваженим Ради у справах РПЦ і вимушеного переведення до Житомира.
З 23 липня 1956 — архієпископ Житомирський і Овруцький. У проповідях критикував антирелігійну кампанію, що підсилювалася. Свою позицію пояснював прямо:
«Наше становище подібне такому: людину зв'язали по руках і ногах, б'ють її, паплюжать у пресі, по радіо, називають мракобісом і ти не маєш можливості, будучи зв'язаним, навіть відмахнутися. Церковний амвон єдине місце, де ми, духовенство, повинні дати відсіч наступаючим на віру. Я чесно служу церкві і буду захищати віру».
8 вересня 1958 звільнений на спокій. За деякими даними причиною цього стала публікація в західному журналі статті з критикою закриття церков у СРСР. Жив в Кишиневі під домашнім арештом.
Бібліографія
- Православна енциклопедія. Т. 7. М., 2004. С. 583.
Примітки
- Хроника/№05 май 1947/Архив Журнала Московской Патриархии с 1943 по 1954 год[недоступне посилання з Июнь 2018]
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2022. Процитовано 3 квітня 2020.
Посилання
- Биография [ 15 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- на сайте «Русское православие»
- Биография [ 17 грудня 2007 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Venedikt Polyakov v miru Volodimir Polyakov 15 lipnya 1884 Kishiniv Ob yednane knyazivstvo Voloshini ta Moldovi 6 grudnya 1963 tam zhe yepiskop Ukrayinskogo ekzarhatu Moskovskoyi patriarhiyi z titulom Zhitomirskij i Ovruckij Za pohodzhennyam moskovit Na kafedru zvedenij za pogodzhennyam z okupacijnimi organami vladi SSSR Venedikt Polyakov Arhiyepiskop Zhitomirskij i Ovruckij 23 lipnya 1956 8 veresnya 1958 yepiskop Ivanivskij i Kineshemskij 3 chervnya 1948 23 lipnya 1956 yepiskop Kishinivskij i Moldovskij 17 lyutogo 1947 3 chervnya 1948 Alma mater Kiyivska duhovna akademiya Naukovij stupin kandidat bogoslov ya Diyalnist svyashennik Narodzhennya 15 lipnya 1884 1884 07 15 Kishiniv Ob yednane knyazivstvo Voloshini ta Moldovi Smert 6 grudnya 1963 1963 12 06 79 rokiv Kishiniv Moldova Pohovanij Kishiniv Svyashenstvo 25 lyutogo 1953 Chernectvo 15 lyutogo 1947 Yep hirotoniya 18 lyutogo 1947ZhittyepisNarodivsya u 1884 v rodini ikonostasnogo majstra Zakinchiv Kishinivske duhovne uchilishe i Kishinivsku duhovnu seminariyu v 1905 Svyashennik U listopadi 1905 visvyachenij u san diyakona a potim na svyashennika Buv nastoyatelem cerkvi v seli Balamutivka v 1908 1910 v seli Sholdaneshti Kishinivskoyi yeparhiyi U 1914 zakinchiv Kiyivsku duhovnu akademiyu zi stupenem kandidata bogoslov ya U 1914 1919 inspektor i zakonovchitel zhinochogo yeparhialnogo uchilisha v Byelgorodi Z 1920 zakonovchitel zhinochogo yeparhialnogo uchilisha v Simferopoli i nastoyatel cerkvi pri uchilishi potim sluzhiv v Uspenskij cerkvi Starogo Krimu Z 1922 protoiyerej nastoyatel Oleksandro Nevskogo soboru v Feodosiyi obranij viruyuchimi neodnorazovo piddavavsya areshtam U 1923 sluzhiv u Mikilskij cerkvi v Odesi Sluzhinnya v Moldovi Z 1923 svyashenik rosijskoyi Olginskoyi cerkvi v Kishinevi yakij todi vhodiv do skladu Rumuniyi Vistupav na zahist prav rosijskogo naselennya buv poslidovnim prihilnikom cerkovnoslov yanskoyi bogosluzhbovoyi movi i yulianskogo kalendarya U 1925 1927 sluzhiv u Taborskomu Uspenskomu zhinochomu monastiri U 1927 zaareshtovanij rumunskoyu vladoyu i vislanij z krayini Buv nastoyatelem rosijskih hramiv v Serbiyi Franciyi Italiyi U 1930 domigsya skasuvannya rishennya pro vislannya i povernuvsya v Kishiniv de stav nastoyatelem rosijskoyi Serafimivskoyi cerkvi prodovzhivshi aktivnu gromadsku diyalnist za sho zaznav peresliduvan z boku rumunskoyi civilnoyi i cerkovnoyi vladi ostannya rozglyadala pitannya pro pozbavlennya jogo sanu Z 1935 kerivnik Soyuzu rosijskoyi menshini v Rumuniyi Diyalnist pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Pislya okupaciyi Bessarabiyi Sovyeckim Soyuzom v chervni 1940 protoiyerej Volodimir Polyakov priznachenij nastoyatelem Vsihsvyatskoyi starocvintarnoyi cerkvi Kishineva v yurisdikciyi RPC Pid chas Nimecko sovyeckoyi vijni ta okupaciyi Kishineva nimcyami tayemno sluzhiv udoma Neodnorazovo zaareshtovuvavsya rumunskoyu vladoyu Pislya okupaciyi Chervonoyu armiyeyu Kishineva u 1944 znovu stav nastoyatelem Vsihsvyatskoyi starocvintarnoyi cerkvi U 1945 brav uchast u Pomisnomu Sobori Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Arhiyerej 15 lyutogo 1947 v Troyice Sergiyevij Lavri namisnikom Lavri arhimandritom Ioannom Razumovim postrizhenij u chernectvo z im yam Venedikt 17 lyutogo iyeromonah Venedikt Patriarhom Aleksiyem I zvedenij v san arhimandrita i v toj zhe den 17 lyutogo v zali zasidan Svyashennogo Sinodu bulo skoyene narechennya arhimandrita Venedikta na yepiskopa Kishinivskogo i Moldovskogo 18 lyutogo 1947 u Voskresenskij cerkvi v Bryusovskomu provulku Moskvi zvershena hirotoniya arhimandrita Venedikta v yepiskopa Kishinivskogo i Moldovskogo Hirotoniyu zdijsnyuvali Patriarh Moskovskij i vsiyeyi Rusi Aleksij I Ekzarh Moskovskoyi Patriarhiyi Mitropolit Serafim Luk yanov i yepiskop Ryazanskij ta Kasimovskij Iyeronim Zaharov Z 3 chervnya 1948 yepiskop Ivanivskij i Kineshemskij 25 lyutogo 1953 vozvedenij u san arhiyepiskopa Vidkrivav hrami organizuvav u yeparhiyi pastirski kursi sho prizvelo do konfliktu z upovnovazhenim Radi u spravah RPC i vimushenogo perevedennya do Zhitomira Z 23 lipnya 1956 arhiyepiskop Zhitomirskij i Ovruckij U propovidyah kritikuvav antireligijnu kampaniyu sho pidsilyuvalasya Svoyu poziciyu poyasnyuvav pryamo Nashe stanovishe podibne takomu lyudinu zv yazali po rukah i nogah b yut yiyi paplyuzhat u presi po radio nazivayut mrakobisom i ti ne mayesh mozhlivosti buduchi zv yazanim navit vidmahnutisya Cerkovnij amvon yedine misce de mi duhovenstvo povinni dati vidsich nastupayuchim na viru Ya chesno sluzhu cerkvi i budu zahishati viru 8 veresnya 1958 zvilnenij na spokij Za deyakimi danimi prichinoyu cogo stala publikaciya v zahidnomu zhurnali statti z kritikoyu zakrittya cerkov u SRSR Zhiv v Kishinevi pid domashnim areshtom Pomer 6 grudnya 1963 v Kishinevi BibliografiyaPravoslavna enciklopediya T 7 M 2004 S 583 PrimitkiHronika 05 maj 1947 Arhiv Zhurnala Moskovskoj Patriarhii s 1943 po 1954 god nedostupne posilannya z Iyun 2018 PDF Arhiv originalu PDF za 3 bereznya 2022 Procitovano 3 kvitnya 2020 PosilannyaBiografiya 15 veresnya 2019 u Wayback Machine na sajte Russkoe pravoslavie Biografiya 17 grudnya 2007 u Wayback Machine