Венедикт Март

Матвєєв Венедикт Миколайович (рос. Матвеев Венедикт Николаевич; 27 березня 1896, Владивосток — 16 жовтня 1937, Київ) — радянський і російський поет-футурист, письменник, перекладач китайських і японських поетів. Батько поета Івана Єлагіна.

Венедикт Март
рос. Венедикт Март
Ім'я при народженні	рос. Матвеев Венедикт Николаевич
Псевдонім	Венедикт Март, Венедикт Мар'їн
Народився	27 березня 1896(1896-03-27) Владивосток, Російська імперія
Помер	16 жовтня 1937(1937-10-16) (41 рік) Київ, Українська РСР, СРСР ·вогнепальне поранення
Громадянство	СРСР
Діяльність	поет, перекладач, прозаїк
Сфера роботи	^d^[1], поезія^[1], проза^[1], ^d^[1] і ^d^[1]
Мова творів	російська
Батько	^d
Родичі	Матвєєва Новелла Миколаївна
Брати, сестри	^d
Діти	Єлагін Іван Венедиктович
Венедикт Март у Вікісховищі

Біографія

Венедикт Март народився 27 березня 1896 року в родині відомого письменника, краєзнавця, перекладача-японіста Миколи Амурського. Його хрещеним батьком був народоволець Іван Ювачов, засланець, в майбутньому — батько Данила Хармса.

Вірші почав писати гімназистом. Перша збірка віршів «Пориви» випустив в 1914 році у Владивостоці. Там же в друкарні батька випустив під маркою видавництва «Хайшин-вей» книги віршів «Чорний Дім» і «Пісенці».

У 1918 подорожував по Японії, писав танка і хайку, посилав подорожні замітки в далекосхідні журнали. У його збірці «Пісенці» (Владивосток, 1917) є датовані 1914-м роком переклади з японських поетів, зокрема — зі зведеного на престол Японії реставрацією Мейдзі імператора Муцухіто.

Влітку 1920 року виїхав до Харбіна. Опублікував близько дванадцяти книг власних віршів і перекладів давньокитайських поетів. У той період він пристрастився до морфію і куріння опіуму. У 1922 році випустив новелу-мініатюру «На-любовних перехрестях примхи».

В кінці 1923 року разом з дружиною і п'ятирічним сином повернувся в СРСР, де видав ряд прозових книг, в тому числі на східні теми.

Брав активну участь у неофіційному літературному житті, зблизився з Данилом Хармсом, став прототипом «поета Вересня» в романі Костянтина Вагінова «Козяча пісня».

Дружив з Сергієм Єсеніним. Був відомим скандалістом і любителем випити. Ось історія, переказана його сином:

батько і його друг поет Лев Аренс влаштували на дачі в Томіліно випивку на сосні. Досить високо вони прив'язалися ременями, а перед собою, ременями ж, зміцнили ящик з горілкою.

У середині жовтня 1928 року він був заарештований у Москві за сварку з рукоприкладством. Сидів у Бутирській в'язниці. Після вироку суду був висланий на три роки в Саратов.

У 1932 оселився в Києві.

Повторно заарештований 12 червня 1937 за звинуваченням у шпигунстві на користь Японії. Засуджений за статтею 54-6 ч. 1 КК УРСР (шпигунство), розстріляний 16 жовтня 1937 року.

Роботи

• «Черный Дом». 1917
• «Песенцы». 1917
• «Фаин». (Спільно з Гавриїлом Ельфом) 1919
• «Тигровьи чары». 1920
• «На любовных перекрестках причуды». 1922
• «Логово рыжих дьяволов. О Шанхае». 1928
• «Речные люди. Повість для дітей з побуту „Современного Китая“». 1930
• «ДЭРЭ — водяная свадьба. Рассказ». 1932
• «Ударники финансового фронта». 1933

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Дело № 642 НКВД Украинской С.С.Р. (начато 11 июня 1937 г., закончено 11 августа 1937 г.) и справка к нему

Посилання

• Тексти за темою Венедикт Март у Вікіджерелах
• Венедикт Март [ 11 липня 2021 у Wayback Machine.] на «Викиливре.ру»
• Лепестки Сакуры [ 11 липня 2021 у Wayback Machine.] на «Викиливре.ру»
• Венедикт Март. Четыре стихотворения [ 9 липня 2021 у Wayback Machine.] // Поэзия русского футуризма / Сост. и подгот. текста В. Н. Альфонсова и С. Р. Красицкого
• Венедикт Март [ 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] на сайте «Век перевода»
• Венедикт Март. За голубым трепангом [ 9 липня 2021 у Wayback Machine.]: Рассказ
• Венедикт Март [ 24 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Биографическая заметка в википроекте «Глобус Владивостока»