Євге́н Па́влович Ве́ліхов (нар. 2 лютого 1935, місто Москва, Російська Федерація) — радянський і російський вчений, фізик-теоретик, віцепрезидент АН СРСР і РАН, директор Інституту атомної енергії імені І. В. Курчатова, президент (почесний президент) Національного дослідницького центру «Курчатовський інститут». Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1989 роках. Член ЦК КПРС у 1989—1990 роках. Депутат Верховної ради РРФСР 10-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР (1989—1991). Доктор фізико-математичних наук (1964), професор (1968). Член-кореспондент Академії наук СРСР (Російської академії наук) (з 26.11.1968). Академік Академії наук СРСР (Російської академії наук) (з 26.11.1974). Герой Соціалістичної Праці (1.02.1985). Герой праці Російської Федерації (30.01.2020).
Веліхов Євген Павлович | |
---|---|
Народився | 2 лютого 1935 (89 років) Москва, СРСР |
Громадянство | СРСР, Росія |
Національність | росіянин |
Діяльність | фізик, фізик-ядерник, політик |
Галузь | атомна фізика |
Alma mater | фізичний факультет МДУ |
Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
Вчене звання | професор, Список академіків АН СРСР, академік Російської академії наук, професор[d], академік АН СРСР[d], 1974 і 1991 |
Науковий керівник | Прохоров Олександр Михайлович |
Відомі учні | d |
Знання мов | російська |
Заклад | Курчатовський інститут і МФТІ |
Членство | Російська академія наук, Академія наук СРСР, ЦК КПРС, Болгарська академія наук, d, d, d, d, d і d |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
|
Життєпис
Народився в родині інженера. Дитячі роки провів у місті Молотовську (тепер — Сєверодвинську) Архангельської області, де працював батько. Закінчив у Москві середню школу № 49 Фрунзенського району.
У 1958 році закінчив фізичний факультет Московського державного університету (МДУ) імені Ломоносова. З 1958 по 1961 рік навчався в аспірантурі МДУ.
З 1961 року працював молодшим науковим співробітником в Інституті атомної енергії імені І. Курчатова; в 1962 році став завідувачем відділом, пізніше обіймав посади завідувача лабораторією та з 1971 року — заступника директора з наукової роботи Інституту атомної енергії імені І. В. Курчатова.
У 1966 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук. З 1968 року — професор кафедри атомної фізики, фізики плазми та мікроелектроніки фізичного факультету Московського державного університету імені Ломоносова, в 1973—1988 роках — завідувач кафедрою.
У 1971—1978 роках — директор філії Інституту атомної енергії — Магнітної лабораторії АН СРСР (нині — Державний науковий центр РФ Троїцький інститут інноваційних і термоядерних досліджень) в місті Троїцьку Московської області.
У 1972 році заснував на факультеті аерофізики і космічних досліджень Московського фізико-технічного інституту кафедру плазмової енергетики. У 1976 році на базі цієї кафедри в Московському фізико-технічному інституті був заснований новий факультет проблем фізики та енергетики (ФПФЕ). У 1976—1986 роках — декан, з 1986 року — науковий керівник ФПФЕ. У 1981—1988 роках — співголова спільної комісії АН СРСР і Національної академії наук США зі стратегічних питань.
З 1977 року — голова ради молодих вчених і фахівців ЦК ВЛКСМ. З 1980 року — голова програмного комітету «Фізика, хімія і механіка поверхні» при Президії АН СРСР.
З 1978 по 1996 рік — віцепрезидент Академії наук СРСР (РАН). Одночасно з 1985 року — академік-секретар відділення інформатики, обчислювальної техніки і автоматизації АН СРСР.
У 1983—1988 роках очолював Комітет радянських вчених на захист миру, проти ядерної війни.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 лютого 1985 року за великі заслуги в розвитку фізичної науки, підготовці наукових кадрів і в зв'язку з п'ятдесятиліттям з дня народження академіку Веліхову Євгену Павловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
У 1988—1991 роках — директор Інституту атомної енергії імені І. В. Курчатова, у 1992—2015 роках — президент Російського наукового центру «Курчатовський інститут», з 2015 року — почесний президент Національного дослідницького центру «Курчатовський інститут».
На початку 1990-х років Євген Веліхов запропонував створення компанії «Росшельф» на базі «Газпрому» і підприємств атомної підводного кораблебудування для розвідки і видобутку вуглеводнів на Арктичному шельфі Росії, з 1992 по 2001 рік був головою Ради директорів «Росшельф». При його активній підтримці проектувалася і будувалася перша в країні морська льодостійка платформа «Прирозломна», на якій з 2014 року ведуть видобуток нафти в Баренцевому морі.
З 1992 по 2001 рік був головою Ради з технічного проєктування міжнародного термоядерного експериментального реактора ITER, у 2006 році став членом міжнародної Ради (ІТЕР) від Росії. З 2010 по 2012 рік — голова ради ІТЕР, з 2010 року — член Консультативної наукової ради фонду «Сколково».
Ініціатор створення в 2011 році Асоціації сприяння науці (РАСН) і голова її президії. У 2014—2015 роках — президент Міжнародної асоціації економічних та соціальних рад і схожих інститутів (AICESIS), у 2016 році — член президії AICESIS.
У 1991 році Євген Веліхов заснував в Росії відділення міжнародної громадської організації «Досягнення молодих», з 2003 року став членом міжнародної Ради цієї організації. Був також президентом Міжнародного громадського фонду «За виживання і розвиток людства», членом Ради директорів Всесвітньої освітньої асоціації Junior Achievement, президентом російського відділення «Міжнародного центру наукової культури — Всесвітньої лабораторії».
З 2005 по 2014 рік — секретар Громадської палати Російської Федерації, з 2014 року — її почесний секретар. Член Ради при Президентові Російської Федерації з науки і освіти.
Указом президента Російської Федерації № 70 від 30 січня 2020 роки за особливі трудові заслуги перед державою і народом Веліхову Євгену Павловичу присвоєно звання Героя праці Російської Федерації з врученням знаку особливої відзнаки - золотої медалі «Герой праці Російської Федерації».
Автор понад 200 наукових публікацій, ряду винаходів і відкриттів. Його основні наукові праці стосуються галузі фізики низькотемпературної плазми, магнітної гідродинаміки, проблеми керованого термоядерного синтезу. Головний редактор журналу «Поверхність. Фізика, хімія, механіка» РАН (з 1991), член редколегії ілюстрованого науково-публіцистичного та інформаційного журналу «Наука в Росії».
Іноземний член Болгарської академії наук (1989), почесний член Угорської академії наук (1988), Королівської академії технічних наук Швеції (1981), Дрезденського технологічного університету (НДР, 1988). Почесний громадянин міст Ріно (США) і Пловдив (Болгарія). Медаль імені М. Фарадея (Велика Британія).
22 вересня 1979 року ім'я «Веліхов Євген Павлович» було присвоєно астероїда № 3601.
Нагороди і звання
- Герой Соціалістичної Праці (1.02.1985)
- Герой праці Російської Федерації (30.01.2020)
- три ордени Леніна (26.04.1971, 13.05.1981, 1.02.1985)
- орден Трудового Червоного Прапора (17.09.1975)
- орден «За заслуги перед Вітчизною» І ст. (Російська Федерація) (2.02.2015)
- орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІ ст. (Російська Федерація) (2.02.2005)
- орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІІ ст. (Російська Федерація) (17.08.2000)
- орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. (Російська Федерація) (25.01.2010)
- орден Мужності (Російська Федерація) (12.03.1997)
- орден Дружби (Російська Федерація) (2.05.2012)
- орден «За заслуги» ІІІ ст. (Україна) (26.04.2011)
- орден Сходячого сонця III ст. (Японія) (2016)
- медаль «За внесок в розвиток нанонауки і нанотехнологій» ЮНЕСКО (2012).
- нагорода «За міжнародне співробітництво в сфері науки і технологій» (Китай, 2016)
- медалі
- Ленінська премія (1984)
- Державна премія СРСР (1977)
- Державна премія Російської Федерації в галузі науки і техніки (2002)
- Премія імені Ломоносова МДУ (1975)
- Премія імені Мілліонщикова АН СРСР (1986)
- Премія імені Карпінського (1986)
- Премія Лео Силарда (Американське Фізичне Суспільство, 1995)
- Премія «Глобальна енергія» (2006)
- Почесний громадянин Троїцька (2001)
Примітки
Джерела
- Велихов Евгений Павлович [ 9 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yevge n Pa vlovich Ve lihov nar 2 lyutogo 1935 19350202 misto Moskva Rosijska Federaciya radyanskij i rosijskij vchenij fizik teoretik viceprezident AN SRSR i RAN direktor Institutu atomnoyi energiyi imeni I V Kurchatova prezident pochesnij prezident Nacionalnogo doslidnickogo centru Kurchatovskij institut Kandidat u chleni CK KPRS u 1986 1989 rokah Chlen CK KPRS u 1989 1990 rokah Deputat Verhovnoyi radi RRFSR 10 go sklikannya Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 11 go sklikannya Narodnij deputat SRSR 1989 1991 Doktor fiziko matematichnih nauk 1964 profesor 1968 Chlen korespondent Akademiyi nauk SRSR Rosijskoyi akademiyi nauk z 26 11 1968 Akademik Akademiyi nauk SRSR Rosijskoyi akademiyi nauk z 26 11 1974 Geroj Socialistichnoyi Praci 1 02 1985 Geroj praci Rosijskoyi Federaciyi 30 01 2020 Velihov Yevgen PavlovichNarodivsya2 lyutogo 1935 1935 02 02 89 rokiv Moskva SRSRGromadyanstvo SRSR RosiyaNacionalnistrosiyaninDiyalnistfizik fizik yadernik politikGaluzatomna fizikaAlma materfizichnij fakultet MDUNaukovij stupindoktor fiziko matematichnih naukVchene zvannyaprofesor Spisok akademikiv AN SRSR akademik Rosijskoyi akademiyi nauk profesor d akademik AN SRSR d 1974 i 1991Naukovij kerivnikProhorov Oleksandr MihajlovichVidomi uchnidZnannya movrosijskaZakladKurchatovskij institut i MFTIChlenstvoRosijska akademiya nauk Akademiya nauk SRSR CK KPRS Bolgarska akademiya nauk d d d d d i dPartiyaKPRSNagorodipremiya Leo Silarda 1995 d 2006 Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Velihov ZhittyepisNarodivsya v rodini inzhenera Dityachi roki proviv u misti Molotovsku teper Syeverodvinsku Arhangelskoyi oblasti de pracyuvav batko Zakinchiv u Moskvi serednyu shkolu 49 Frunzenskogo rajonu U 1958 roci zakinchiv fizichnij fakultet Moskovskogo derzhavnogo universitetu MDU imeni Lomonosova Z 1958 po 1961 rik navchavsya v aspiranturi MDU Z 1961 roku pracyuvav molodshim naukovim spivrobitnikom v Instituti atomnoyi energiyi imeni I Kurchatova v 1962 roci stav zaviduvachem viddilom piznishe obijmav posadi zaviduvacha laboratoriyeyu ta z 1971 roku zastupnika direktora z naukovoyi roboti Institutu atomnoyi energiyi imeni I V Kurchatova U 1966 roci zahistiv disertaciyu na zdobuttya naukovogo stupenya doktora fiziko matematichnih nauk Z 1968 roku profesor kafedri atomnoyi fiziki fiziki plazmi ta mikroelektroniki fizichnogo fakultetu Moskovskogo derzhavnogo universitetu imeni Lomonosova v 1973 1988 rokah zaviduvach kafedroyu Chlen KPRS z 1971 roku U 1971 1978 rokah direktor filiyi Institutu atomnoyi energiyi Magnitnoyi laboratoriyi AN SRSR nini Derzhavnij naukovij centr RF Troyickij institut innovacijnih i termoyadernih doslidzhen v misti Troyicku Moskovskoyi oblasti U 1972 roci zasnuvav na fakulteti aerofiziki i kosmichnih doslidzhen Moskovskogo fiziko tehnichnogo institutu kafedru plazmovoyi energetiki U 1976 roci na bazi ciyeyi kafedri v Moskovskomu fiziko tehnichnomu instituti buv zasnovanij novij fakultet problem fiziki ta energetiki FPFE U 1976 1986 rokah dekan z 1986 roku naukovij kerivnik FPFE U 1981 1988 rokah spivgolova spilnoyi komisiyi AN SRSR i Nacionalnoyi akademiyi nauk SShA zi strategichnih pitan Z 1977 roku golova radi molodih vchenih i fahivciv CK VLKSM Z 1980 roku golova programnogo komitetu Fizika himiya i mehanika poverhni pri Prezidiyi AN SRSR Z 1978 po 1996 rik viceprezident Akademiyi nauk SRSR RAN Odnochasno z 1985 roku akademik sekretar viddilennya informatiki obchislyuvalnoyi tehniki i avtomatizaciyi AN SRSR U 1983 1988 rokah ocholyuvav Komitet radyanskih vchenih na zahist miru proti yadernoyi vijni Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 1 lyutogo 1985 roku za veliki zaslugi v rozvitku fizichnoyi nauki pidgotovci naukovih kadriv i v zv yazku z p yatdesyatilittyam z dnya narodzhennya akademiku Velihovu Yevgenu Pavlovichu prisvoyeno zvannya Geroya Socialistichnoyi Praci z vruchennyam ordena Lenina i zolotoyi medali Serp i Molot U 1988 1991 rokah direktor Institutu atomnoyi energiyi imeni I V Kurchatova u 1992 2015 rokah prezident Rosijskogo naukovogo centru Kurchatovskij institut z 2015 roku pochesnij prezident Nacionalnogo doslidnickogo centru Kurchatovskij institut Na pochatku 1990 h rokiv Yevgen Velihov zaproponuvav stvorennya kompaniyi Rosshelf na bazi Gazpromu i pidpriyemstv atomnoyi pidvodnogo korablebuduvannya dlya rozvidki i vidobutku vuglevodniv na Arktichnomu shelfi Rosiyi z 1992 po 2001 rik buv golovoyu Radi direktoriv Rosshelf Pri jogo aktivnij pidtrimci proektuvalasya i buduvalasya persha v krayini morska lodostijka platforma Prirozlomna na yakij z 2014 roku vedut vidobutok nafti v Barencevomu mori Z 1992 po 2001 rik buv golovoyu Radi z tehnichnogo proyektuvannya mizhnarodnogo termoyadernogo eksperimentalnogo reaktora ITER u 2006 roci stav chlenom mizhnarodnoyi Radi ITER vid Rosiyi Z 2010 po 2012 rik golova radi ITER z 2010 roku chlen Konsultativnoyi naukovoyi radi fondu Skolkovo Iniciator stvorennya v 2011 roci Asociaciyi spriyannya nauci RASN i golova yiyi prezidiyi U 2014 2015 rokah prezident Mizhnarodnoyi asociaciyi ekonomichnih ta socialnih rad i shozhih institutiv AICESIS u 2016 roci chlen prezidiyi AICESIS U 1991 roci Yevgen Velihov zasnuvav v Rosiyi viddilennya mizhnarodnoyi gromadskoyi organizaciyi Dosyagnennya molodih z 2003 roku stav chlenom mizhnarodnoyi Radi ciyeyi organizaciyi Buv takozh prezidentom Mizhnarodnogo gromadskogo fondu Za vizhivannya i rozvitok lyudstva chlenom Radi direktoriv Vsesvitnoyi osvitnoyi asociaciyi Junior Achievement prezidentom rosijskogo viddilennya Mizhnarodnogo centru naukovoyi kulturi Vsesvitnoyi laboratoriyi Z 2005 po 2014 rik sekretar Gromadskoyi palati Rosijskoyi Federaciyi z 2014 roku yiyi pochesnij sekretar Chlen Radi pri Prezidentovi Rosijskoyi Federaciyi z nauki i osviti Ukazom prezidenta Rosijskoyi Federaciyi 70 vid 30 sichnya 2020 roki za osoblivi trudovi zaslugi pered derzhavoyu i narodom Velihovu Yevgenu Pavlovichu prisvoyeno zvannya Geroya praci Rosijskoyi Federaciyi z vruchennyam znaku osoblivoyi vidznaki zolotoyi medali Geroj praci Rosijskoyi Federaciyi Avtor ponad 200 naukovih publikacij ryadu vinahodiv i vidkrittiv Jogo osnovni naukovi praci stosuyutsya galuzi fiziki nizkotemperaturnoyi plazmi magnitnoyi gidrodinamiki problemi kerovanogo termoyadernogo sintezu Golovnij redaktor zhurnalu Poverhnist Fizika himiya mehanika RAN z 1991 chlen redkolegiyi ilyustrovanogo naukovo publicistichnogo ta informacijnogo zhurnalu Nauka v Rosiyi Inozemnij chlen Bolgarskoyi akademiyi nauk 1989 pochesnij chlen Ugorskoyi akademiyi nauk 1988 Korolivskoyi akademiyi tehnichnih nauk Shveciyi 1981 Drezdenskogo tehnologichnogo universitetu NDR 1988 Pochesnij gromadyanin mist Rino SShA i Plovdiv Bolgariya Medal imeni M Faradeya Velika Britaniya 22 veresnya 1979 roku im ya Velihov Yevgen Pavlovich bulo prisvoyeno asteroyida 3601 Nagorodi i zvannyaGeroj Socialistichnoyi Praci 1 02 1985 Geroj praci Rosijskoyi Federaciyi 30 01 2020 tri ordeni Lenina 26 04 1971 13 05 1981 1 02 1985 orden Trudovogo Chervonogo Prapora 17 09 1975 orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu I st Rosijska Federaciya 2 02 2015 orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu II st Rosijska Federaciya 2 02 2005 orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu III st Rosijska Federaciya 17 08 2000 orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu IV st Rosijska Federaciya 25 01 2010 orden Muzhnosti Rosijska Federaciya 12 03 1997 orden Druzhbi Rosijska Federaciya 2 05 2012 orden Za zaslugi III st Ukrayina 26 04 2011 orden Shodyachogo soncya III st Yaponiya 2016 medal Za vnesok v rozvitok nanonauki i nanotehnologij YuNESKO 2012 nagoroda Za mizhnarodne spivrobitnictvo v sferi nauki i tehnologij Kitaj 2016 medali Leninska premiya 1984 Derzhavna premiya SRSR 1977 Derzhavna premiya Rosijskoyi Federaciyi v galuzi nauki i tehniki 2002 Premiya imeni Lomonosova MDU 1975 Premiya imeni Millionshikova AN SRSR 1986 Premiya imeni Karpinskogo 1986 Premiya Leo Silarda Amerikanske Fizichne Suspilstvo 1995 Premiya Globalna energiya 2006 Pochesnij gromadyanin Troyicka 2001 PrimitkiDzherelaVelihov Evgenij Pavlovich 9 serpnya 2020 u Wayback Machine ros