Величко Борис Федорович

Бори́с Фе́дорович Ве́личко (нар. 19 червня 1931(19310619), смт Вовчоярівка — 9 вересня 2017, Нікополь) — спеціаліст з області електротерміі феросплавів, двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Герой Соціалістичної Праці, почесний директор ПАТ НЗФ, Академік Академії Інженерних наук, почесний громадянин міста Нікополь.

Величко Борис Федорович
рос. Борис Фёдорович Величко
Народився	19 червня 1931(1931-06-19) Попаснянський район, Українська СРР, СРСР
Помер	9 вересня 2017(2017-09-09) (86 років) Нікополь, Дніпропетровська область, Україна
Країна	СРСР  Україна
Alma mater	^d
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Премії
Син, Олег (помер) — працював заступником головного лікаря Запорізького обласного кардіологічного діспансеру. Онука, Оксана. Трудова діяльність З 1949 р. по 1954 р. навчався у Московському інституті сталі та сплавів на факультеті електрометалургії. З 1954 р. по 1962 р. працював на Челябінському електрометалургічному комбінаті, спочатку помічником майстра, а згодом старшим диспетчером комбінату. З 1962 р. працював на Запорізькому заводі феросплавів на посаді заступника начальника плавильного цеху. З жовтня 1967 р. по 1987 р. працював на НЗФ на посадах: начальник плавильного цеху, начальник відділу, головний інженер заводу. З 1987 р. по 1995 р. — директор Нікопольського заводу феросплавів. З 1995 р. по 1999 р. — заступник голови правління ВАТ «НЗФ». З 1999 р. по 2002 р. — депутат Нікопольської міської ради. З 2009 р. — почесний директор ВАТ «НЗФ» (яке у 2011 р. змінило найменування на ПАТ «НЗФ»). Відзнаки 1971 рік — медаль «За доблесну працю» та орден Орден Трудового Червоного Прапора; 1986 рік — лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки. У березні 1991 року — наказом Президента СРСР М. С. Горбачова було присуджено звання Героя Соціалістичної Праці та нагороджено Орденом Леніна та Медаллю «Золота Зірка». 1991 рік — Премія Ради Міністрів СРСР. 1998 рік — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. 1998 рік — почесний громадянин м. Нікополь. Цікаві факти У зв'язку з тим, що в московському Бауманському училище не надавали гуртожиток, Борису Федоровичу порадили віднести документи до Інституту сталі та сплавів. Борис Федорович не хотів переїжджати з Запоріжжя, кидати налагоджений побут, квартиру на березі річки Дніпро і переводитись у Нікополь, на меншу заробітну платню, тому відповів відмовою директору Запорізького заводу Диханову на пропозицію змінити місце роботи. Але за неофіційним наказом заступника міністра Шеремет'єва був змушений переїхати до Нікополя. Завдяки знайомству з представниками люксембурзької компанії Shauri, яка спеціалізувалася на продажу металу та феросплавів, дізнався про правила менеджменту та змінив радянську думку: «Спершу — виробництво, потім — продаж» на «Виробництво — це пів справи, головне — успішно продати». Борис Федорович — останній серед тих, хто отримав звання Героя Соціалістичної Праці. Примітки . Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 28 червня 2019. Луганская Обласная Универсальная Научная Библиотека [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.) Величко Борис Фёдорович [ 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] Герои Страны . Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 15 листопада 2013. Посилання http://nikopol.do.am/publ/50_vydajushhikhsja_nikopolchan/50_vydajushhikhsja_nikopolchan_izmenivshie_stranu_i_mir_boris_velichko_poslednij_geroj/2-1-0-87 [ 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] http://dneprovka.dp.ua/t2126/ [ 10 червня 2015 у Wayback Machine.] Джерела Нариси про Нікополь. — Громадсько-політичне видання. Дніпропетровськ. Вид. «Пороги», 2005. — 115 с. Головний редактор — В. П. Глядченко. Тираж 700 прим.