Борис Вдовиченко | ||||
Борис Нестерович Вдовиченко | ||||
Завершив кар'єру | ||||
Особисті дані | ||||
Громадянство: | СРСР → Україна | |||
Народився: | 27 листопада 1934 | |||
Київ, УРСР, СРСР | ||||
Помер: | 23 вересня 2004 (69 років) | |||
Київ, Україна | ||||
Виступав за команди | ||||
СКІФ Київ (1954–1959) | ||||
Тренував команди | ||||
«Будівельник» Київ (1976–1987) «Київ-Баскет» (1993—1996) | ||||
|
Борис Нестерович Вдовиченко (нар. 27 листопада 1934, Київ, УРСР, СРСР — пом. 23 вересня 2004, Київ, Україна) — український радянський баскетбольний тренер. Заслужений тренер УРСР (1979) і СРСР (1984).
Спортивна кар'єра
Народився і виріс у Києві. З 1947 року займався в баскетбольній секції ДЮСШ-1 (тренер — Микола Григорович Замков). У 1954—1958 роках навчався в інституті фізкультури й одночасно виступав за вузівську команду СКІФ.
1959 року завершив ігрову кар'єру і почав працювати тренером у дитячо-юнацькій спортивній школі № 1, а згодом у спортшколі товариства «Авангард». До «Будівельника» його запросив Володимир Шаблінський. Три роки працював другим тренером і одинадцять сезонів очолював клуб. У цей час кияни чотири рази були срібними призерами чемпіонату СРСР і двічі — бронзовими.
В сезоні 1981/82 «Будівельник» вдало виступив у Кубку володарів кубків. На попередньому етапі перемога над бухарестським «Динамо» і друге місце на груповому — після мадридського «Реала». У першому матчі півфіналу здобули перемогу над загребською «Цибоною» з рахунком 82:66, але через тиждень не змогли втримати перевагу (поразка 66:92). 1987 року, після трьох сезонів без медалей, залишив команду.
Старший тренер збірної УРСР на Спартакіадах народів СРСР 1979 і 1983 років. У фіналі першого турніру українські баскетболісти поступилися збірній Москви, а через чотири роки взяли переконливий реванш. Серед чемпіонів-83, дев'ять гравців «Будівельника»: Олександр Білостінний, Володимир Ткаченко, Олександр Волков, , Євген Колежук, , , , Юрій Сільвестров.
У середині 90-х, разом з [ru], очолював «Київ-Баскет». За три сезони, команда двічі була срібним призером чемпіонату України та одного разу — бронзовим.
Досягнення
Чемпіонат СРСР («Будівельник»)
- Друге місце (4): 1977, 1979, 1981, 1982
- Третє місце (2): 1983, 1984
Спартакіада народів СРСР (збірна УРСР)
- Чемпіон (1): 1983
- Друге місце (1): 1979
Чемпіонат України («Київ-Баскет»)
- Друге місце (2): 1994, 1995
- Третє місце (1): 1996
Примітки
- Згідно 1 [ 28 грудня 2016 у Wayback Machine.], 2 [ 28 грудня 2016 у Wayback Machine.]. В «Енциклопедії сучасної України» інша дата — 22 вересня 2004 року.
- Борис Вдовиченко: «Белостенного, Волкова и Ткаченко мы прятали от ЦСКА в институте физкультуры» [ 28 грудня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Спортивний клуб інституту фізкультури
- Кубок володарів кубків 1981/82. Архів оригіналу за 3 січня 2013. Процитовано 27 грудня 2016.
- Краткая история БК «Будивельнык» [ 6 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання
- Енциклопедія сучасної України [ 11 червня 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Boris VdovichenkoBoris Nesterovich VdovichenkoZavershiv kar yeruOsobisti daniGromadyanstvo SRSR UkrayinaNarodivsya 27 listopada 1934 1934 11 27 Kiyiv URSR SRSRPomer 23 veresnya 2004 2004 09 23 69 rokiv Kiyiv UkrayinaVistupav za komandiSKIF Kiyiv 1954 1959 Trenuvav komandi Budivelnik Kiyiv 1976 1987 Kiyiv Basket 1993 1996 U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vdovichenko Boris Nesterovich Vdovichenko nar 27 listopada 1934 Kiyiv URSR SRSR pom 23 veresnya 2004 Kiyiv Ukrayina ukrayinskij radyanskij basketbolnij trener Zasluzhenij trener URSR 1979 i SRSR 1984 Sportivna kar yeraNarodivsya i viris u Kiyevi Z 1947 roku zajmavsya v basketbolnij sekciyi DYuSSh 1 trener Mikola Grigorovich Zamkov U 1954 1958 rokah navchavsya v instituti fizkulturi j odnochasno vistupav za vuzivsku komandu SKIF 1959 roku zavershiv igrovu kar yeru i pochav pracyuvati trenerom u dityacho yunackij sportivnij shkoli 1 a zgodom u sportshkoli tovaristva Avangard Do Budivelnika jogo zaprosiv Volodimir Shablinskij Tri roki pracyuvav drugim trenerom i odinadcyat sezoniv ocholyuvav klub U cej chas kiyani chotiri razi buli sribnimi prizerami chempionatu SRSR i dvichi bronzovimi V sezoni 1981 82 Budivelnik vdalo vistupiv u Kubku volodariv kubkiv Na poperednomu etapi peremoga nad buharestskim Dinamo i druge misce na grupovomu pislya madridskogo Reala U pershomu matchi pivfinalu zdobuli peremogu nad zagrebskoyu Cibonoyu z rahunkom 82 66 ale cherez tizhden ne zmogli vtrimati perevagu porazka 66 92 1987 roku pislya troh sezoniv bez medalej zalishiv komandu Starshij trener zbirnoyi URSR na Spartakiadah narodiv SRSR 1979 i 1983 rokiv U finali pershogo turniru ukrayinski basketbolisti postupilisya zbirnij Moskvi a cherez chotiri roki vzyali perekonlivij revansh Sered chempioniv 83 dev yat gravciv Budivelnika Oleksandr Bilostinnij Volodimir Tkachenko Oleksandr Volkov Yevgen Kolezhuk Yurij Silvestrov U seredini 90 h razom z ru ocholyuvav Kiyiv Basket Za tri sezoni komanda dvichi bula sribnim prizerom chempionatu Ukrayini ta odnogo razu bronzovim DosyagnennyaChempionat SRSR Budivelnik Druge misce 4 1977 1979 1981 1982 Tretye misce 2 1983 1984 Spartakiada narodiv SRSR zbirna URSR Chempion 1 1983 Druge misce 1 1979 Chempionat Ukrayini Kiyiv Basket Druge misce 2 1994 1995 Tretye misce 1 1996PrimitkiZgidno 1 28 grudnya 2016 u Wayback Machine 2 28 grudnya 2016 u Wayback Machine V Enciklopediyi suchasnoyi Ukrayini insha data 22 veresnya 2004 roku Boris Vdovichenko Belostennogo Volkova i Tkachenko my pryatali ot CSKA v institute fizkultury 28 grudnya 2016 u Wayback Machine ros Sportivnij klub institutu fizkulturi Kubok volodariv kubkiv 1981 82 Arhiv originalu za 3 sichnya 2013 Procitovano 27 grudnya 2016 Kratkaya istoriya BK Budivelnyk 6 serpnya 2017 u Wayback Machine ros PosilannyaEnciklopediya suchasnoyi Ukrayini 11 chervnya 2020 u Wayback Machine