У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коларов Васи л Петро в Кола ров 28 липня 1877 Шумен 23 січня 1950 Софі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коларов.

Васи́л Петро́в Кола́ров (28 липня 1877, Шумен — 23 січня 1950, Софія) — болгарський політик-сталініст. Один із організаторів проросійського перевороту, в результаті якого ліквідований конституційний монархічний устрій Болгарії. Очільник комуністичної хунти - так званого Тимчасового президентства республіки (15 вересня 1946 — 7 листопада 1947). Присвоїв функції глави держави - до ухвалення нової конституції комуністичної Болгарії (1947).

Васил Коларов
Васил Петров Коларов

Прапор

2-й Голова Ради міністрів НРБ

2 липня 1949 — 23 січня 1950 року

Попередник:

Георгій Димитров

Наступник:

Вилко Червенков

Народження:

28 липня 1877
Шумен, Османська імперія

Смерть:

23 січня 1950 (72 роки)
Софія, Болгарія

Поховання:

^d і ^d

Країна:

Болгарія

Освіта:

Женевський університет і Університет Поля Сезанна

Партія:

Болгарська комуністична партія

Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі

Керівник Болгарської комуністичної партії та Комінтерну, голова Ради міністрів у 1949–1950 роках. Також займав посаду голови Народних зборів у XXVI Звичайних (1945–1946) та у VI Великих Народних зборах (1946–1947).

У Болгарії насаджувався культ Коларова у сталінському дусі, так що місто Шумен певний час носило його ім'я.

Біографія

Закінчив гімназію у Варні, був учителем у Нікополі, де й був завербований до лівацького руху БРСДП. Виїжджає на навчання до Франції, де здобуває юриличну освіту. Працює адовкатом у рідному Шумені. На початку 1910-тих мобілізований до болгарської царської армії, брав участь у Балканських війнах.

Після розгрому Болгарії 1919 обраний секретарем ЦК БКП, очолив болгарську делегацію на II й III конгресах Комінтерну 1921 і 1922 років відповідно. 1922 став генеральним секретарем Комінтерну (до 1924). Тікає з Болгарії до сталінської Росії, де займав різні наукові й політичні посади. Під час Другої світової війни МГБ СССР взяло його в активну агентурну розробку для переправки в Болгарію. Відразу після початку сталінської окупції - в Софії. Йому дали керувати просталінською болгарською делегацією на Паризькій мирній конференції 1946 року.

Після заколоту і ліквідації монархії в Болгарії очолив групу змовників - став головою Тимчасового президентства республіки (15 вересня 1946 — 7 листопада 1947) й присвоїв собі функції глави держави до ухвалення конституції 1947 року.

1948 року разом із Георгієм Димитровим був підписантом договору про дружбу та співробітництво з Угорською Народною Республікою.

Васил Коларов очолив уряд по смерті Георгія Димитрова.

Помер 1950 року. Спочатку був похований поблизу з мавзолеєм Георгія Димитрова, а після падіння комуністичного режиму (1990) його рештки переміщено на центральний цвинтар Софії.

На честь Коларова було назване, засноване 1922 року селище Коларівка у Вітовському районі Миколаївської області в Україні. Також 1923 року перейменовано село в Томській області.

Бібліографія

«Из Болшевишка Русия» (1957)
«Партийният кризис» (1958)
«Спомени 1891–1924 г.» (1968)