Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Григорій Микитович Васюра (нар. 9 лютого 1915, Чигирин — пом. 2 жовтня 1987, Мінськ) — старший лейтенант Червоної Армії, заступник начальника штабу 118-й батальйону шуцманшафту. За вироком військового трибуналу Білоруського військового округу був страчений 1987 року за участь у вбивствах мешканців села Хатинь.
| Васюра Григорій Микитович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 9 лютого 1915 Чигирин, Київська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 2 жовтня 1987 (72 роки) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР вогнепальне поранення |
| Країна |  СРСР |
| Партія | КПРС |
| Звання | старший лейтенант і Унтерштурмфюрер |
| Командування | 118-й батальйон шуцманшафту |
| Війни / битви | німецько-радянська війна і d |
| Автограф |  |
| Нагороди |  |
 Васюра Григорій Микитович у Вікісховищі | |
Біографія
Довоєнні роки
Народився Григорій Васюра 9 лютого 1915 року (за іншими даними, 1913 року) в місті Чигирин (нині Черкаська область). До війни працював шкільним вчителем. Закінчив Київське військове училище зв'язку в 1936 році. На момент початку німецько-радянської війни він командував відділенням зв'язку укріпрайону 67-ї стрілецької дивізії (за даними картки військовополоненого, проходив службу в артилерійському підрозділі). 28 червня 1941 року потрапив у полон під час боїв за Лієпаю (за власними словами, був контужений), перебував у таборі Шталаг IIIA. Під час перебування в полоні погодився співпрацювати з німцями. Тому був переведений 17 квітня 1942 року до табору Шталаг IIID і 8 червня 1942 року його звільнили.
Служба в лавах німецьких окупантів
По тому, як Григорій Васюра погодився на співробітництво з нацистами, його було спрямовано до лав 118-го батальйону шуцманшафту, в якому в грудні 1942 року він обійняв посаду начальника штабу. 2 березня 1943 року до Білорусі, де ніс службу 118-й батальйон, прибув особливий батальйон СС під командуванням Оскара Дірлеванґера. 22 березня в ході перестрілки з партизанським загоном «Дяді Васі» було вбито гауптмана охоронної поліції Ганса Отто Вельке, шефа однієї з рот 118-го батальйону. Розлючені загибеллю гауптмана, шуцмани 118-го батальйону на дорозі Плещеніци-Логойськ затримали більш ніж 50 людей із села Козирі, убивши 26 з них. Незабаром батальйон попрямував до села Хатинь, яку спалив дотла: живцем було спалено і розстріляно 149 місцевих мешканців. Григорій Васюра не підписував де-юре наказ про знищення села, оскільки у нього не було на те повноважень: це міг зробити тільки шеф його батальйону Еріх Кернер. Проте, Васюра брав участь у знищенні місцевих жителів, виганяючи з палаючих будинків людей і віддаючи розстрільні накази. Поліцаї не жаліли ні жінок, ні дітей, ні старих.
Подальшу службу Григорій Васюра продовжив у складі 118-го батальйону в тій же Білорусі: 13 травня він командував батальйоном в боях за село Дальковичі проти партизанів.
Пізніше Григорій Васюра перейшов до 76-го ваффен-гренадерського полку 30-ї гренадерської дивізії СС, де і закінчив війну. Імовірно, його полк був розбитий у Франції, де частина 118-го батальйону шуцманшафта перейшла до французьких партизанів. Шеф батальйону Еріх Кернер приховував факти загибелі цивільних осіб, доповідаючи командуванню, що 118-й батальйон допоміжної поліції воював тільки проти численних партизанських загонів, бо 18 листопада 1942 року вийшла постанова СД, згідно з якою залучати місцевих жителів до кримінальної відповідальності було заборонено, оскільки цілі села нібито перебували «під гнітом партизан».
Після війни
У фільтраційному таборі Григорій Васюра приховав факт своєї служби в поліції та СС, і отримав у 1952 році за вироком Київського військового трибуналу термін у 25 років позбавлення волі. Але вже 17 вересня 1955 року був амністований за указом Президії Верховної Ради СРСР. Григорій Васюра перебрався до села Велика Димерка (Броварський район, Київська область) та став директором по господарській частині радгоспу «Великодимерський». Григорій Васюра стверджував, що був засуджений виключно за те, що потрапив у полон. У 1984 році він був нагороджений медаллю «Ветеран праці», став почесним курсантом Київського військового училища зв'язку імені Калініна і не раз виступав перед молоддю в образі фронтовика-зв'язківця. Одружився, у шлюбі народилися дві доньки, які стали вчительками.
Арешт і суд
1985 року Григорій Васюра, як ветеран бойових дій, зажадав собі орден Вітчизняної війни (на честь 40-річчя перемоги, орденом Вітчизняної війни в тому році масово нагороджувалися всі ветерани війни, що жили на той момент та про яких були дані в місцевих військових та органах влади). В архівах службовці знайшли тільки факт, що Васюра пропав безвісти у червні 1941 року, але подальші пошуки в архівах змусили переглянути і деякі результати допиту Василя Мелешка (колишнього товариша по службі Васюри), розстріляного 1975 року за співпрацю з окупантами, і участь у спаленні села Хатинь. У листопаді 1986 року Григорій Васюра був арештований, було порушено кримінальну справу «за нововідкритими обставинами». По крихтах були зібрані свідчення 26 свідків, суд проходив у закритому режимі. Васюра свою провину заперечував, хоча потім визнав її. 26 грудня 1986 року трибунал Білоруського військового округу під керівництвом судді Віктора Глазкова засудив Григорія Микитовича Васюру як «пособника німецько-фашистських загарбників» до смертної кари через розстріл. Вирок було виконано 2 жовтня 1987 року.
Дослідник українського колабораціонізму Іван Дерейко вважає, що, хоча процес був показовим, повністю матеріали судової справи над Васюрою досі ніде не опубліковані, а участь 118-го батальйону в спаленні Хатині вважає недоведеною.
Нагороди
За вироком суду позбавлений всіх нагород.
- Почесний курсант Київського військового училища зв'язку імені Калініна
- Медаль «Ветеран праці» (1984)
Примітки
- Васюра Григорий Никитович. Информация о военнопленном (ОБД Мемориал) [ 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Rudling P. A.. The Khatyn Massacre in Belorussia: A historical controversy revisited // Holocaust and Genocide Studies. — 2012. — № 26.1. — С. 39. з джерела 5 квітня 2018. Процитовано.
- . Архів оригіналу за 14 травня 2008. Процитовано 18 липня 2018.
- Судья военного трибунала рассказал, как судили главного карателя Хатыни [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- І. Дерейко. Архівно-слідчі справи як джерельна база дослідження особистісного виміру проявів збройного колабораціонізму в райхскомісаріаті «Україна» [ 15 січня 2019 у Wayback Machine.] / І. Дерейко // Сторінки воєнної історії України. — 2010. — 13. — С. 33-39.
Посилання
- Загибель Хатині: таємниця без строку давності [ 18 лютого 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Grigorij Mikitovich Vasyura nar 9 lyutogo 1915 Chigirin pom 2 zhovtnya 1987 Minsk starshij lejtenant Chervonoyi Armiyi zastupnik nachalnika shtabu 118 j bataljonu shucmanshaftu Za virokom vijskovogo tribunalu Biloruskogo vijskovogo okrugu buv strachenij 1987 roku za uchast u vbivstvah meshkanciv sela Hatin Vasyura Grigorij MikitovichNarodzhennya9 lyutogo 1915 1915 02 09 Chigirin Kiyivska guberniya Rosijska imperiyaSmert2 zhovtnya 1987 1987 10 02 72 roki Minsk Biloruska RSR SRSR vognepalne poranennyaKrayina SRSRPartiyaKPRSZvannyastarshij lejtenant i UntershturmfyurerKomanduvannya118 j bataljon shucmanshaftuVijni bitvinimecko radyanska vijna i dAvtografNagorodiMedal Veteran praci Vasyura Grigorij Mikitovich u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vasyura BiografiyaDovoyenni roki Narodivsya Grigorij Vasyura 9 lyutogo 1915 roku za inshimi danimi 1913 roku v misti Chigirin nini Cherkaska oblast Do vijni pracyuvav shkilnim vchitelem Zakinchiv Kiyivske vijskove uchilishe zv yazku v 1936 roci Na moment pochatku nimecko radyanskoyi vijni vin komanduvav viddilennyam zv yazku ukriprajonu 67 yi strileckoyi diviziyi za danimi kartki vijskovopolonenogo prohodiv sluzhbu v artilerijskomu pidrozdili 28 chervnya 1941 roku potrapiv u polon pid chas boyiv za Liyepayu za vlasnimi slovami buv kontuzhenij perebuvav u tabori Shtalag IIIA Pid chas perebuvannya v poloni pogodivsya spivpracyuvati z nimcyami Tomu buv perevedenij 17 kvitnya 1942 roku do taboru Shtalag IIID i 8 chervnya 1942 roku jogo zvilnili Sluzhba v lavah nimeckih okupantiv Po tomu yak Grigorij Vasyura pogodivsya na spivrobitnictvo z nacistami jogo bulo spryamovano do lav 118 go bataljonu shucmanshaftu v yakomu v grudni 1942 roku vin obijnyav posadu nachalnika shtabu 2 bereznya 1943 roku do Bilorusi de nis sluzhbu 118 j bataljon pribuv osoblivij bataljon SS pid komanduvannyam Oskara Dirlevangera 22 bereznya v hodi perestrilki z partizanskim zagonom Dyadi Vasi bulo vbito gauptmana ohoronnoyi policiyi Gansa Otto Velke shefa odniyeyi z rot 118 go bataljonu Rozlyucheni zagibellyu gauptmana shucmani 118 go bataljonu na dorozi Pleshenici Logojsk zatrimali bilsh nizh 50 lyudej iz sela Koziri ubivshi 26 z nih Nezabarom bataljon popryamuvav do sela Hatin yaku spaliv dotla zhivcem bulo spaleno i rozstrilyano 149 miscevih meshkanciv Grigorij Vasyura ne pidpisuvav de yure nakaz pro znishennya sela oskilki u nogo ne bulo na te povnovazhen ce mig zrobiti tilki shef jogo bataljonu Erih Kerner Prote Vasyura brav uchast u znishenni miscevih zhiteliv viganyayuchi z palayuchih budinkiv lyudej i viddayuchi rozstrilni nakazi Policayi ne zhalili ni zhinok ni ditej ni starih Podalshu sluzhbu Grigorij Vasyura prodovzhiv u skladi 118 go bataljonu v tij zhe Bilorusi 13 travnya vin komanduvav bataljonom v boyah za selo Dalkovichi proti partizaniv Piznishe Grigorij Vasyura perejshov do 76 go vaffen grenaderskogo polku 30 yi grenaderskoyi diviziyi SS de i zakinchiv vijnu Imovirno jogo polk buv rozbitij u Franciyi de chastina 118 go bataljonu shucmanshafta perejshla do francuzkih partizaniv Shef bataljonu Erih Kerner prihovuvav fakti zagibeli civilnih osib dopovidayuchi komanduvannyu sho 118 j bataljon dopomizhnoyi policiyi voyuvav tilki proti chislennih partizanskih zagoniv bo 18 listopada 1942 roku vijshla postanova SD zgidno z yakoyu zaluchati miscevih zhiteliv do kriminalnoyi vidpovidalnosti bulo zaboroneno oskilki cili sela nibito perebuvali pid gnitom partizan Pislya vijni U filtracijnomu tabori Grigorij Vasyura prihovav fakt svoyeyi sluzhbi v policiyi ta SS i otrimav u 1952 roci za virokom Kiyivskogo vijskovogo tribunalu termin u 25 rokiv pozbavlennya voli Ale vzhe 17 veresnya 1955 roku buv amnistovanij za ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR Grigorij Vasyura perebravsya do sela Velika Dimerka Brovarskij rajon Kiyivska oblast ta stav direktorom po gospodarskij chastini radgospu Velikodimerskij Grigorij Vasyura stverdzhuvav sho buv zasudzhenij viklyuchno za te sho potrapiv u polon U 1984 roci vin buv nagorodzhenij medallyu Veteran praci stav pochesnim kursantom Kiyivskogo vijskovogo uchilisha zv yazku imeni Kalinina i ne raz vistupav pered moloddyu v obrazi frontovika zv yazkivcya Odruzhivsya u shlyubi narodilisya dvi donki yaki stali vchitelkami Aresht i sud 1985 roku Grigorij Vasyura yak veteran bojovih dij zazhadav sobi orden Vitchiznyanoyi vijni na chest 40 richchya peremogi ordenom Vitchiznyanoyi vijni v tomu roci masovo nagorodzhuvalisya vsi veterani vijni sho zhili na toj moment ta pro yakih buli dani v miscevih vijskovih ta organah vladi V arhivah sluzhbovci znajshli tilki fakt sho Vasyura propav bezvisti u chervni 1941 roku ale podalshi poshuki v arhivah zmusili pereglyanuti i deyaki rezultati dopitu Vasilya Meleshka kolishnogo tovarisha po sluzhbi Vasyuri rozstrilyanogo 1975 roku za spivpracyu z okupantami i uchast u spalenni sela Hatin U listopadi 1986 roku Grigorij Vasyura buv areshtovanij bulo porusheno kriminalnu spravu za novovidkritimi obstavinami Po krihtah buli zibrani svidchennya 26 svidkiv sud prohodiv u zakritomu rezhimi Vasyura svoyu provinu zaperechuvav hocha potim viznav yiyi 26 grudnya 1986 roku tribunal Biloruskogo vijskovogo okrugu pid kerivnictvom suddi Viktora Glazkova zasudiv Grigoriya Mikitovicha Vasyuru yak posobnika nimecko fashistskih zagarbnikiv do smertnoyi kari cherez rozstril Virok bulo vikonano 2 zhovtnya 1987 roku Doslidnik ukrayinskogo kolaboracionizmu Ivan Derejko vvazhaye sho hocha proces buv pokazovim povnistyu materiali sudovoyi spravi nad Vasyuroyu dosi nide ne opublikovani a uchast 118 go bataljonu v spalenni Hatini vvazhaye nedovedenoyu NagorodiZa virokom sudu pozbavlenij vsih nagorod Pochesnij kursant Kiyivskogo vijskovogo uchilisha zv yazku imeni Kalinina Medal Veteran praci 1984 PrimitkiVasyura Grigorij Nikitovich Informaciya o voennoplennom OBD Memorial 23 zhovtnya 2017 u Wayback Machine ros Rudling P A The Khatyn Massacre in Belorussia A historical controversy revisited Holocaust and Genocide Studies 2012 26 1 S 39 z dzherela 5 kvitnya 2018 Procitovano Arhiv originalu za 14 travnya 2008 Procitovano 18 lipnya 2018 Sudya voennogo tribunala rasskazal kak sudili glavnogo karatelya Hatyni 12 chervnya 2018 u Wayback Machine ros I Derejko Arhivno slidchi spravi yak dzherelna baza doslidzhennya osobistisnogo vimiru proyaviv zbrojnogo kolaboracionizmu v rajhskomisariati Ukrayina 15 sichnya 2019 u Wayback Machine I Derejko Storinki voyennoyi istoriyi Ukrayini 2010 13 S 33 39 PosilannyaZagibel Hatini tayemnicya bez stroku davnosti 18 lyutogo 2019 u Wayback Machine ros