Васильєв Геннадій Андрійович

Генна́дій Андрі́йович Васи́льєв (3 жовтня 1953, Сталіно, Українська РСР, СРСР) — український політик, народний депутат, Генеральний прокурор України (18 листопада 2003 — 9 грудня 2004).

Васильєв Геннадій Андрійович
6-й Генеральний прокурор України
18 листопада 2003 — 9 грудня 2004
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Святослав Піскун
Наступник	Святослав Піскун
6-й Перший заступник Голови Верховної Ради України
28 травня 2002 — 18 листопада 2003
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Віктор Медведчук
Наступник	Адам Мартинюк
Народився	3 жовтня 1953(1953-10-03) (70 років) Сталіно, Українська РСР, СРСР
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР→ Україна
Alma mater	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Політична партія	Трудова Україна, За Єдину Україну, «Держава», ПР
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений юрист України Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
2-го скликання безпартійний, виборчий округ № 109
позапартійний	24.07.1994	—	12.05.1998
3-го скликання безпартійний, виборчий округ № 61
ТУ	12.05.1998	—	14.05.2002
4-го скликання безпартійний, виборчий округ № 61
За ЄДУ!	15.05.2002	—	28.05.2002
позафракційний	28.05.2002	—	11.12.2003
6-го скликання безпартійний, № 17 у списку ПР
фракція ПР	23.11.2007	—	6.12.2012
7-го скликання безпартійний, № 54 у списку ПР
фракція ПР	12.12.2012	—	22.02.2014
позафракційний	22.02.2014	—	02.07.2014
група За мир та стабільність	02.07.2014	—

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Васильєв.

Життєпис

Народився 3 жовтня 1953 в Сталіно. Після закінчення середньої школи працював робітником на Донецькому заводі торговельного обладнання.

Освіта

9.1972-06.1976 — студент Харківського юридичного інституту, спеціальність «Правознавство»;

Кар'єра

7.1976-03.1979 — стажист, слідчий прокуратури Ленінського району, м. Донецька Донецької області;

3.1979-01.1981 — помічник прокурора Ленінського району м. Донецька Донецької області;

1.1981-05.1981 — прокурор слідчого управління, прокурор-криміналіст прокуратури Донецької області;

5.1981-06.1984 — прокурор Ленінського району, м. Донецька Донецької області;

6.1984-01.1987 — начальник слідчого управління прокуратури Донецької області;

1.1987-05.1988 — заступник начальника слідчого управління, начальник загального нагляду Прокуратури УРСР;

5.1988-12.1991 — заступник прокурора Донецької області;

12.1991-07.1996 — прокурор Донецької області;

7.1997-07.1998 — прокурор Донецької області;

З 07.1994 — народний депутат України ІІ скликання;

З 07.1996-07.1997 — виконував повноваження народного депутата України на постійній основі;

З 03.1998-04.2002 — народний депутат України ІІІ скликання;

З 04.2002 — народний депутат України IV скликання;

З 28 травня 2002 — перший заступник Голови Верховної Ради України;

З 18 листопада 2003 — Генеральний прокурор України (призначений Указом Президента України від 18 листопада 2003 року)

8 грудня 2004 — подав заяву про відставку з посади Генерального прокурора України

Коли Янукович став президентом, Васильєв з 28 квітня 2010 по 2 лютого 2011 працював замом у голови Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна. Також мав визначальний вплив у ГПУ, де протежований ним Ренат Кузьмін був заступником генпрокурора.

Політична кар'єра

Керівник партії «Держава».

Народний депутат України

Народний депутат України 2-го скликання з 07.1994 (1-й тур) до 04.1998, Калінінський виборчий округ № 109 Донецької області. З'яв. 57.41 %, за 56.66 %. Член Комітету з питань законності та правопорядку. Член групи «Незалежні».

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ № 61 Донецької області. З'яв. 70.7 %, за 45.9 %, 12 суперників. На час виборів прокурор Донецької області. Член фракції НДП (05.1998-05.99); позафракційний (05.1999-02.2000), член групи «Трудова Україна» (з 02.2000). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією (07.1998-02.2000), член Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з 02.2000).

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-12.03, виборчий округ № 61 Донецької області, самовисування. За 54.83 %, 20 суперників. Уповноважений представник фракції «Єдина Україна» (05.2002). 1-й заступник Голови ВР України (28 травня 2002-18 листопада 03). Склав депутатські повноваження 11 грудня 2003.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 р., обраний за списками Партії регіонів. Одночасно з 28 квітня 2010 року по 2 лютого 2011 року — заступник Глави Адміністрації Президента України.

Бізнес

В 2011 році Г. Васильєв позивався в Україні до суду проти Віктора Нусенкіса, претендуючи на 50 % акцій ГК «Донецьксталь», через що Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку призупинила торгівлю акціями 12 компаній, входячих до складу «Донецьксталі». Проте за кілька місяців судовий процес завершився. У грудні Г. Васильєв оприлюднив відкритого листа, в якому проголосив, що претендує на 50 % в бізнесі Нусенкіса та що готовий судитися з ним «до повного відновлення порушених прав». Наприкінці 2012 року Г. Васильєв звернувся до Слідчого комітету в Кемеровскій області РФ з вимогою порушити кримінальну справу проти Віктора Шевцова, гендиректора багатогалузевого виробничого об'єднання «Кузбасс». Представники компаній Salesi Investments Limited і Indtec Finance B.V., підконтрольних Г. Васильєву, стверджували, що у вересні 2011 року «Кузбасс» протизаконно переєстрував 98,79 % акцій вугільної компанії «Заречная» на «Интерконсалтинг» Віктора Нусенкіса, через що ці дві компанії втратили контроль над активом. Але слідча з особливо важливих справ Валентина Матвеєва відмовила в порушенні кримінальної справи «у зв'язку з відсутністю в діях Шевцова складу слочину». Юристи Г. Васильєва оскаржили відмову прокуратури Кемеровської області.

Звання та нагороди

• Почесний працівник прокуратури України.
• Заслужений юрист України (червень 1997).
• Орден «За заслуги» III (листопад 2000), II ст. (жовтень 2003).
• Почесна грамота КМ України (березень 2002).
• Орден «За заслуги» I ст. (3 жовтня 2013) — за значний особистий внесок у розбудову Української держави, багаторічну плідну законотворчу та громадсько-політичну діяльність, високий професіоналізм

Див. також

• Держава (політична партія)

Примітки

1. . ВРУ. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 16.10.2014.
2. . ВРУ. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 16.10.2014.
3. Народний депутат України IV скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
4. Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради IV скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
5. . ВРУ. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16.10.2014.
6. Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради VI скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
7. . ВРУ. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 16.10.2014.
8. Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради VII скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
9. Постанова Верховної Ради України від 28 травня 2002 року № 11-IV «Про Першого заступника Голови Верховної Ради України»
10. Постанова Верховної Ради України від 18 листопада 2003 року № 1311/2003 «Про призначення Г. Васильєва Генеральним прокурором України»
11. Указ Президента України від 9 грудня 2004 року № 1448/2004 «Про звільнення Г. Васильєва з посади Генерального прокурора України»
12. 10 фактів із життя Володимира Петрова // Дмитро Добрий, espreso.tv, 14 березня 2019, четвер, 08:46
13. Постанова Верховної Ради України від 11 грудня 2003 року № 1373-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Васильєва Г.А.»
14. Указ Президента України від 28 квітня 2010 року № 586/2010 «Про призначення Г. Васильєва заступником Глави Адміністрації Президента України»
15. Указ Президента України від 2 лютого 2011 року № 175/2011 «Про звільнення Г. Васильєва з посади заступника Глави Адміністрації Президента України»
16. . Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 29 січня 2013.
17. Указ Президента України від 27 червня 1997 року № 586/97 «Про відзначення народних депутатів України»
18. Указ Президента України від 30 листопада 2000 року № 1272/2000 «Про відзначення державними нагородами України»
19. Указ Президента України від 1 жовтня 2003 року № 1134/2003 «Про нагородження Г. Васильєва орденом "За заслуги"»
20. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 360 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
21. Указ Президента України від 3 жовтня 2013 року № 537/2013 «Про нагородження Г. Васильєва орденом "За заслуги"»

Джерела

• ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ [ 10 липня 2016 у Wayback Machine.]
• Сайт Верховної Ради України [ 21 березня 2012 у Wayback Machine.]
• [1] [ 25 серпня 2004 у Wayback Machine.]
• [2] [ 22 серпня 2004 у Wayback Machine.]
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.» [ 5 травня 2022 у Wayback Machine.]

Попередник:	6-й Генеральний прокурор України 18 листопада 2003 — 9 грудня 2004	Наступник:
Піскун Святослав Михайлович		Піскун Святослав Михайлович