Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Андрій Володимирович Василишин (* 24 квітня 1933, с. Веснянка, Хмельницька область — 12 жовтня 2023) — генерал внутрішньої служби України (з 19 серпня 1993). Перший Міністр внутрішніх справ незалежної України (1990–1994). Радник Міністерства внутрішніх справ України (з жовтня 2001). Президент Всеукраїнського фонду правоохоронних органів, Збройних Сил і військових формувань «Україна» (з жовтня 1997).
| Андрій Василишин | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1-й Міністр внутрішніх справ України | |||||||||||
| 24 серпня 1991 — 21 серпня 1994 | |||||||||||
| Президент | Леонід Кравчук | ||||||||||
| Прем'єр-міністр | Вітольд Фокін | ||||||||||
| Наступник | Володимир Радченко | ||||||||||
| Народився | 24 квітня 1933 с. Веснянка, Старокостянтинівський район, Вінницька область, Українська Соціалістична Радянська Республіка,  СРСР | ||||||||||
| Помер | 12 жовтня 2023 | ||||||||||
| Відомий як | державний службовець, Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС | ||||||||||
| Національність | Українець | ||||||||||
| Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка | ||||||||||
| Звання |  Генерал армії України (Генерал внутрішньої служби) | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
Освіта
Київська спеціальна середня школа міліції МВС СРСР (1959). Київський університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет (1966), юрист.
Трудова діяльність
- 1950 — закінчив навчальний комбінат Міністерства радгоспів СРСР.
- Січень 1950 — жовтень 1952 — зоотехнік колгоспів Старокостянтинівського району та інкубаторної станції Хмельницької області, шофер автотранспортної контори (місто Старокостянтинів).
- Жовтень 1952 — грудень 1954 — солдат, курсант Авіашколи авіації далекої дії ЗС СРСР.
- Грудень 1954 — вересень 1957 — старший стрілець, командир вогнепального устатковання літака авіаполку авіації далекої дії.
- Вересень 1957 — вересень 1959 — курсант Київської спеціальної школи міліції МВС СРСР.
- Вересень 1959 — липень 1963 — оперуповноважений відділу боротьби з розкраданням державної власності Управління міліції міста Києва.
- Липень 1963 — лютий 1964 — слідчий Управління охорони громадського порядку міста Києва.
- Лютий 1964 — березень 1970 — слідчий, старший слідчий, старший слідчий з особливо важливих справ слідчого управління МВС УРСР.
- Березень 1970 — лютий 1972 — заступник начальника слідчого відділу УВС Київського облвиконкому.
- Лютий 1972 — квітень 1974 — начальник відділу дізнання МВС УРСР.
- Квітень 1974 — березень 1982 — начальник УВС Чернівецького облвиконкому.
- Березень 1982 — липень 1985 — начальник УВС Київського облвиконкому.
- Липень 1985 — липень 1990 — заступник Міністра внутрішніх справ УРСР, начальник УВС Київського міськвиконкому.
- 26 липня 1990 — 21 липня 1994 — Міністр внутрішніх справ УРСР, Міністр внутрішніх справ України.
- Липень 1994 — квітень 1995 — радник Міністра внутрішніх справ України.
Брав участь в розробці законів, розпоряджень і статутів України: «Про міліцію» (1990), «Про громадянство України» (1991), «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992), «Про війська внутрішньої та конвойної охорони» (1992), «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (1992), «Про попереднє ув'язнення» (1993), «Про дорожній рух» (1993), «Положення про Міністерство внутрішніх справ України» (1992), «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (1993), «Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (1991) та інші.
За керівництва створені служби і підрозділи: Національне бюро Інтерполу України, Служба міжнародних зв'язків, Головне управління боротьби з організованою злочинністю, підрозділ «Беркут» тощо; нові навчальні заклади, Національний музей «Чорнобиль» тощо.
11 червня 2005 — на II конгресі Української секції Міжнародної поліцейської асоціації в Києві обраний президентом УС МПА.
Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Член колегії журналу «Право України».
Родина
Батько Володимир Васильович (1909—1983) і мати Анна Юхимівна (1911—1988) — колгоспники. Дружина Тамара Василівна (1937). Син Андрій (1968) — кандидат медичних наук, лікар лікарні «Київміськбуду».
Нагороди та звання
- Орден «За заслуги» III ст. (27 червня 2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм
- Іменна вогнепальна зброя від Президента України
- Почесний працівник МВС України.
- Заслужений працівник МВС України.
- Заслужений працівник МВС СРСР.
- Заслужений юрист України (квітень 2003).
- Орден Червоної Зірки (двічі).
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2003), Почесна грамота і пам'ятна медаль Верховної Ради України «10 років незалежності України».
- Ордени Святого мученика Трифона (РПЦ), «Христа Спасителя» (УПЦ КП), «За трудові досягнення» IV ступеня (Міжнародний відкритий рейтинг популярності «Золота Фортуна»), «Лицарської доблесті» V ступеня (Великий магістр Архистратига Михаїла), «Українського гетьманського війська», «Козацької слави» I ступеня.
- 26 медалей і 34 відомчі відзнаки МВС України та інших силових структур, зокрема: «Хрест Слави», «Лицар Закону», «За відзнаку в службі», «За мужність і відвагу».
Лейтенант (серпень 1959), старший лейтенант (жовтень 1962), капітан (вересень 1965), майор (жовтень 1968), підполковник (листопад 1971), полковник (квітень 1974), генерал-майор (жовтень 1978), генерал-лейтенант міліції (лютий 1990), генерал-полковник внутрішньої служби (25 грудня 1991), генерал внутрішньої служби (19 серпня 1993).
Занесений до книги «Визначні юристи сьогодення».
Почесний професор Національної академії внутрішніх справ України.
Почесне звання «Народний посол України» (Українське народне посольство).
Примітки
- У віці 90 років пішов із життя перший Міністр внутрішніх справ України. 12.10.2023
- . Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 24 листопада 2013.
- . Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 24 листопада 2013.
- . Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 24 листопада 2013.
Джерела
- Пішов із життя перший Міністр внутрішніх справ України Василишин Андрій Володимирович// Сайт Міністерства внутрішніх справ України, 12 жовтня 2023 року, Процитовано 14 жовтня 2023 року
Посилання
- Василишин Андрій Володимирович [ 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — .
- Персоналістична енциклопедія права [ 15 лютого 2015 у Wayback Machine.]
| Попередник: | 1-й Міністр внутрішніх справ України 26 липня 1990— 21 серпня 1994 | Наступник: |
| ' | Радченко Володимир Іванович |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vasilishin Andrij Volodimirovich Vasilishin 24 kvitnya 1933 s Vesnyanka Hmelnicka oblast 12 zhovtnya 2023 general vnutrishnoyi sluzhbi Ukrayini z 19 serpnya 1993 Pershij Ministr vnutrishnih sprav nezalezhnoyi Ukrayini 1990 1994 Radnik Ministerstva vnutrishnih sprav Ukrayini z zhovtnya 2001 Prezident Vseukrayinskogo fondu pravoohoronnih organiv Zbrojnih Sil i vijskovih formuvan Ukrayina z zhovtnya 1997 Andrij Vasilishin1 j Ministr vnutrishnih sprav Ukrayini24 serpnya 1991 21 serpnya 1994PrezidentLeonid KravchukPrem yer ministrVitold FokinNastupnikVolodimir RadchenkoNarodivsya24 kvitnya 1933 1933 04 24 s Vesnyanka Starokostyantinivskij rajon Vinnicka oblast Ukrayinska Socialistichna Radyanska Respublika SRSRPomer12 zhovtnya 2023Vidomij yakderzhavnij sluzhbovec Likvidatori naslidkiv avariyi na Chornobilskij AESNacionalnistUkrayinecAlma materYuridichnij fakultet Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa ShevchenkaZvannya General armiyi Ukrayini General vnutrishnoyi sluzhbi NagorodiOrden Za zaslugi III stupenya Pochesnij pracivnik MVS Ukrayini Licar Zakonu MVS Ukrayini Hrest Slavi MVS Ukrayini Nagrudnij znak Za vidznaku v sluzhbi MVS Ukrayini Zasluzhenij yurist Ukrayini Pochesna gramota Kabinetu Ministriv UkrayiniOsvitaKiyivska specialna serednya shkola miliciyi MVS SRSR 1959 Kiyivskij universitet imeni Tarasa Shevchenka yuridichnij fakultet 1966 yurist Trudova diyalnist1950 zakinchiv navchalnij kombinat Ministerstva radgospiv SRSR Sichen 1950 zhovten 1952 zootehnik kolgospiv Starokostyantinivskogo rajonu ta inkubatornoyi stanciyi Hmelnickoyi oblasti shofer avtotransportnoyi kontori misto Starokostyantiniv Zhovten 1952 gruden 1954 soldat kursant Aviashkoli aviaciyi dalekoyi diyi ZS SRSR Gruden 1954 veresen 1957 starshij strilec komandir vognepalnogo ustatkovannya litaka aviapolku aviaciyi dalekoyi diyi Veresen 1957 veresen 1959 kursant Kiyivskoyi specialnoyi shkoli miliciyi MVS SRSR Veresen 1959 lipen 1963 operupovnovazhenij viddilu borotbi z rozkradannyam derzhavnoyi vlasnosti Upravlinnya miliciyi mista Kiyeva Lipen 1963 lyutij 1964 slidchij Upravlinnya ohoroni gromadskogo poryadku mista Kiyeva Lyutij 1964 berezen 1970 slidchij starshij slidchij starshij slidchij z osoblivo vazhlivih sprav slidchogo upravlinnya MVS URSR Berezen 1970 lyutij 1972 zastupnik nachalnika slidchogo viddilu UVS Kiyivskogo oblvikonkomu Lyutij 1972 kviten 1974 nachalnik viddilu diznannya MVS URSR Kviten 1974 berezen 1982 nachalnik UVS Cherniveckogo oblvikonkomu Berezen 1982 lipen 1985 nachalnik UVS Kiyivskogo oblvikonkomu Lipen 1985 lipen 1990 zastupnik Ministra vnutrishnih sprav URSR nachalnik UVS Kiyivskogo miskvikonkomu 26 lipnya 1990 21 lipnya 1994 Ministr vnutrishnih sprav URSR Ministr vnutrishnih sprav Ukrayini Lipen 1994 kviten 1995 radnik Ministra vnutrishnih sprav Ukrayini Brav uchast v rozrobci zakoniv rozporyadzhen i statutiv Ukrayini Pro miliciyu 1990 Pro gromadyanstvo Ukrayini 1991 Pro operativno rozshukovu diyalnist 1992 Pro vijska vnutrishnoyi ta konvojnoyi ohoroni 1992 Pro pensijne zabezpechennya vijskovosluzhbovciv ta osib nachalnickogo i ryadovogo skladu organiv vnutrishnih sprav 1992 Pro poperednye uv yaznennya 1993 Pro dorozhnij ruh 1993 Polozhennya pro Ministerstvo vnutrishnih sprav Ukrayini 1992 Pro organizacijno pravovi osnovi borotbi z organizovanoyu zlochinnistyu 1993 Disciplinarnij statut organiv vnutrishnih sprav Ukrayini 1991 ta inshi Za kerivnictva stvoreni sluzhbi i pidrozdili Nacionalne byuro Interpolu Ukrayini Sluzhba mizhnarodnih zv yazkiv Golovne upravlinnya borotbi z organizovanoyu zlochinnistyu pidrozdil Berkut tosho novi navchalni zakladi Nacionalnij muzej Chornobil tosho 11 chervnya 2005 na II kongresi Ukrayinskoyi sekciyi Mizhnarodnoyi policejskoyi asociaciyi v Kiyevi obranij prezidentom US MPA Uchasnik likvidaciyi naslidkiv avariyi na ChAES Chlen kolegiyi zhurnalu Pravo Ukrayini RodinaBatko Volodimir Vasilovich 1909 1983 i mati Anna Yuhimivna 1911 1988 kolgospniki Druzhina Tamara Vasilivna 1937 Sin Andrij 1968 kandidat medichnih nauk likar likarni Kiyivmiskbudu Nagorodi ta zvannyaOrden Za zaslugi III st 27 chervnya 2013 za znachnij osobistij vnesok u derzhavne budivnictvo socialno ekonomichnij naukovo tehnichnij kulturno osvitnij rozvitok Ukrayini vagomi trudovi zdobutki ta visokij profesionalizm Imenna vognepalna zbroya vid Prezidenta Ukrayini Pochesnij pracivnik MVS Ukrayini Zasluzhenij pracivnik MVS Ukrayini Zasluzhenij pracivnik MVS SRSR Zasluzhenij yurist Ukrayini kviten 2003 Orden Chervonoyi Zirki dvichi Pochesna gramota Kabinetu Ministriv Ukrayini 2003 Pochesna gramota i pam yatna medal Verhovnoyi Radi Ukrayini 10 rokiv nezalezhnosti Ukrayini Ordeni Svyatogo muchenika Trifona RPC Hrista Spasitelya UPC KP Za trudovi dosyagnennya IV stupenya Mizhnarodnij vidkritij rejting populyarnosti Zolota Fortuna Licarskoyi doblesti V stupenya Velikij magistr Arhistratiga Mihayila Ukrayinskogo getmanskogo vijska Kozackoyi slavi I stupenya 26 medalej i 34 vidomchi vidznaki MVS Ukrayini ta inshih silovih struktur zokrema Hrest Slavi Licar Zakonu Za vidznaku v sluzhbi Za muzhnist i vidvagu Lejtenant serpen 1959 starshij lejtenant zhovten 1962 kapitan veresen 1965 major zhovten 1968 pidpolkovnik listopad 1971 polkovnik kviten 1974 general major zhovten 1978 general lejtenant miliciyi lyutij 1990 general polkovnik vnutrishnoyi sluzhbi 25 grudnya 1991 general vnutrishnoyi sluzhbi 19 serpnya 1993 Zanesenij do knigi Viznachni yuristi sogodennya Pochesnij profesor Nacionalnoyi akademiyi vnutrishnih sprav Ukrayini Pochesne zvannya Narodnij posol Ukrayini Ukrayinske narodne posolstvo PrimitkiU vici 90 rokiv pishov iz zhittya pershij Ministr vnutrishnih sprav Ukrayini 12 10 2023 Arhiv originalu za 11 lipnya 2019 Procitovano 24 listopada 2013 Arhiv originalu za 24 lyutogo 2022 Procitovano 24 listopada 2013 Arhiv originalu za 7 bereznya 2022 Procitovano 24 listopada 2013 DzherelaPishov iz zhittya pershij Ministr vnutrishnih sprav Ukrayini Vasilishin Andrij Volodimirovich Sajt Ministerstva vnutrishnih sprav Ukrayini 12 zhovtnya 2023 roku Procitovano 14 zhovtnya 2023 rokuPosilannyaVasilishin Andrij Volodimirovich 19 serpnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 2004 ISBN 966 749 200 1 Personalistichna enciklopediya prava 15 lyutogo 2015 u Wayback Machine Poperednik 1 j Ministr vnutrishnih sprav Ukrayini 26 lipnya 1990 21 serpnya 1994 Nastupnik Radchenko Volodimir Ivanovich