Бори́с Си́дорович Ванца́к (* 3 грудня 1929, Лубни — † 1999) — український радянський журналіст, краєзнавець. Заслужений журналіст УРСР з 1988 року. Апологет комуністичної ідеології.
Борис Сидорович Ванцак | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 3 грудня 1929 Лубни | |||
Помер | 1999 | |||
Громадянство | СРСР, Україна | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | журналіст, краєзнавець, | |||
Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка | |||
Мова творів | українська, російська, їдиш | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Біографія
Борис Сидорович Ванцак народився 3 грудня 1929 року в місті Лубни в сім'ї робітника. 1947 року закінчив сім класів Лубенської семирічної школи № 2. Оскільки ще десь із 1944 року писав вірші, п'єски — мріяв закінчити десятирічку, вивчитися та стати літератором. Проте скрутне матеріальне життя змусило Бориса піти до Лубенського технікуму лікарських рослин. Вступив на хіміко-фармацевтичне відділення, але технікум перепрофілювали на лісовий. Закінчив його в грудні 1951 року за фахом техніка-лісівника. Як молодий спеціаліст майже 5 років заліснював сипучі піски пустелі в Туркменистані: працював помічником лісничого, лісничим, інженером лісових культур у лісгоспах Красноводської області.
1955 року Борис Ванцак розрахувався з роботи в Тукменистані. Перед виїздом до Лубен закінчив курси електриків високовольтних установок. Від 1956 року працював на підприємствах Лубен: робітником на швейній фабриці, щитовим електриком дизельної електростанції верстатобудівного заводу «Комунар».
У Лубнах Борис Ванцак став робітничим кореспондентом республіканської «Робітничої газети», а також членом позаштатного промислово-транспортного відділу районної газети «Червона Лубенщина» та літературного об'єднання при ній.
У жовтні 1959 року Ванцака прийняли на роботу в редакцію газети «Червона Лубенщина» на посаду літературного працівника. Далі працював кореспондентом-організатором радіомовлення, завідувачем відділу листів і масової роботи, доки не вийшов на пенсію.
Без відриву від виробництва у 1962–1967 роках навчався на факультеті журналістики Київського університету. 1 жовтня 1961 року став членом Спілки журналістів.
Помер 1999 року. У наш час, пам'ять про Бориса Ванцака пошанована встановленням меморіальної дошки на будинку Лубенської міськрайонної друкарні, яка майже традиційно, неодноразово обливалась червоною фарбою.
Нагороди, звання
1986 року став лауреатом Полтавської обласної журналістської премії імені Г. Ф. Яценка.
1988 року Борису Ванцаку надано звання «Заслужений журналіст УРСР».
Творчість
Борис Ванцак був не тільки журналістом, але й поетом, письменником, публіцистом. Пожиттєвий доробок Бориса Ванцака присвячений переважно апологетиці комуністичного режиму, а також дослідженню життя полум'яного революціонера О. Г. Шліхтера — фактично, ідеолога Голодомору. Перший твір Бориса Ванцака опубліковано 1955 року в газеті «Комсомолець Туркистану». Друкувався в журналах «Україна», «Вітчазна», «Дніпро», «Журналіст», «Слово і час», «Криниця».
Краєзнавством Ванцак захопився на початку 1960-х років. Це захоплення тісно переплелося із журналістською діяльністю. У співавторстві з іншими краєзнавцями видрукував книги «Шляхами батьків», «Олександр Григорович Шліхтер», «Помилування не прошу», путівник «Лубни», навчальний посібник «Рідний край», збірку «Подвижники українського музейництва» та ін.
Десятки років Ванцак був відповідальним секретарем і заступником голови Лубенського літературного об'єднання, натхненником, організатором і виконавцем безліч культурницьких подій на Лубенщині.
З кінця 1977 року до 1988 року Борис Сидорович вів у газеті рубрику «ДО 1000-ліття Лубен». Він співавтор, редактор-упорядник брошури «1000-летие города Лубны», «М. Т. Симонов (Номис)», «Лубенський Мгарський монастир». Останнє його краєзнавче видання — фотоальбом «Пам'ять нашого міста».
Видані книги
- Лубенський Петро, Ванцак Борис. Олександр Григорович Шліхтер. — К., 1973.
- Лубенский Пётр, Ванцак Борис. Главная удача жизни: Повесть об Александре Шлихтере. — Москва: Политиздат, 1980. — 367 с. — (Пламенные революционеры).
- Ванцак Борис. Помилования не прошу: Повесть о Петре Слинько. — Москва: Политиздат, 1986. — 190 с.
- Ванцак Б. С., Супруненко О. Б. Подвижники українського музейництва (Григорій Крир'яков, Федір Камінський, Катерина Скаржинська, Гнат Стеллецький). — Полтава: Археологія, 1995. — 136 с.
Література
- Лобурець В. Є., Нестуля О. О., Пустовіт Т. П., Супруненко О. Б. Ванцак Борис Сидорович (1929–1999): Некролог // Археологічний літопис Лівобережної України. — Полтава: Археологія, 2001. — № 1 (9). — С. 116.
Посилання
- Біографія Б. С. Ванцака [ 22 березня 2005 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про особу. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bori s Si dorovich Vanca k 3 grudnya 1929 Lubni 1999 ukrayinskij radyanskij zhurnalist krayeznavec Zasluzhenij zhurnalist URSR z 1988 roku Apologet komunistichnoyi ideologiyi Boris Sidorovich VancakNarodivsya3 grudnya 1929 1929 12 03 LubniPomer1999 1999 Gromadyanstvo SRSR UkrayinaNacionalnistukrayinecDiyalnistzhurnalist krayeznavec Alma materNNI zhurnalistiki KNU im T ShevchenkaMova tvorivukrayinska rosijska yidishNagorodiBiografiyaBoris Sidorovich Vancak narodivsya 3 grudnya 1929 roku v misti Lubni v sim yi robitnika 1947 roku zakinchiv sim klasiv Lubenskoyi semirichnoyi shkoli 2 Oskilki she des iz 1944 roku pisav virshi p yeski mriyav zakinchiti desyatirichku vivchitisya ta stati literatorom Prote skrutne materialne zhittya zmusilo Borisa piti do Lubenskogo tehnikumu likarskih roslin Vstupiv na himiko farmacevtichne viddilennya ale tehnikum pereprofilyuvali na lisovij Zakinchiv jogo v grudni 1951 roku za fahom tehnika lisivnika Yak molodij specialist majzhe 5 rokiv zalisnyuvav sipuchi piski pusteli v Turkmenistani pracyuvav pomichnikom lisnichogo lisnichim inzhenerom lisovih kultur u lisgospah Krasnovodskoyi oblasti 1955 roku Boris Vancak rozrahuvavsya z roboti v Tukmenistani Pered viyizdom do Luben zakinchiv kursi elektrikiv visokovoltnih ustanovok Vid 1956 roku pracyuvav na pidpriyemstvah Luben robitnikom na shvejnij fabrici shitovim elektrikom dizelnoyi elektrostanciyi verstatobudivnogo zavodu Komunar U Lubnah Boris Vancak stav robitnichim korespondentom respublikanskoyi Robitnichoyi gazeti a takozh chlenom pozashtatnogo promislovo transportnogo viddilu rajonnoyi gazeti Chervona Lubenshina ta literaturnogo ob yednannya pri nij U zhovtni 1959 roku Vancaka prijnyali na robotu v redakciyu gazeti Chervona Lubenshina na posadu literaturnogo pracivnika Dali pracyuvav korespondentom organizatorom radiomovlennya zaviduvachem viddilu listiv i masovoyi roboti doki ne vijshov na pensiyu Bez vidrivu vid virobnictva u 1962 1967 rokah navchavsya na fakulteti zhurnalistiki Kiyivskogo universitetu 1 zhovtnya 1961 roku stav chlenom Spilki zhurnalistiv Pomer 1999 roku U nash chas pam yat pro Borisa Vancaka poshanovana vstanovlennyam memorialnoyi doshki na budinku Lubenskoyi miskrajonnoyi drukarni yaka majzhe tradicijno neodnorazovo oblivalas chervonoyu farboyu Nagorodi zvannya1986 roku stav laureatom Poltavskoyi oblasnoyi zhurnalistskoyi premiyi imeni G F Yacenka 1988 roku Borisu Vancaku nadano zvannya Zasluzhenij zhurnalist URSR TvorchistBoris Vancak buv ne tilki zhurnalistom ale j poetom pismennikom publicistom Pozhittyevij dorobok Borisa Vancaka prisvyachenij perevazhno apologetici komunistichnogo rezhimu a takozh doslidzhennyu zhittya polum yanogo revolyucionera O G Shlihtera faktichno ideologa Golodomoru Pershij tvir Borisa Vancaka opublikovano 1955 roku v gazeti Komsomolec Turkistanu Drukuvavsya v zhurnalah Ukrayina Vitchazna Dnipro Zhurnalist Slovo i chas Krinicya Krayeznavstvom Vancak zahopivsya na pochatku 1960 h rokiv Ce zahoplennya tisno pereplelosya iz zhurnalistskoyu diyalnistyu U spivavtorstvi z inshimi krayeznavcyami vidrukuvav knigi Shlyahami batkiv Oleksandr Grigorovich Shlihter Pomiluvannya ne proshu putivnik Lubni navchalnij posibnik Ridnij kraj zbirku Podvizhniki ukrayinskogo muzejnictva ta in Desyatki rokiv Vancak buv vidpovidalnim sekretarem i zastupnikom golovi Lubenskogo literaturnogo ob yednannya nathnennikom organizatorom i vikonavcem bezlich kulturnickih podij na Lubenshini Z kincya 1977 roku do 1988 roku Boris Sidorovich viv u gazeti rubriku DO 1000 littya Luben Vin spivavtor redaktor uporyadnik broshuri 1000 letie goroda Lubny M T Simonov Nomis Lubenskij Mgarskij monastir Ostannye jogo krayeznavche vidannya fotoalbom Pam yat nashogo mista Vidani knigiLubenskij Petro Vancak Boris Oleksandr Grigorovich Shlihter K 1973 Lubenskij Pyotr Vancak Boris Glavnaya udacha zhizni Povest ob Aleksandre Shlihtere Moskva Politizdat 1980 367 s Plamennye revolyucionery Vancak Boris Pomilovaniya ne proshu Povest o Petre Slinko Moskva Politizdat 1986 190 s Vancak B S Suprunenko O B Podvizhniki ukrayinskogo muzejnictva Grigorij Krir yakov Fedir Kaminskij Katerina Skarzhinska Gnat Stelleckij Poltava Arheologiya 1995 136 s LiteraturaLoburec V Ye Nestulya O O Pustovit T P Suprunenko O B Vancak Boris Sidorovich 1929 1999 Nekrolog Arheologichnij litopis Livoberezhnoyi Ukrayini Poltava Arheologiya 2001 1 9 S 116 PosilannyaBiografiya B S Vancaka 22 bereznya 2005 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya pro osobu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi