Валютна політика

Валю́тна полі́тика — сукупність організаційно-правових та економічних заходів у сфері , спрямованих на досягнення визначених державою цілей.

Функціонування валют у міжнародному обороті зумовлює виникнення і розвиток відповідних валютних відносин. Валютні відносини – це економічні відносини, пов’язані з використанням національних валют у світовому господарстві при обміні результатами праці національних економік, а також використання іноземних валют на території окремої країни. Валютні відносини охоплюють усі грошові аспекти зовнішньоекономічної діяльності. Всі , які так чи інакше використовують валюту у своїх операціях, є суб’єктами валютних відносин.

Завдання

Необхідність державного регулювання валютних відносин визначається такими основними потребами:

• забезпечення сприятливих зовнішньоекономічних умов для відтворювальних процесів у країні;
• оптимізація участі суб’єктів господарювання країни у міжнародному розподілі праці;
• формування ефективного механізму функціонування і розвитку внутрішнього валютного ринку, недопущення недобросовісної конкуренції його суб’єктів та уникнення фінансових криз;
• гарантування безпеки господарської діяльності і захисту та інтересів держави на зовнішніх ринках, включаючи валютні;
• забезпечення макроекономічної та фінансової стабільності в країні як основи зростання економіки.

Сукупність цих потреб визначає необхідність впливу держави на систему валютних відносин у країні, що власне і є валютною політикою. Її головне завдання – це забезпечення ефективного функціонування валютних відносин.

Валютна політика – це сукупність здійснюваних державою економічних, організаційних та правових заходів у сфері валютних відносин з метою реалізації стратегічних завдань розвитку національної економіки.

Інструменти

Економічні заходи полягають у використанні тих чи інших інструментів і важелів впливу, які визначають економічну мотивацію поведінки суб’єктів валютних відносин.

Правові заходи охоплюють юридичне оформлення валютної політики у вигляді відповідного валютного законодавства країни, а також укладених міжнародних угод, предметом яких є регулювання валютних відносин.

Організаційні заходи передбачають конкретну діяльність відповідних державних інституцій із реалізації валютної політики у вигляді підготовки, прийняття і контролю за реалізацією певних рішень з валютних відносин.

Таким чином, валютна політика є невід’ємною складовою державної економічної політики і за своїми цілями та пріоритетами має бути тісно пов’язана з нею.

Елементи валютної політики визначають спрямованість регулятивного впливу держави у валютній сфері економічних відносин.

Власне, вплив держави на всю систему валютних відносин і становить головний зміст валютної політики.

Див. також

• Девізна політика
• Дисконтна політика

Література

• О. І. Рогач, О. Л. Чугаєв. Валютна політика // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.

Посилання

• //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. — 2-е вид., переробл. і доповн. — К.: Алерта, 2011—558 с.
• Валютна політика // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, , . — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — .