Валентина Матвієнко

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матвієнко.

Валентина Іванівна Матвієнко (нар. 7 квітня 1949, Шепетівка, Хмельницька область, Українська РСР)  — радянська і російська політична діячка та дипломатка українського походження. Голова Ради Федерації Федеральних Зборів РФ з 21 вересня 2011 року.

Валентина Матвієнко
рос. Валентина Матвиенко
Валентина Матвієнко
Голова Ради Федеральних Зборів РФ
Нині на посаді
На посаді з	21 вересня 2011
Президент	Дмитро Медведєв Володимир Путін
Прем'єр-міністр	Володимир Путін Дмитро Медведєв Михайло Мішустін
Попередник	Сергій Миронов
Постійний член Ради Безпеки РФ
Нині на посаді
На посаді з	21 вересня 2011
Губернатор Санкт-Петербурга
5 жовтня 2003 — 22 серпня 2011
Президент	Володимир Путін Дмитро Медведєв
Попередник	Володимир Яковлєв
Наступник	Георгій Полтавченко
Народилася	7 квітня 1949(1949-04-07) (75 років) Шепетівка Хмельницька область, УРСР
Відома як	провізор, дипломат, політична діячка, державна діячка
Громадянство	Росія
Освіта	Черкаська медична академія
Alma mater	Санкт-Петербурзька державна хіміко-фармацевтична академія (1972), Дипломатична академія МЗС РФ і Російська академія народного господарства і державної служби при Президентові Російської Федерації
Політична партія	Єдина Росія
Діти	^d
Релігія	РПЦ
Нагороди	Нагрудний знак «Почесний громадянин Санкт-Петербурга»
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Заступниця Голови Уряду РФ (1998—2003). Губернатор і голова Уряду Санкт-Петербурга (2003—2011). Член бюро Вищої ради партії «Єдина Росія». Повний кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною».

Почесний громадянин Санкт-Петербурга (2017). Почесний громадянин Кисловодська (2019).

Позбавлена державних нагород України та інших форм відзначення, заборонено в'їзд на територію України відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року.

Біографія

Країни, у яких Матвієнко потрапила під санкції

Народилася 7 квітня 1949 року в Шепетівці Хмельницької області. Дівоче прізвище — Тютіна. Батько — Іван Тютін, з Мокшанського району Пензенської області, мати — Ірина Бублєй. Валентина Матвієнко до 18 років жила і навчалася в УРСР.

• 1966 — закінчила середню школу зі срібною медаллю, у 1967 — з червоним дипломом — Черкаське медичне училище.
• У 1972 році закінчила Ленінградський хіміко-фармацевтичний інститут.
• 1972—1977 — завідувачка відділу, секретар, перший секретар Петроградського райкому ВЛКСМ, Ленінград.
• 1977—1984 — секретар, другий секретар, перший секретар Ленінградського обкому ВЛКСМ.
• 1984—1986 — перший секретар Красногвардійського райкому КПРС.
• 1985 — закінчила Академію суспільних наук при ЦК КПРС.
• 1986—1989 — заступник голови виконкому Ленінградської міської Ради народних депутатів з питань культури та освіти.
• 1989—1990 — народний депутат СРСР від Союзу радянських жінок, голова комітету ВР СРСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства та дитинства.
• 1991 — закінчила курси удосконалення керівних дипломатичних працівників при Дипломатичній академії МЗС СРСР.
• 1991 — посол СРСР на Мальті.
• 1992—1994 — посол РФ на Мальті.
• 1994—1995 — посол із надзвичайних доручень МЗС Росії.
• 1995—1997 — директор Департаменту МЗС Росії по зв'язках із суб'єктами Федерації, парламентом і громадськими організаціями.
• 1995—1997 — член колегії МЗС Росії.
• Жовтень 1997 року — вересень 1998 року — посол Росії в Греції.
• Вересень 1998 року — березень 2003 року — заступник голови уряду РФ.
• З 19 березня 2003 року — представник президента Росії у Північно-Західному федеральному окрузі.
• 5 жовтня 2003 року перемогла на виборах на пост губернатора Санкт-Петербурга.
• 31 серпня 2011 року увійшла до складу Ради Федерації, 21 вересня була обрана на пост Голови Ради Федерації.
• З 22 вересня 2011 року — постійний член Ради безпеки РФ.
• З 11 липня 2012 року — член Державної ради РФ.
• 1 березня 2014 року публічно підтримала у Раді Федерації розміщення російських військ в Україні.
• У червні 2018 року активно підтримала законопроєкт про підвищення віку виходу на пенсію, особливо підкреслюючи актуальність даної міри.
• У липні 2018 року Матвієнко запропонувала провести реформу ФСВП.
• Після обрання 8 вересня 2019 року губернатором Санкт-Петербурга Олександра Беглова, він делегував Матвієнко до Ради Федерації від уряду Санкт-Петербурга.
• 25 вересня 2019 року обрано втретє на посаду голови Ради Федерації. Альтернативних кандидатур при голосуванні не було.

7 листопада 2023 року Валентина Матвієнко зпропонувала створити «міністерство щастя». Воно нібито повинно давати оцінку, наскільки той чи інший закон робитиме росіян щасливими.

«Я мрію… Навіть пропонувала: створімо у Росії міністерство щастя. Те відомство, через яке проходитимуть всі рішення і закони на предмет того, чи робить це людей щасливішими», — заявила Матвієнко.

Санкції

Згідно з рішенням Шепетівської міської ради та громади міста від 2 березня 2014 року Матвієнко занесена на дошку ганьби міста під номером один (Рада Федерації РФ під її головуванням дала дозвіл Володимиру Путіну на введення російських військ на територію України)

За публічну підтримку вводу військ на територію суверенної країни, заклики про порушення автономії та демократичного ладу суверенної країни до Валентини Матвієнко накладено ряд санкційних обмежень.

6 квітня 2022 року Валентини Матвієнко додана до санкційного списку США.

За дії щодо анексії Криму до Матвієнко застосовані санкції ЄС — їй заборонено в'їзд до країн Євросоюзу та заморожені всі активи на його території. 13 березня 2023 Валентина Матвієнко додана до сайнкційного списку Євросоюзу.

Звання та нагороди

• Дипломатичний ранг: посол Росії (1997)
• Лауреат Всеукраїнської премії «Жінка III тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2009).
• Дійсний державний радник Санкт-Петербурга 1 класу.
• Орден Святого апостола Андрія Первозванного (28 березня 2019) — за визначні заслуги перед Батьківщиною та багаторічну плідну державну діяльність.
• Герой праці Російської Федерації (7 квітня 2024) — за особливі трудові заслуги перед державою та народом

Знання мов

Крім російської, володіє українською, німецькою й англійською мовами.

Примітки

1. . Єдина Росія. Архів оригіналу за 27 листопада 2013. Процитовано 17 вересня 2013.
2. . РБК. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
3. Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 травня 2018. Процитовано 24 травня 2018.
4. . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 28 січня 2019.
5. . Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 25 липня 2012.
6. Совет Федерации разрешил Путину ввести войска на Украину. Lenta.RU (рос.). Процитовано 9 березня 2023.
7. . РБК. 20 червня 2018. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 10 липня 2018.
8. В РФ придумали створити "міністерство щастя" (відео). www.unian.ua (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
9. У Росії пропонують створити “міністерство щастя”. Українська правда (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
10. . Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.
11. FBI. Матвиенко Валентина Ивановна. Myrotvorets.center (ru-RU) . Процитовано 9 березня 2023.
12. МАТВІЄНКО Валентина Іванівна - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 9 березня 2023.
13. Russia-related Designations and Designations Updates; Issuance of Russia-related General Licenses (англійською) . Процитовано 09.03.2023.
14. Обнародован дополненный список 12 граждан РФ и Украины, против которых ЕС ввел санкции // Уніан. — 21.03.2014. [ 22 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
15. LI2023075EN.01013401.xml. eur-lex.europa.eu. Процитовано 13 листопада 2023.
16. Указ Президента Российской Федерации от 07.04.2024 № 239 ∙ Официальное опубликование правовых актов. publication.pravo.gov.ru. Процитовано 9 квітня 2024.
17. Указ Президента Российской Федерации от 07.04.2024 № 239 ∙ Официальное опубликование правовых актов. publication.pravo.gov.ru. Процитовано 9 квітня 2024.

Посилання

• (рос.)
• «Прощай, великий город!» [ 12 червня 2008 у Wayback Machine.]
• Интервью «Эхо Москвы» [ 1 червня 2011 у Wayback Machine.] — 06.07.2007
• Интервью «Эхо Москвы» [ 7 березня 2009 у Wayback Machine.] — 07.07.2008

Попередник:	губернатор Санкт-Петербурга 2003—2011	Наступник:
Яковлєв Володимир Анатолійович		Полтавченко Георгій Сергійович