Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Подніпров'я — історико-етнографічний регіон Білорусі, що займає Могильовську, та частину Вітебської і Гомельської областей. На півночі по вододілу Дніпра і Західної Двіни межує з Поозер'ям, на заході по лівобережжю Березини і Дніпра — з Центральною Білоруссю та Східним Поліссям.
 |
Лінгвістична карта Білорусі відзначає діалектні особливості говірок Подніпров'я, що об'єднані у східно-могильовську групу північно-східного діалекту. Неоднорідність культурних ландшафтів дозволяє виокремити в Подніпров'ї декілька локальних районів (підрайонів) — лівобережжя і правобережжя Дніпра, Посожжя і Березинський район — з властивому кожному з них комплексом місцевих етнокультурних особливостей.
Історія
У давньоруський період (IX — XII століття) йшов інтенсивний процес стирання племінних етнокультурних відмінностей та злиття слов'янських племен в один народ. Цьому, певною мірою, сприяли рівнинні рельєфи і дніпровська система судноплавних річок, які відігравали важливу роль у внутрішніх і зовнішніх культурно-економічних зв'язках. Історично склалося, що ліс Подніпров'я був пов'язаний зі стародавнім Києвом та з історією інших східнослов'янських земель.
Етнокультурний комплекс, фольклорні традиції і народні говірки Подніпров'я мають цілий ряд спільних рис з сусідньою Смоленщиною і західною Брянщиною (в XII столітті значна частина Подніпров'я входила в Смоленське князівство, південна належала до Чернігівського князівства). На той час важливими економічними і адміністративними центрами Подніпров'я були Орша, Друцьк, Мсцислав, Славград, Гомель, Лучин, Гогачов, Чечерськ та інші. Наприкінці XII століття від Смоленського виокремилося Мсциславське князівство, що з середини XIV століття входило до складу Великого князівства Литовського, де зберігало певну автономію.
На картах Європи Миколи Кузана, що датуються кінцем XV — початком XVI століття, та Себастіана Мюнстера -1540 рік, лівобережна частина Подніпров'я позначена назвою Біла Русь. На більш пізніх картах XVII століття Біла Русь займає верхнє Подніпров'я та Поозер'я. Такі межі Білої Русі зберігалися до середини XIX століття, поки остаточно поняття не було розповсюджено на територію всієї сучасної Білорусі. Після першого поділу в 1772 році Речі Посполитої Подніпров'я було приєднано до Росії, а на його території створена Могильовська губернія, що майже відповідала межам регіону. Після 1917 року, з утворенням Білоруської РСР, Подніпров'я ввійшло до її складу 1924 року, а ще через два роки –Гомельський і Річицький повіти.
Господарська діяльність
Сільські поселення зазвичай розташовувалися на берегах невеликих річок та в міжріччях. Характер розселення залежав від розташування водних шляхів, родючості місцевих ґрунтів. Найбільш густонаселеною і аграрно розвиненою була лівобережна частина Подніпров'я, зокрема в Оршансько-Могильовській рівнині. Змішані хвойно-листяні ліси та діброви, що покривали цю територію, у XVIII — на початку XX століття на більшій частині території були вирубані, що призвело до утворення цілих масивів окультурених земель. Відносно сприятливі ґрунтові та кліматичні умови сприяли розвитку землеробства. З технічних культур тут сіяли льон та коноплі. Аграрна культура Подніпров'я мала регіональні риси, що проявлялася і способах та підходах обробки ґрунту, місцевих землеобробних знаряддях праці, формах феодального володіння та ін.
У лісових районах підсобними для господарства були різні промисли. Частина населення наймалася на роботу до сусідніх російських губерній. У гомельському повіті (переважно на території сучасного Вєтківського району) була частина поселенців-старовірів, що осіли тут з 1685 року. Більшість з займалася перевезенням, судноплавством, будівництвом, ткацтвом, бджільництвом. Частина- торгівлею та комерційною діяльністю (брали в оренду сади, скуповували у селян сушені гриби, ягоди, мед, воск, торгували лісом, хлібом, сіллю.
Поселення
Села в порівнянні з сусіднім Поозер'ям були великі (15-30 садиб) та мали чітке вуличне планування. Закриті Г-подібні садиби розташовувалися вздовж вулиці, що мала центральну частину та кінці. Вулиця загороджувалася з боків і досить часто закінчувалася з обох кінців широкими воротами, що на ніч закривалися. Для маленьких поселень були характерні задвірки.
Після скасування кріпацтва почалась міграція населення на захід, до лісових районів Березинського басейну, де виникали нові поселення. Мігранти приносили з собою отриманий досвід та етнокультурні традиції, пристосовуючи їх до місцевих умов, будували будинки та господарські об'єкти, ставили паркани з воротами на вулицю.
Серед поширених типів планування традиційного житла були: хата з сінами та хлівом, дві хати з сінами, хата з тристоронньою забудовою. Остання виконувала роль сін, а часто, якщо там ставили піч — і в житлове приміщення. Комора для зерна зводилась навпроти хати, сараї розташовували, зазвичай, праворуч житла або в глибині подвір'я. Серед допоміжних приміщень були розповсюджені погреби. Для сушіння зерна використовували двоярусні будівлі на току, а льон — в лазнях під навісом, що спирався на два стовпи.
Будинки зазвичай були дерев'яні зруби, що крилися соломою «під колос» (колосом вниз) або «під гребінку» (стеблом вниз). У багатих лісом районах поширені біли дерев'яні дахи. Дещо відрізнялися по архітектурному стилю будинки на півдні — ґанок, ворота, хвіртки та фронтони будинків оздоблювали різьбою (в'ятська різьба).
Народний одяг Подніпров'я ввібрав в себе риси, властиві для традиційних костюмів слов'янських народів, зазнавши певного впливу східних та європейських вбрань. Типовим верхнім одягом були злегка приталені кожухи та широкі свитки світло-сірого кольору з коміром-стійкою та без ґудзиків, бо підв'язувалися навколо талії шерстяним плетеним поясом. Також використовували каптани типу бурнуса, вкорочені свитки та кожушки. В традиційному жіночому одязі ще до початку XX століття були безрукавки-корсети (ліф, каптан) і саян — жіночий одяг на зразок високої спідниці. [2] Жіночі сорочки шили з плечовими вставками (поликами), нагрудна частина яких мала більш тонке лляне полотно. Їх прикрашали вишивкою і тканим орнаментом червоного або комбінованого (червоного з чорним) кольорів (могильовський стрій, краснопільський стрій), а також стриманий в кольорах буда-кошелівський стрій. Виокремлювався своїм узорно-декоративним стилем прикрашання одягу південний район. Для Посожжя були характерні рослинні мотиви, а для святкового вбрання — геометричні узори.
Кераміка і посуд
Кераміка виготовлена в Подніпров'ї виготовлялася з червоної глини, мала тонкі стінки та оздобленням хвилястими лініями-поясочками на горловині. Для того, щоб вони виглядали легко та граціозно, їх наносили загостреним прутиком по сирій глині.
Використані джерела
1. Падняпроўе // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 11: Мугір — Паліклініка / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн., 2000. С. 502—503.
2. Саян [ 17 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Podniprov ya istoriko etnografichnij region Bilorusi sho zajmaye Mogilovsku ta chastinu Vitebskoyi i Gomelskoyi oblastej Na pivnochi po vododilu Dnipra i Zahidnoyi Dvini mezhuye z Poozer yam na zahodi po livoberezhzhyu Berezini i Dnipra z Centralnoyu Bilorussyu ta Shidnim Polissyam Regioni Bilorusi XIX poch XX st Ponimannya Poozer ya Podniprov ya Zahidne Polissya Shidne Polissya Centralna Bilorus Lingvistichna karta Bilorusi vidznachaye dialektni osoblivosti govirok Podniprov ya sho ob yednani u shidno mogilovsku grupu pivnichno shidnogo dialektu Neodnoridnist kulturnih landshaftiv dozvolyaye viokremiti v Podniprov yi dekilka lokalnih rajoniv pidrajoniv livoberezhzhya i pravoberezhzhya Dnipra Posozhzhya i Berezinskij rajon z vlastivomu kozhnomu z nih kompleksom miscevih etnokulturnih osoblivostej IstoriyaU davnoruskij period IX XII stolittya jshov intensivnij proces stirannya pleminnih etnokulturnih vidminnostej ta zlittya slov yanskih plemen v odin narod Comu pevnoyu miroyu spriyali rivninni relyefi i dniprovska sistema sudnoplavnih richok yaki vidigravali vazhlivu rol u vnutrishnih i zovnishnih kulturno ekonomichnih zv yazkah Istorichno sklalosya sho lis Podniprov ya buv pov yazanij zi starodavnim Kiyevom ta z istoriyeyu inshih shidnoslov yanskih zemel Etnokulturnij kompleks folklorni tradiciyi i narodni govirki Podniprov ya mayut cilij ryad spilnih ris z susidnoyu Smolenshinoyu i zahidnoyu Bryanshinoyu v XII stolitti znachna chastina Podniprov ya vhodila v Smolenske knyazivstvo pivdenna nalezhala do Chernigivskogo knyazivstva Na toj chas vazhlivimi ekonomichnimi i administrativnimi centrami Podniprov ya buli Orsha Druck Mscislav Slavgrad Gomel Luchin Gogachov Chechersk ta inshi Naprikinci XII stolittya vid Smolenskogo viokremilosya Mscislavske knyazivstvo sho z seredini XIV stolittya vhodilo do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo de zberigalo pevnu avtonomiyu Na kartah Yevropi Mikoli Kuzana sho datuyutsya kincem XV pochatkom XVI stolittya ta Sebastiana Myunstera 1540 rik livoberezhna chastina Podniprov ya poznachena nazvoyu Bila Rus Na bilsh piznih kartah XVII stolittya Bila Rus zajmaye verhnye Podniprov ya ta Poozer ya Taki mezhi Biloyi Rusi zberigalisya do seredini XIX stolittya poki ostatochno ponyattya ne bulo rozpovsyudzheno na teritoriyu vsiyeyi suchasnoyi Bilorusi Pislya pershogo podilu v 1772 roci Rechi Pospolitoyi Podniprov ya bulo priyednano do Rosiyi a na jogo teritoriyi stvorena Mogilovska guberniya sho majzhe vidpovidala mezham regionu Pislya 1917 roku z utvorennyam Biloruskoyi RSR Podniprov ya vvijshlo do yiyi skladu 1924 roku a she cherez dva roki Gomelskij i Richickij poviti Gospodarska diyalnistSilski poselennya zazvichaj roztashovuvalisya na beregah nevelikih richok ta v mizhrichchyah Harakter rozselennya zalezhav vid roztashuvannya vodnih shlyahiv rodyuchosti miscevih gruntiv Najbilsh gustonaselenoyu i agrarno rozvinenoyu bula livoberezhna chastina Podniprov ya zokrema v Orshansko Mogilovskij rivnini Zmishani hvojno listyani lisi ta dibrovi sho pokrivali cyu teritoriyu u XVIII na pochatku XX stolittya na bilshij chastini teritoriyi buli virubani sho prizvelo do utvorennya cilih masiviv okulturenih zemel Vidnosno spriyatlivi gruntovi ta klimatichni umovi spriyali rozvitku zemlerobstva Z tehnichnih kultur tut siyali lon ta konopli Agrarna kultura Podniprov ya mala regionalni risi sho proyavlyalasya i sposobah ta pidhodah obrobki gruntu miscevih zemleobrobnih znaryaddyah praci formah feodalnogo volodinnya ta in U lisovih rajonah pidsobnimi dlya gospodarstva buli rizni promisli Chastina naselennya najmalasya na robotu do susidnih rosijskih gubernij U gomelskomu poviti perevazhno na teritoriyi suchasnogo Vyetkivskogo rajonu bula chastina poselenciv staroviriv sho osili tut z 1685 roku Bilshist z zajmalasya perevezennyam sudnoplavstvom budivnictvom tkactvom bdzhilnictvom Chastina torgivleyu ta komercijnoyu diyalnistyu brali v orendu sadi skupovuvali u selyan susheni gribi yagodi med vosk torguvali lisom hlibom sillyu PoselennyaSela v porivnyanni z susidnim Poozer yam buli veliki 15 30 sadib ta mali chitke vulichne planuvannya Zakriti G podibni sadibi roztashovuvalisya vzdovzh vulici sho mala centralnu chastinu ta kinci Vulicya zagorodzhuvalasya z bokiv i dosit chasto zakinchuvalasya z oboh kinciv shirokimi vorotami sho na nich zakrivalisya Dlya malenkih poselen buli harakterni zadvirki Pislya skasuvannya kripactva pochalas migraciya naselennya na zahid do lisovih rajoniv Berezinskogo basejnu de vinikali novi poselennya Migranti prinosili z soboyu otrimanij dosvid ta etnokulturni tradiciyi pristosovuyuchi yih do miscevih umov buduvali budinki ta gospodarski ob yekti stavili parkani z vorotami na vulicyu Sered poshirenih tipiv planuvannya tradicijnogo zhitla buli hata z sinami ta hlivom dvi hati z sinami hata z tristoronnoyu zabudovoyu Ostannya vikonuvala rol sin a chasto yaksho tam stavili pich i v zhitlove primishennya Komora dlya zerna zvodilas navproti hati sarayi roztashovuvali zazvichaj pravoruch zhitla abo v glibini podvir ya Sered dopomizhnih primishen buli rozpovsyudzheni pogrebi Dlya sushinnya zerna vikoristovuvali dvoyarusni budivli na toku a lon v laznyah pid navisom sho spiravsya na dva stovpi Budinki zazvichaj buli derev yani zrubi sho krilisya solomoyu pid kolos kolosom vniz abo pid grebinku steblom vniz U bagatih lisom rajonah poshireni bili derev yani dahi Desho vidriznyalisya po arhitekturnomu stilyu budinki na pivdni ganok vorota hvirtki ta frontoni budinkiv ozdoblyuvali rizboyu v yatska rizba Narodnij odyag Podniprov ya vvibrav v sebe risi vlastivi dlya tradicijnih kostyumiv slov yanskih narodiv zaznavshi pevnogo vplivu shidnih ta yevropejskih vbran Tipovim verhnim odyagom buli zlegka pritaleni kozhuhi ta shiroki svitki svitlo sirogo koloru z komirom stijkoyu ta bez gudzikiv bo pidv yazuvalisya navkolo taliyi sherstyanim pletenim poyasom Takozh vikoristovuvali kaptani tipu burnusa vkorocheni svitki ta kozhushki V tradicijnomu zhinochomu odyazi she do pochatku XX stolittya buli bezrukavki korseti lif kaptan i sayan zhinochij odyag na zrazok visokoyi spidnici 2 Zhinochi sorochki shili z plechovimi vstavkami polikami nagrudna chastina yakih mala bilsh tonke llyane polotno Yih prikrashali vishivkoyu i tkanim ornamentom chervonogo abo kombinovanogo chervonogo z chornim koloriv mogilovskij strij krasnopilskij strij a takozh strimanij v kolorah buda koshelivskij strij Viokremlyuvavsya svoyim uzorno dekorativnim stilem prikrashannya odyagu pivdennij rajon Dlya Posozhzhya buli harakterni roslinni motivi a dlya svyatkovogo vbrannya geometrichni uzori Keramika i posudKeramika vigotovlena v Podniprov yi vigotovlyalasya z chervonoyi glini mala tonki stinki ta ozdoblennyam hvilyastimi liniyami poyasochkami na gorlovini Dlya togo shob voni viglyadali legko ta graciozno yih nanosili zagostrenim prutikom po sirij glini Vikoristani dzherela1 Padnyaproye Belaruskaya encyklapedyya U 18 t T 11 Mugir Paliklinika Redkal G P Pashkoy i insh Mn BelEn 2000 S 502 503 2 Sayan 17 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopedichnij slovnik Brokgauza i Yefrona