Юрій Вікторович Бєліченко нар 1966 Полтавська область радянський льотчик капітан Військово повітряних сил СРСР У період

Юрій Вікторович Бєліченко (нар.. 1966, Полтавська область) — радянський льотчик, капітан Військово-повітряних сил СРСР. У період першої карабаської війни був льотчиком за наймом у складі ВПС Азербайджану.

Бєліченко Юрій Вікторович

Народження	2 жовтня 1966(1966-10-02) (57 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Приналежність	СРСР Азербайджан
Рід військ	СРСР авіація ПВО
Роки служби	- 1992
Звання	капітан
Війни / битви	Перша карабаська війна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бєліченко.

Біографія

Віктор Бєліченко народився 1966 року на Полтавщині. У 1987 році закінчив вище льотне військове училище у Воронежі.

Того ж року був направлений служити до Азербайджанської РСР. Службу проходив у складі 82-го винищувального авіаційного полку 19-ї армії ППО Закавказького військового округу. П'ять років охороняв повітряні кордони з Туреччиною та Іраном на літаках МіГ-21, МіГ-25. У квітні 1992 року авіаполк, де служив капітан ВПС СРСР Бєліченко, було розформовано. З проголошенням незалежності Азербайджаном Бєліченком запропонували укласти контракт в усній формі, здійснювати бойові вильоти на азербайджанських літаках у Нагірний Карабах, пообіцявши зарплату в 5000 доларів місяць і квартиру. Однак навіть першої зарплати, за словами Бєліченка, він не дочекався.

Станом на 1992 рік одружений; сім'я, включаючи сина та доньку, жили в Києві.

Участь у першій карабаській війні

На думку найбільш інформованих спостерігачів, більшість пілотів у лавах ВПС Азербайджану складали найманці, оскільки у самого Азербайджану було дуже мало пілотів, здатних керувати бойовими літаками.

Більшість азербайджанських повітряних атак на вірменські міста Нагірного Карабаху, за зізнаннями Бєліченка, були не цілеспрямованими і призначалися для того, щоб деморалізувати громадянське населення. Такі напади на цивільне населення та цивільні об'єкти забороняються міжнародним правом.

В ході боїв у Мардакертському районі 20 серпня 1992 зенітним вогнем МіГ-25ПД Юрія Бєліченка збили над селом Мегмана. Пілот благополучно катапультувався і потрапив у полон, після чого був доставлений до міністерства безпеки Нагірного Карабаху, де його на прес-конференції для іноземних журналістів продемонстрували як приклад використання Азербайджаном найманців . За свідченнями Бєліченка, після розформування частини йому не було куди податися, і він дав згоду на прохання емісарів Народного Фронту Азербайджану перегнати за помірну плату літаки з військового аеродрому в населеному пункті Насосний на військовий аеродром у Гянджі. Після цього Бєліченко було запропоновано здійснити бойові вильоти в райони, що знаходяться під контролем вірмен.

«У Карабасі на бойові завдання літав місяць. Перед черговим вильотом мені давали картку з нанесеними на ній об'єктами, що підлягають знищенню. Що це були за об'єкти мені не говорили»

Усього за час перебування в лавах ВПС Азербайджану з метою бомбардування Бєліченко на літаку МіГ-25ПД здійснив 16 вильотів, на момент збиття Бєліченко все ще перебував на службі в 19-й армії Росії. Військовим трибуналом Нагірного-Карабаха був засуджений до вищої міри покарання — до страти, пізніше був помилований . Після помилування Бєліченко, за деякими відомостями, служив начальником аеропорту в Степанакерті.

Згідно з одними відомостями, після помилування рішенням президента Вірменії Левона Тер-Петросяна, який відгукнувся на прохання президента України Леоніда Кучми, Бєліченка відправили на Україну . Проте за словами першого надзвичайного та повноважного посла України у Вірменії Олександра Божка, одразу після звільнення зі степанакертської в'язниці Юрій Бєліченко відбув до Росії.

Подальша доля Бєліченка невідома.

Див. також

Карабаська війна

Примітки

В. Савичев (25 листопада 1992). . АиФ. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 16 березня 2019. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()
«Azerbaijan: Seven years of conflict in Nagorno-Karabakh Human rights documents»(том 1245). Изд-во Human Rights Watch, 1994 г. , 9781564321428 стр 108(118)
Жирохов Михаил «Воздушная война в Нагорном Карабахе»(журнал Авиамастер № 6//2000 г. стр. 6)
. Архів оригіналу за 28 квітня 2010.
. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 24 листопада 2021.
Олександр Божко (8 січня 2018). По следам одного процесса. ARAVOT. Архів оригіналу за 16 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.

[АиФ-1] В. Савичев (25 листопада 1992). . АиФ. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 16 березня 2019. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()

[Human-2] «Azerbaijan: Seven years of conflict in Nagorno-Karabakh Human rights documents»(том 1245). Изд-во Human Rights Watch, 1994 г. , 9781564321428 стр 108(118)

[Жир-3] Жирохов Михаил «Воздушная война в Нагорном Карабахе»(журнал Авиамастер № 6//2000 г. стр. 6)

[4] . Архів оригіналу за 28 квітня 2010.

[5] . Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 24 листопада 2021.

[6] Олександр Божко (8 січня 2018). По следам одного процесса. ARAVOT. Архів оригіналу за 16 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.